Харківʼянин пішов на війну, щоб зустріти старість у Криму
До війни боєць десять років працював барменом.
На початку повномасштабної війни Росії проти України лави 92-ої окремої механізованої бригади поповнив Ернест. 24 лютого він був у Буковелі. Прокинувся від криків знайомих про те, що почалася війна. А вже наступного дня приїхав до батьків у Харків, поговорив з ними і пішов до військкомату. Про це повідомили на сторінці 92-ої бригади в Facebook.
На питання: "Чому одразу прийняв рішення стати до лав Збройних сил України?" Ернест мав кілька аргументів. Його батько кримський татарин і все своє життя Ерні мріяв зустріти старість у Бахчисараї. Ще до 2014-го придбав земельну ділянку у Криму та кілька років виплачував кредит за неї, втім не судилось. А тепер, коли загарбники дісталися вже й рідного Харкова, іншого шляху для себе не бачив. Тим більш у 2015-16 роках служив у бригаді морської піхоти, тож мінімальний військовий досвід у чоловіка є.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Президент нагородив суддю-снайпера з Харкова
"Вливатись у колектив довго не довелось, адже ніщо так не згуртовує, як спільна мета та бажання вижити. Тут я усвідомив, що дружба у цивільному житті та на війні — це дві різні речі. Одна справа, коли ти закінчив школу сомельє, отримав фах у навчальному закладі харчової промисловості та десять років працюєш барменом і тебе цінують за твою роботу і знають, як класного фахівця і зовсім інша історія, коли ти приходиш в підрозділ, а тут постійний стрес, смерть, потрібно працювати на результат і ще вчора незнайомі люди допомагають тобі вижити під обстрілами. Це неймовірно! Бо коли на позицію одночасно летить із "Ураганів", танка прямою наводкою та мінометів, відчуття жахливі. А коли снаряд "Граду" застрягає у стіні за два метри від ліжкомісця — емоції, які словами не передати. Страшнішого у житті я не знав. Хлопці ж не просто підтримують один одного та намагаються допомогти. Я був вражений згуртованістю побратимів. Тут не важливі гроші, зв’язки чи ще щось, тут об’єднує загальна ідея та бажання вижити. У цивільному житті дружба визріває і півроку, і рік, а тут два прильоти і ти розумієш, хто тут по-справжньому друг", — поділився боєць.
Ернест вважає, що тільки гуртом можна дати відсіч агресору і згодом втілити давні мрії у життя. Він, наприклад, не полишає надії на спокійну старість у Бахчисараї, там, де його коріння, де народився батько.
