Український IT-фронт. Шанс на перемогу
IT посідає третє місце серед орієнтованих на експорт індустрій після АПК і металургії. Цього мало. Ми повинні увійти в клуб високотехнологічних держав.
За підсумками 2016 року ринок IT-послуг становить 4% ВВП країни.
IT-сектор України впевнено зростає. У сфері IT-фрілансу він лідирує серед країн Східної Європи, хоча ще у 2010 році посідав п'яте місце за експортом послуг.
На аутсорс працює майже 90% локального ринку.
В Україні IT посідає третє місце серед орієнтованих на експорт індустрій, поступаючись лише аграріям та металургам. Ми вирощуємо чудових спеціалістів. Однак у кращому випадку вони інтегруються в компанію, що працює на аутсорс, у гіршому — від’їжджають працювати за кордон.
Відсутність власного виробництва "повного циклу" та розвиненої індустрії стартапів не сприяє мотивації амбітних фахівців. Тому найбільш правильний сценарій — створення сприятливого середовища для розвитку технологічних компаній. Держава ж замість впровадження преференції тисне на бізнес.
Свавілля правоохоронних органів, "маски-шоу" з обшуками IT-компаній, вилучення обладнання, яке є для них засобом виробництва, — ось методи, що застосовуються до найперспективнішої галузі, яка могла б стати потужним драйвером української економіки та принести країні мільярди.
У же час державний сектор починає потребувати послуг вітчизняних виробників програмної продукції через неминуче впровадження електронного врядування, програми закупівель, впровадження електронного квитка, інших сервісів. Проте на цьому шляху ми вже встигли зробити низку помилок.
Проблема з Єдиною державною електронною базою з питань освіти свідчить, що залучення "кишенькових" компаній до розробки державних проектів призводить до розтрати коштів і провалу місії. Через це маємо ризик зриву вступної кампанії до вишів. До розробки таких систем треба залучати компанії з міжнародним досвідом.
Також в рамках пріоритетності галузі слід забезпечити гарантії збереження пільгового навантаження на фонд оплати праці для IT-компаній.
Однак чи не найголовніше — треба вдвічі збільшити кількість людей, задіяних в IT. В Україні в IT працює 125 тис осіб при 45 млн населення, в Естонії — 90 тис осіб при 1,3 млн населення. Отже, слід змінити підхід до підготовки IT-спеціалістів.
Передусім потрібно збільшити обсяг державного замовлення на IT-спеціальність замість спеціальностей, яких давно не потребує ринок. Крім того, треба інтегрувати приватний сектор з вишами. На другому-третьому курсах студенти повинні отримувати досвід роботи в технологічних компаніях.
Фактор заборони російських соціальних мереж та сервісів стимулює попит на вітчизняну програмну продукцію. Держава мусить бути вкрай зацікавленою створювати сприятливе середовище для збільшення вітчизняних стартапів.
Нам потрібно аналізувати історії прориву Естонії та Ізраїлю.
По-перше, це країни з порівняно молодими економіками, що досягли неабияких успіхів у високотехнологічному виробництві.
По-друге, в цих країнах великий процент технологічного продукту розробляється для внутрішнього ринку.
По-третє, вони досягли успіху в умовах дефіциту ресурсів. До того ж, Ізраїль багато років знаходиться у стані війни — на жаль, тепер ми маємо схожі реалії.
Естонія дуже приваблива для розвитку бізнесу взагалі. Це зручна країна: розвинуті електронні державні послуги, електронні сервіси, високий рівень освіти, спрощена процедура створення бізнесу, зрозумілі правила його ведення.
В Естонії порівняно з країнами Західної Європи низькі податки, а в деяких випадках їх нема взагалі. Наприклад, з грошей, які інвестуються в бізнес, податок становить 0%. Себто молоді компанії, що весь свій прибуток вкладають у розвиток бізнесу, не сплачують податок державі.
В Естонії є три різновиди хайтек-компаній: естонські, ті, що трансформувалися з естонських у міжнародні, міжнародні від самого початку існування. Міжнародні компанії залучають для себе закордонних спеціалістів, у тому числі українських, і створюють для них максимально сприятливі умови.
Наших спеціалістів приваблює можливість працювати над проектом від початку до кінця, а не у форматі аутсорсу. Технологічні компанії Естонії віддають перевагу людям з "продуктовим мисленням" — активним, аналітичним, самостійним.
Один з найважливіших факторів, що сприяв технологічному прориву маленької Естонії, — розвинута інфраструктура для стартаперів. Хакатони відбуваються ледь не кожного уїк-енду, і саме на них стартап може отримати фінансування.
Ізраїль витрачає близько 4,4% свого ВВП на технологічні дослідження. У 2016 році це становило близько 13 млрд дол. Уряд надає привабливі податкові пільги для іноземних венчурних інвесторів, там діє спрощена процедура відкриття компанії для охочих, у тому числі іноземців, завдяки чому кількість стартапів зростає. А за умови конкуренції зростають і якість продукції, і вимоги до рівня спеціалістів.
За короткий термін Ізраїль побудував сильну економіку, що базується на інтелекті, інноваціях та підприємництві. Сотні венчурних фондів та бізнес-ангелів щоденно шукають перспективні стартапи, в які можна інвестувати кошти. Найбільш жаданими для інвесторів є "серійні" стартапери з кількома успішними проектами.
Фактор успіху ізраїльської моделі — тісний зв'язок освіти та бізнесу. З молоддю систематично працюють ментори з успішних компаній. Діє національна програма "Технологічні теплиці" — інкубатори для молодих хайтек-підприємців.
Є урядові гранти для інноваційних стартапів. На фінансовий успіх можуть очікувати проекти з перспективною R&D-складовою. Держава рік від року знижує податкове навантаження на IT-бізнес і впроваджує нові преференції.
Для розвитку IT-виробництва нам треба запровадити пільговий податковий режим для венчурних інвестицій та спрощену процедуру відкриття компаній для іноземців, підсилити захист прав інтелектуальної власності, почати державне інвестування у дослідження в технологічній сфері, розвивати R&D складову та стартап-індустрію, модернізувати системи підготовки кадрів для галузі.
Усі ці процеси повинні стартувати паралельно і рухатися у високому темпі. За таких умов ми зможемо увійти в світовий клуб високотехнологічних держав.
