Про доповідь американських спецслужб
Оскільки про це масово говорять в українських ЗМІ варто зазначити, що в мейнстрімі американських політичних дебатів практично відсутня думка "раз росіяни втручалися, значить Трамп обраний незаконно".
Навіть Х.Клінтон, яка фактично стала основною жертвою російської спецоперації повідомила, що разом з чоловіком прийме запрошення на церемонію інаугурації Трампа.
Схоже, що в США українську звичку все спрощувати (раз росіяни покопалися - значить вибори незаконні) поділяє лише Дональд Трамп. Принаймні, він сприймає усі ці доповіді саме як напад на свою легітимність. Хоча усі тексти сформульовані таким чином, щоб підкреслити - за тему легітимності виборів спецслужби навіть близько не брались. Адже і правда, яким чином виміряти ступінь впливу російських інфоатак на вибір американських виборців? Думаю, що методики просто немає.
Фактично, зусилля великої кількості експертів, політиків, спецслужбовців в США спрямовані (свідомо чи несвідомо, організовано чи нескоординовано) не на підрив довіри до Трампа (американський політичний клас все ж таки знайомий з поняттям відповідальності), а на те, щоб підпорядкувати дії Трампа на російському напрямку певному простому алгоритмові - росіяни здійснили на нас атаку, і якщо ти, Дональд Трамп, не при справах, то доведи це активними діями у відповідь на кібер-агресію РФ. Одним словом, доведи, що ти любиш свої конституційні обов"язки більше, ніж Путіна.
Виявляється, що тема ігнорування президентом обов"язку обороняти країну (можна не так категорично - недостатність і невідповідність законам дій у відповідь на зовнішню агресію) актуальна не лише в українських реаліях.
І не неправомірність обрання, а саме ігнорування президентської присяги у частині обов"язку захищати націю від усіх зовнішніх і внутрішніх ворогів може не в такій далекій перспективі стати причиною серйозної політичної кризи для адміністрації Дональда Трампа.
Це, звичайно, якщо американська громадськість сприйме реакцію Трампа на звіт спецслужб недостатньою. А громадськість у цій справі буде представлена не лише крикливими активістами, прискіпливими та в"їдливими журналістами і оглядачами, але і дуже впливовими конгресменами та сенаторами, які офіційно та неофіційно черпатимуть знання фактів з тих же джерел, що і президент Дональд Трамп.
Звіт американських спецслужб остаточно пояснив для мене причину наших дипломатичних перемог в частині прийняття антиросійських резолюцій впродовж 2016 року.
Поки Україна послідовно, наполегливо, і подекуди навіть професійно боролась за те, щоб уряди та парламенти дружніх країн змінювали ставлення, фразеологію, політико-правові оцінки російського вторгнення в Україну, Росія протидіяла навіть не в півсили.
Схоже, що основні та гігантські зусилля Кремля в той же час були спрямовані на зміну тих урядів і парламентів, які демонстрували здатність чути і співчувати Україні. Цинічно, але грамотно - якщо немає аргументів переконати цих, то можна ж замінити їх на інших, яких і не потрібно буде переконувати.
У звіті американських спецслужб достатньо посилань на те, що усі методи впливу на американські вибори вже були опробовані Росією в Україні, а також будуть застосовані в інших державах.
Звідси перекину останній логічний місточок - до теми ролі президента Обами.
Справа в тому, що усі окреслені в звіті спецслужб механізми та завдання російських спецслужб під час виборів в США були прекрасно і повно описані в серпні минулого року в статті блискучої Енн Еппельбаум в Нью-Йорк Таймс. Судячи з усього (фактичний збіг основних висновків згаданої статті та обговорюваного звіту), саме спецслужби і підказали та роз"яснили авторці цю тему.
Отже, щонайменше з середини літа 2016 року американські спецслужби вже не мали сумніву, хто топчеться в їхньому городі. Але найбільше, що могли собі дозволити, - це організувати витік інформації в пресу. Звичайно, я не можу навіть припустити, що цьому не передували численні брифінги президента Обами про суть справи.
І ось тепер ми бачимо, що зреагував Обама лише в грудні 2016 року висилкою 35 російських дипломатів та забороною росіянам використовувати певні об"єкти нерухомості в США. Це фактично тоді, коли гра була вже зіграна. Зрозуміло, що у Путіна це не могло викликати іншої реакції, ніж через сміх запросити дітей американських дипломатів на новорічну ялинку в Кремль.
Ця ситуація залишає широке поле для оцінок Обами - від мудрого і стриманого, до бездіяльного і неадекватного. Трамп вже дав йому оцінку. Подивимось, як оцінить Обаму історія.