Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та його східноєвропейські аналоги

В умовах економічної та фінансово-кредитної кризи, яка різко загострилася в Україні в останні роки, суттєво зростає роль держави у сфері регулювання економіки. Для виведення країни з кризи необхідним є проведення дійсно професійної економічної політики, що, в свою чергу, вимагає формування повноцінної та цілісної системи державних інституцій.

Немає єдиної вірної системи управління економікою. Але успішний досвід країн Європи (особливо постсоціалістичних) дозволяє провести певні паралелі із українським досвідом державного управління економікою та прийти до висновку про можливість його удосконалення.

Ключовим органом, який відповідає за державне регулювання вітчизняної економіки, є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку), яке існує у своїй теперішній формі з грудня 2010 року.

Мінекономрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, в рамках якого сконцентровані усі функції з управління та регулювання економіки. Його діяльність безпосередньо спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

В узагальненому вигляді повноваження Мінекономрозвитку можна представити за допомогою такої схеми:

У європейських країнах питання управління та регулювання економіки також закріплені на рівні відповідних профільних міністерств, хоча, порівняно з Україною, характерні свої особливості. Однією із головних європейських тенденцій є включення до управління Міністерством економіки тих галузей, які мають стратегічне економічне значення для країни. Таким чином, керівництво стратегічною економічною галуззю здійснюється через фінансовий, а не через операційний підхід.

Найбільш показовими галузями з точки зору відмінностей підходу державного регулювання в Україні та європейських країнах є енергетика та туризм.

Так, наприклад, до компетенції Міністерства економіки Словацької Республіки відносяться такі сфери: промисловість (за винятком біотехнологій, виробництва продуктів та будівельних матеріалів), енергетика, зберігання ядерних відходів, газова сфера та теплопостачання, розробка нафтових родовищ та родовищ інших природних ресурсів, нагляд за використанням надр, приватизація державної власності, внутрішня та зовнішня торгівля, підтримка малого та середнього бізнесу, формування бізнес-клімату, а також реалізація інноваційних проектів у зазначених сферах. Енергетична політика та політика щодо розробки надр корисних копалин у Республиці Хорватія також покладена на Міністерство економіки. У Чехії Департамент енергетики виділений одним з п'яти пріоритетних департаментів у складі Міністерства промисловсті і торгівлі, яке фактично виконує функції Міністерства економіки. Для порівняння: в Україні політика у сфері енергетики регулюється Міністерством та вугільної промисловості, що розставляє зовсім інші приоритети розвитку галузі, ніж пріоритет економічних показників та росту ВВП.

Щодо регулювання туристичної галузі, як сфери економіки, що формує доходну частину бюджету країни, то треба відзначити, що багато європейських країн мають успішний досвід поєднання управління туризмом із управлінням галузями матеріальної сфери, які знаходяться в управлінні Міністерств економіки (Іспанія, Ісландія, Румунія, Кіпр та інші). В Румунії, наприклад, дохід від туристичної галузі складає 7% від ВВП, а за планами повинен досягнути 10% від ВВП к 2025 р. Порівняно із таким показником 0,5% від ВВП від туризму в Україні, які ми спостерігали до 2015 року включно, свідчать про неефективність комбінування управління сферою туризму з галузями нематеріальної сфери (культурою, спортом та інше), як це прийнято у країнах пострадянського простору.

Територія України характеризується винятково сприятливими кліматичними умовами для відпочинку, лікування, різних видів туризму. Саме тому можна лише привітати передачу повноважень ліквідованного у 2015 році Державного агенства з туризму та курортів до повноважень Мінекономрозвитку із створенням відповідного департамента та сподіватися, що питома вага доходу від туризму в України в загальних показниках ВВП сягне нарешті рівня європейських країн з розвиненою туристичною галуззю.

Таким чином, різні функціональні підходи до формування повноважень головного державного органу з регулювання економіки визначають приоритети у економічному розвитку країни. При ефективному функціональному розподіленні повноважень з управління приоритетними галузями, країна може максимально реалізувати існуючі економічні можливості або втратити їх. Вбачається, що функціональні повноваження існуючого Міністерства економічного розвитку та торгівлі України ще потребують вдосконалення. Шляхи реалізації підвишення ефективності центрального органу з економічного регулювання лежать в використанні успішного європейського досвіду.