Що має вирішити Парламент найближчим часом
Восьма сесія Парламенту, що розпочнеться 6-го лютого, викликає спірні відчуття. З одного боку, є усвідомлення амбітних планів і викликів, що стоять перед депутатським корпусом на найближчі півроку. Серед них розгляд у другому читанні змін до виборчого законодавства, створення Вищого антикорупційного суду, запуск другого рівня пенсійного забезпечення та підвищення пенсій військовим пенсіонерам. Це кадрові питання – призначення голови НБУ, голови та членів ЦВК, Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Не можна далі зволікати зі змінами до податкового законодавства, зокрема введенням податку на виведений капітал. Вже більше року у невизначеному правовому стані перебуває податкова поліція, і ми зобов’язані якнайшвидше створити єдину Службу фінансових розслідувань.
Перелічені ініціативи – це лише верхівка айсберга завдань, що стоять перед депутатами.
На жаль, з огляду на досвід останніх кількох сесій, є стійке усвідомлення того, що справжні дієві реформи, як і якісний законодавчий процес, у Парламенті цього скликання вже навряд чи можливий. А всі важливі і принципові для держави рішення могли бути ухвалені у перший рік роботи цієї Верховної Ради.
Варто пригадати події, що характеризують парламентський процес під час останньої сесії. Наприклад, блискавичне ухвалення рішення щодо змін до законодавства про державну службу, згідно з яким голови ОДА, РДА та їх заступники вже не є держслужбовцями категорії «А», а отже, позбавлені мук проходження відкритих конкурсів та мають право відтепер відкрито демонструвати свою партійну приналежність та організовувати роботу виборчих штабів влади.
Інший приклад – це стрімка атака на антикорупційні органи, НАБУ зокрема, в якій взяли активну участь голови коаліційних фракцій, зареєструвавши проект, який передбачав колосальне обмеження функцій НАБУ та робив би його контрольованим органом. І лише жорстке та наполегливе втручання послів іноземних держав змусило владу призупинити процес атаки на антикорупціонерів. Утім, допоки НАБУ лишається у межах своїх повноважень та функцій, мішенню стають громадські активісти – антикорупціонери та народні обранці, що викривають топ-корупціонерів. Як результат – показове голосування за знаття Єгора Соболєва з посади голови антикорупційного комітету Парламенту, під час якого у єдиному мстивому пориві злилися голоси і колишніх, і нинішніх так наче й не було три роки тому кровопролиття на Майдані та війни на Сході.
Проте говорити про те, що мала б вирішити Верховна Рада у найближчі місяці варто. А саме:
1. Розгляд і ухвалення у другому читанні проекту Виборчого кодексу, що передбачає проведення виборів на пропорційній основі з відкритими партійними списками та регіональними виборчими округами. Голосування за нього у першому читанні відбулося завдяки тисячам людей, що прийшли під Верховну Раду, вимагаючи проведення великої політичної реформи. І без подальшого його ухвалення та імплементації повноцінне якісне оновлення Парламенту буде неможливим.
2. Створення і запуск повноцінного і дієвого Вищого антикорупційного суду. Рішення про включення президентського проекту до порядку денного тричі не набрало необхідної кількості голосів парламентарів! Проте затягування і політичні ігри навколо цього процесу матимуть сумні наслідки для багатьох – і Президента, і депутатів, і що найгірше всіх українців. Очевидно, що обвинувальних вироків щодо топ-корупціонерів у системі загального правосуддя годі чекати.
3. Запуск другого рівня пенсійного забезпечення. Ухвалений восени проект так званої пенсійної реформи з якісними змінами насправді нічого спільного не мав. Єдиний його плюс – це одноразове підвищення пенсій для 9 мільйонів громадян, при цьому для половини з них виплати зросли на незначну суму – до 200 гривень. Зрозуміло, що таке підвищення на тлі стрімкої інфляції, є насмішкою над громадянами. При цьому лишається колосальний дефіцит ПФУ. Солідарна система пенсійного забезпечення – це братська могила, в яку ризикують потрапити всі – і нинішні пенсіонери, і майбутні. А тому рішення про запуск другого обов’язкового рівня пенсійного забезпечення має бути ухвалено якнайшвидше, адже воно дає шанс на гідну пенсію майбутнім поколінням та стимулюватиме розвиток третього рівня недержавного пенсійного забезпечення. Також Рада має негайно переіндексувати виплати та осучаснити законодавство щодо військових пенсіонерів.
4. Не менш важливий виклик перед Парламентом – це оновлення податкового законодавства і разом з ним припинення надмірного тиску на бізнес. Заміна податку на прибуток податком на виведений капітал – це можливість для бізнесу вкладати гроші у свій розвиток, а не виведення їх в іноземні банки, не сплачуючи податки в Україні. Фактично це надпотужний імпульс для розвитку економіки. У той же час тиск на бізнес, що здійснюється чи не всіма правоохоронними структурами у країні, має бути припинений. Минулої сесії ВР схвалила урядовий проект, що передбачає зміни до КК України та більш чітко регламентує права та обов’язки учасників процесу – правоохоронців, юристів, представників бізнесу. Однак без створення єдиного правоохоронного органу у сфері публічних фінансів – Служби фінансових розслідувань, перевірки бізнесу, особливо за ст. 212 (ухилення від сплати податків) силовики й надалі будуть тримати бізнес на гачку, переслідуючи виключно власні фінансові інтереси та нівелюючи інвестиційну привабливість країни.
Ці зміни – лише частина тих, які Парламент мав би розглянути якнайшвидше. Від їх якості та швидкості ухвалення залежить майбутнє держави. Утім, на жаль, більшість парламентарів та тих, хто їх контролює, це майбутнє цікавить виключно у розрізі власних передвиборчих інтересів.
Оригінал: Цензор
