Від варіоляції до вакцинації

Штучне зараження хворобами задля набуття імунітету робили ще в Китаї у 9 сторіччі нашої ери. Такий процес називався варіоляція. Його використовували для протидії натуральній віспі. Тоді людині вводили вміст віспяних бульбашок хворого, тому симптоми хвороби проявлялися в значно легшому вигляді. В результаті за кілька тижнів симптоми зникали, а людина отримувала пожиттєвий імунітет від хвороби.

На самому початку 18 століття про техніку варіоляції дізналися європейці. А саме англійська аристократка, дружина посла Британії в Туреччині Леді Мері Монтаґю. Вона сама в юності перехворіла на віспу. У Туреччині Леді Монтаґю звернула увагу на варіоляцію людей від віспи — практику, поширену по всьому Близькому Сходу та Північній Африці. Одному із її синів зробили варіоляцію в Туреччині, а згодом іншому у Британії. Леді Монтаґю писала другові: “Я досить патріотична, аби прагнути всіма силами принести цю корисну моду в Англію. Я зроблю все, аби донести це до багатьох лікарів”. https://bit.ly/2ICPVYu.

Поступово варіоляцію стали застосовувати в Англії та Америці, хоча не завжди вдало. З 1777 року всіх солдатів американської армії піддали обов’язковій варіоляції.

У 1796 році британський лікар Едвард Дженнер робить не варіоляцію, а справжнє щеплення від віспи — він вводить збудника коров’ячої віспи синові свого садівника, і в того успішно формується імунітет. Слово вакцина походить від латинської назви корови — vacca.

І вже на початку 19 сторіччя в Італії починають виробляти вакцини у промислових масштабах, а США відкриває Управління з вакцинації. У середині 19 сторіччя вакцинація від віспи стає обов’язковою та безкоштовною в Англії.

Далі були відкриття збудників туберкульозу, дифтерії, кашлюку, сказу, розробка вакцин та сироваток для лікування. Протягом 20 століття науковці та лікарі шукали способи запобігання інфекційним хворобам, а політики підтримували вакцинацію на державному рівні та вкладали кошти в розвиток науки.

З того часу розроблено багато якісних та перевірених вакцин проти небезпечних хвороб, в країнах розроблені Календарі профілактичних щеплень, за якими вакцинуватися можна всім та безоплатно, проведено сотні досліджень різних аспектів стосовно вакцин. Висновок один:

Вакцини працюють.

Вони врятували мільйони життів, і це — доведено.

Одна з речей, яку можна робити постійно і не втомлюватися — розповідати про важливість вакцинації. До речі, відсьогодні розпочинається Світовий тиждень вакцинації.

Не втратимо можливості нагадати, що зробити щеплення — єдина можливість захиститися від небезпечних хвороб.

Натомість сьогодні ми досі боремося з недовірою до вакцин. Люди свідомо відмовляються від щеплень, коли в доступі є якісні вакцини. При цьому ми маємо беззаперечні докази їхньої ефективності. Глобальний парадокс?

Це відбувається попри те, що усвідомлення важливості та користі вакцин виникло ще століттями тому. Люди зрозуміли, що вакцини можуть врятувати нас від серйозних хвороб. І навіть всіляко намагалися поширити практику вакцинації та зробити її модною.

Оригінал: Facebook / Уляна Супрун