«Склад наступної Верховної Ради буде менш проукраїнським», - Роман Семенуха
Народний депутат Верховної Ради VIII скликання, дванадцятий номер у списку «Самопомочі» на дострокових виборах розповів «ХН» про романтизм на початку каденції, підвалини реваншу, про виклики для майбутніх депутатів і швидке розчарування виборців.
«ПРОЕКТ КРЕМЛЯ ДУЖЕ ПРОСТИЙ»
– Депутат – це не тільки законотворчість, але й багато невидимої роботи. Що вдалося зробити за каденцію?
– Депутат виконує три функції – законодавчу, представницьку і контролюючу. Безумовно, робота депутата – не тільки писати закони, а й комунікувати із суспільством, чути їхні проблеми і реагувати на них у міру повноважень. Насправді за п’ять років ми прийняли у приймальні в Харкові й змогли так чи інакше допомогти 3,5 тисячі людей. Це і є місія депутата, який представляє інтереси людей.
– Скажіть, на рівні Верховної Ради що було найскладнішим?
– Ця каденція Ради відрізняється від усіх попередніх насамперед тим, що вона була під час війни. Одне з найскладніших рішень, яке довелося розглядати, – легалізація плану Кремля про надання Донбасу особливого статусу. І я вважаю, що завдяки фракції «Самопоміч» ці зміни до Конституції остаточно не були реалізовані. То був переламний момент цієї каденції, коли не дали Порошенку змінити Конституцію. Це найважливіше випробування, через яке проходила Верховна Рада.
– Те, що зараз відбувається, інакше як реваншем не назвеш. Вам боляче за цим спостерігати?
– Я не вважаю, що реванш почався сьогодні. Реванш почався з першого дня каденції Порошенка, коли він фактично створював коаліцію з Медведчуком, призначивши його в контактну групу по Мінським домовленостям, дав доступ до ресурсу заробляння великих грошей, коли де-факто відбулася коаліція з частиною «Опозиційного блоку». І те, що ми сьогодні бачимо, – непокарані люди за злочини часів Януковича, люди, які сприяли «руській весні» у Харкові зокрема, – це і були підвалини реваншу. Так само зверніть увагу на судову реформу, за яку не голосувала «Самопоміч», але яку так гучно піарили. Вона жодної справедливості правосуддя в Україну не принесла. Усе, що відбувається зараз, очікувано. Ми бачимо приблизний склад наступної Верховної Ради. Він буде менш проукраїнським. Найбільші виклики наступної Ради – це вже очевидно із заяв президента і заяв лідерів політичних партій, які претендують на проходження в парламент, – так само виконання Мінських домовленостей по імплементації політичної частини, де передбачені зміни до Конституції в частині надання окремим територіям Донецької і Луганської областей особливого статусу.
– За сценарієм Кремля?
– Проект Кремля дуже простий. Якщо дуже спростити все, що написано в політичній частині Мінських домовленостей, це означає одне: Україна відновить свою єдність з окупованими територіями Донбасу без Криму, бо про Крим у цьому документі навіть не йдеться, навіть слова не згадується. Тобто єдність в обмін на незалежність, територіальна цілісність в обмін на незалежність. Це основний план. Друга частина – що Україна де-факто визнає окупацію Криму, бо якби цього не було, Крим був би згаданий, а він відсутній взагалі. За їхнім сценарієм, Україна повертає частину Донбасу через проведення так званих виборів, легалізацію бойовиків, через визнання місцевих так званих народних судів, міліції, прокуратури. Україна отримує так звану цілісність, яка насправді є нічим іншим, як капітуляцією. Безумовно, я вважаю, що це найбільший виклик для наступної каденції. Є великий сумнів, що політичні партії, які претендують на потрапляння в парламент, будуть робити спротив. Вони говорять про діалог.
«КОЖЕН МАЄ ЗАЙМАТИСЯ СВОЄЮ СПРАВОЮ»
– Чи змінилася «Самопоміч» із 2014 року? Є нові обличчя, багато людей пішло. Як для вас змінилася партія і ви разом із нею за п’ять років?
– «Самопоміч» – це точно єдина в діючому парламенті сила, яка не набирала людей за принципом продажу місць у списку. Це унікальне явище у 2014 році, яке зібрало різних людей із різних середовищ. Перше серйозне чищення фракції відбулося якраз після голосування за так звані зміни до Конституції, про які я говорив. Частина людей зараз пішла далі з іншими політичними проектами, це їхній вибір. Є люди, які не балотуються до парламенту, а повертаються до свого попереднього професійного життя. Достатньо об’єктивний природній процес. «Самопоміч», як і п’ять років тому, виконує функцію соціального ліфту, долучаємо людей із різних середовищ, які готові якийсь час служити державі.
– Так сталося, що «Самопоміч» виплекала кадри для багатьох політсил. Яка втрата була саме для вас найболючішою – можливо, на місцевому, а може – на національному рівні?
– Я по-іншому це оцінюю. У фракції є 5–7 чоловік, які фактично готові бути міністрами, мають великий професійний, і тепер уже парламентський досвід. Мені прикро, що енергія цих людей не була реалізована у виконавчій владі. Ці люди могли значно більше користі принести державі.
– Це про людей, які наразі залишаються у «Самопомочі», ті, хто з вами зараз?
– Ні, навіть із тих людей, які не йдуть у парламент. Як мінімум декілька людей були б якісними міністрами.
– Модель формування партійних списків, яку обрала «Самопоміч», ідучи на позачергові вибори, – внутрішні праймеріз – виправдала себе, як думаєте, дивлячись на результати соціології? Тактику правильно було обрано?
– Вона була єдиною правильною. Поясню, чому. У багатьох проектах лідером списку є власник політичного бренду, він одноосібно формує список, який формально затверджується з’їздом, де частина місць віддається за квотами якимось олігархам, інша – продається за великі гроші. «Самопоміч» чи не єдина пішла своїм шляхом, оскільки Верховна Рада, на жаль, не підтримала пропозицію про відкриті партійні списки. Ми запровадили процедуру внутрішніх праймеріз. Так, напевно, процес не є ідеальним, не всі були готові до внутрішньої конкуренції, але тим не менше це чи не єдиний спосіб публічно обговорити і сформувати список. Треба розуміти: якщо хочеш бути депутатом, мусиш спочатку заробити довіру власних партійців. Шлях правильний, але потребує вдосконалення. Саме так все працює у цивілізованих країнах: якщо хочеш бути кандидатом від демократичної партії у США, спочатку маєш виграти внутрішній праймеріз.
– Запит на артистів, співаків – це рівень політичної культури, свідомості українського виборця чи що це таке? У 2014 році, після Майдану, такої навали не було.
– Між 2014 і 2019 роками є спільні риси – тоді був чималий запит на те, щоби до парламенту йшли люди, які ніколи не були у «Партії регіонів» або не працювали за часів Януковича. Цей величезний запит на нові обличчя. На жаль, в Україні немає інституцій, які б системно готували народних депутатів, міністрів. Є величезний вотум недовіри до діючих державників. На щастя, у списку «Самопомочі» немає ані співаків, ані шоуменів. Я вважаю, що кожен має займатися своєю справою. Ці всі великі зачарування від шоуменів, співаків закінчаться дуже швидко великим розчаруванням. Ми маємо через це пройти.
– У новій каденції симпатиків Януковича стане більше?
– Так. Якщо подивитися на попередні соціологічні опитування, партія Медведчука матиме другу за чисельністю фракцію в парламенті. Ці люди будуть претендувати на серйозні посади у Раді й будуть значно більшу роль відігравати. А враховуючи те, що багато людей ідуть у неідеологічних партіях, абсолютно штучних тимчасових проектах, це посилює ризики, адже ексрегіонали мають більший управлінський досвід.
«ЯКЩО ВИ ОБИРАЄТЕ КЕРНЕСА – ЗНАЧИТЬ ВАС ЦЕ ВЛАШТОВУЄ»
– Вам робили пропозиції інші партії?
– Були пропозиції від інших політичних сил балотуватися по мажоритарному округу.
– Харків?
– Не в Харківській області. Я був готовий розглянути можливість балотуватися за мажоритаркою, але враховуючи те, що кампанія дуже коротка, за 4–6 тижнів дуже важко вибороти округ. Оскільки я працював на національному рівні, вирішив продовжити.
– Чому свідомі політичні сили забули (або «забили» на) про Харків? Харківський виборець не цікавий? Андрій Садовий за парламентську кампанію жодного разу не приїжджав.
– Категорично не погоджуюся. Це оціночне судження. Садовий як кандидат у президенти був у Харкові кілька разів. Кампанія дуже коротка. Але, треба сказати, 90 % політичних партій вважають, що з Кернесом не можна сваритися, його вважають «своїм» хлопцем і не хочуть відверто говорити про проблеми міста. З іншого боку, є позиція більшості харків’ян, які обирають тих, кого обирають. Подорожуючи Україною, я чимало разів чув запитання – «якщо ви обираєте Кернеса, Добкіна – значить вас це влаштовує». Це двостороння історія.
– Кернес навів мости із новою владою чи продовжує це робити?
– Я не знаю. Треба запитувати у нього.
– Про що шкодуєте за п’ять років у Раді? Може, був якийсь факап?
– Не те, що би шкодую, але вважаю неправильними перші голосування по ринку землі – треба було до останнього не голосувати за продовження мораторію, а запровадити поетапну модель упровадження ринку. А друге – у фракції не було жодного народного депутата, а отже, і досвіду. Треба було, коли входили до коаліції, наполягати на серйозних міністерствах або правоохоронних органах, зміни в яких відчували би всі українці. Певний романтизм був присутній у нас перші два роки – найбільша помилка. Але з іншого боку, я не бачу, як, не маючи досвіду, можна було уникнути цієї помилки. Про це не можна було прочитати в жодній книзі або набути в якийсь інший спосіб.
– А найкращими маркерами для вас що стало?
– У кожній каденції є кілька ключових голосувань – біля 1,5 десятка. Це зміни до Конституції, голосування за бюджет, формування Кабміну, призначення керівників Служби безпеки і Генпрокуратури. Я однозначно пишаюся місією «Самопомочі» при зниженні ставки єдиного соціального внеску – реальна річ, яку вдалося провести.
P.S. ЩО ДАЛІ?
– Ви свідомі того, що можете не потрапити до парламенту? Що далі?
– Що далі – будемо вирішувати 22 липня. Наразі я вважаю, що ми зберігаємо шанси на потрапляння в парламент. Розраховую на думку людей, на здоровий глузд, на їхню мудрість. Я абсолютно спокійний, хоча були і помилки, і прорахунки, але найголовніше одне – не змінилося ключове, не змінилися цінності наші, до жодного корупційного скандалу ми не потрапили.