Сила України – в громадах
Розвиток і ствердження місцевого самоврядування - це ствердження української національної ідеї. Процес створення об'єднаних територіальних громад є найважливішим процесом в сучасній історії України.
На тлі того, що влада під виглядом реальної децентралізації монтує та інсталює суто узурпаційні механізми, територіальні громади попри всі мінуси все ж об'єднуються і концентрують людську енергію, зусилля, земельні, людськи, інфраструктурні ресурси та здорові ініціативи, аби нова територіально-адміністративна одиниця стала більш заможною, впливовою, дієздатною.
Хотілося б сподіватися, що енергія «низів», які насправді хочуть змін, подолає інерцію «верхів», які цих змін не хочуть, і взагалі зайняті виключно підсиленням владної вертикалі. І під виглядом розбудови місцевого самоврядування адмініструють податки та безсоромно грабують громади.
800 мільйонів гривень - саме стільки вже зібрано через 5-ти відсотковийдецентра роздрібний акциз на паливно-мастильні матеріали в цьому році.
Проте жодна копійка з цих грошей так і не повернулася до місцевих бюджетів, а значить до людей. В 2016 році ці гроші регулярно потрапляли до бюджетів місцевих громад. До того ж, для частини громад це один з головних бюджетоутворюючих податків.
Під час палких дискусій щодо бюджету 2017 року багато хто переконував, що бюджети місцевих громад, селищ, міст не постраждають за нового принципу адміністрування, більш того - всім від того буде велика користь.
Чи це технічна "помилка", чи свідоме пограбування місцевих бюджетів - дізнаємося вже найближчим часом.
Залишається сподіватися, що Уряд поверне гроші громадам, включно з пенею. Але черговий симптом вкрай неприємний, і абстрагуватися від думки про кейс, коли «ложки знайшлися, але осад залишився», поки що не вдається.
І, дивлячись на ці дива, люди починають небезпідставно побоюватися, що ідея об'єднання громад - це «кіт в мішку» і що, не дай Боже, стане ще гірше. Зокрема й тому, що повноважень все більше передають, проте не забезпечують ресурсами.
Ми звикли посилатися на іноземний досвід. Наприклад, у Польщі п'ять років системно готувалися до процесу об'єднання громад. Зробили нормально працюючі електронні сервіси, якісні дороги, щоб можна було швидко дістатися до адміністративних центрів, а вже після того об'єднали громади.
А в нас, замість того, щоб у стислі строки покращити інфраструктуру громад, логістику та встановити нові зручні протоколи надання адміністративних послуг у їх межах, сьогодні влада передбачає закриття лікарень на містах, щоб сформувати госпітальні округи, що будуть створені на місцях з кількістю населення від 120 тисяч. Як будуть фінансуватись установи міст, які не дотягують за кількістю населення до такої цифри? Матеріальне забезпечення госпітальних округів і Госпітальної ради візьмуть на себе виконавчі органи ради адміністративного центру. Тобто вже зараз зрозуміло, що ті лікарні, які не увійдуть до такого госпітального округу, будуть закриті, адже коштів на їх фінансування навіть не передбачається. Проект має бути закладений у бюджет-2018. З цього виходить, що українці з усіх регіонів вже найближчим часом зіштовхнуться з проблемою: куди їхати лікуватись, проходити обстеження або народжувати дітей. Багато недієздатних людей, пенсіонерів, жінок на останніх місяцях вагітності просто не мають змоги їздити на обстеження на великі відстані. Сьогодні у них є вибір - за власним бажанням вони можуть отримати лікування за місцем проживання або поїхати до іншої лікарні, після формування госпітальних округів вибору вже не буде.
Деякі регіони України вже обурились реформою. Приклад тому - протести жителів Вінницької області. Жителі містечка Шаргород за медичним обслуговуванням будуть вимушені їхати на кордон із Молдовою. Це - абсурд, але саме так місцева влада розподілила територіальні кордони свого госпітального округу. До того ж, реформа сьогодні не відповідає на питання: чи вистачить на всіх хворих місць у лікарнях, що робити у випадках епідемії? Заступник міністра охорони здоров'я зауважує, що в селах будуть лікарі, але за умови зарплати 10-12 тисяч гривень, обладнаного робочого місця, комфортного житла, автомобіля, наявності інтернету та інше. Кому висуваються ці умови? Селянам? Сільрадам? Об'єднаним громадам? У театрі абсурду про сенс зазвичай не питають.
Тепер швидкій допомозі офіційно нададуть дозвіл на те, щоб діставатись до своїх пацієнтів протягом години. Є десятки гострих діагнозів, за яких людина в цей період часу може просто померти. Тож, достатньо просто впроваджувати госпітальні округи, проживаючи в Києві, адже сувора реальність залишається для кабінетних чиновників десь там, за межами розуміння, на окраїнах українських селищ.
В результаті нововведень Уряду в цілому у цьому році Україна матиме пограбовані міста по всій території України.
У рамках децентралізації, яка передбачала б збільшення повноважень і прибутків місцевих громад, Уряд одночасно збільшив їх видатки. Не надавши повноти повноважень, влада «повісила» на громади низку нових видатків, зокрема, оплату житлово-комунальних послуг закладів освіти та медицини, а також зарплатню адміністративно-технічному персоналу.Утримання ПТУ, санаторіїв для хворих дітей, шкіл, витрати на комунальні послуги установ охорони здоров'я, компенсації пільг за проїзд - все це буде зі своєї казни виплачувати місцева влада.
Фактично, місцева влада, яка за логікою Кабміну мала б отримати повноваження, а разом з ними й свободу дій, змушена буде відмовлятися від важливих соціальних програм і інфраструктурних проектів, аби сплатити видатки, які поклав на них Уряд.
Проте якщо великі міста ще зможуть вийти із ситуації за рахунок кардинального скорочення своїх бюджетів розвитку, то для маленьких такі нововведення стануть катастрофічними, адже їх бюджети набагато менші і вони закінчать фінансовий рік з мінусом.
Так, у Київській області в поточному році таких міст може бути сім. У Глухові на Сумщині ситуація не краща. У 2016 році, маючи 10 мільйонів гривень на розвиток, у місті вперше змогли оновити медичне обладнання лікарні і нарешті відремонтувати діряві дахи у дитячих садках. Утім, на 2017-й рік влада заклала у бюджет розвитку всього 3 мільйони. Це той мінімум, без якого місто просто не зможе функціонувати. Утім і розвиватися воно теж не буде. А озвучених 22 мільйонів на покриття нових видатків там просто немає.
Результат такої псевдодецентралізації від Уряду один - влада хоче зробити мерів невеличких міст та голів ОТГ повністю залежними від себе. Адже маючи дефіцит бюджету, вони мають піти на "поклін" до облдержадміністрацій та Уряду за грошима. Уряд запланував для цього в поточному бюджеті 15 мільярдів гривень, які будуть виділятись в режимі "ручного керування" та в залежності від лояльності.
На цьому майже суцільно сірому тлі є маленький, але важливий Законопроект №5520. Він спрямований на оздоровлення ситуації, адже ліквідує однин з аспектів, які знецінюють ідею децентралізації.
Наразі більше 30 громад, а це близько 500 тисяч мешканців, пройшовши всі процедури створення об'єднання, не мають змоги його завершити - провести вибори до відповідних органів, адже ЦВК відмовляє цим громадам.
Серед цих громад є ті, що об'єдналися навколо міст обласного значення, а також ті, що об'єдналися на території суміжних районів.
Тобто проблема стосується не одного міста, району чи області. Це питання гостро постає в багатьох регіонах, серед яких Донецька, Херсонська, Київська, Хмельницька області.
Цінність законопроекту саме в тому, що він встановлює послідовність дій в процесі призначення перших місцевих виборів у об'єднаних громадах, утворених в результаті об`єднання територіальних громад різних районів, та зміни меж таких районів. А ЦВК надається можливість призначати такі вибори до зміни меж відповідних районів, що і гальмувало процес.
Тягнути з вирішенням цього питання вже не можна - існує тенденція спаду зацікавленості в об'єднанні саме через наявний негативний досвід громад, які вже протягом року-двох, ще з 2015 року, перебуваючи в стані повної готовності, не можуть зробити останній крок на шляху до об'єднання - провести вибори.