Е-квиток у майбутнє

Електронні квитки для проїзду в муніципальному транспорті в світі почали впроваджуватися ще кілька десятиріч тому. Однією з країн-новаторів стала Фінляндія. Наразі електронний облік в системі муніципального транспорту здійснюється у більшості країн цивілізованого світу. Найбільш оптимізованою й тому показовою в цьому контексті є практика Барселони та Парижу, за їхніми стандартами працює більшість європейських міст.

Наші сусіди - Східна Європа та країни Балтії - успішно впровадили систему єдиного електронного проїзного в себе. Оптимізація перевезень, контроль пасажиропотоків та значний економічний ефект - ось результати цієї корисної інновації. Моделі, форми оплати, термін дії квитка тощо залежать від специфіки міст та структури міського транспорту у кожному окремому місті.

Ось як, наприклад, діє е-квиток в Таллінні.

Електронний квиток - Зелена смарт-картка - продається у спеціалізованих кіосках, або її можна замовити в інтернеті. Вона коштує символічні 2 євро, а надалі містяни користуються нею безкоштовно в усіх видах міського транспорту. Гості ж Таллінна поповнюють смарт-картку з урахуванням кількості поїздок. В транспорті пасажир прикладає картку до спеціального пристрою - валідатора, таким чином фіксуючи факт своєї поїздки.

Наразі й інші міста Естонії переходять на єдиний електронний проїзний.

Тема електронного обліку вже декілька років обговорюється й в Україні в контексті реформи інфраструктури, і ось, нарешті, ми впритул наблизилися до реалізації цього проекту. Наприкінці минулого року Верховна Рада прийняла відповідний законопроект в першому читанні.

Такий підхід є логічним та прогресивним хоча б з огляду на його економічну ефективність. За даними ЄБРР у містах Західної Європи втрати під час збору виручки у міському транспорті складають 2-3%, у Східній Європі - 2-7%, тоді як в наших містах втрати сягають 25-40% через використання анахронічних паперових квитків, людський фактор ( «зайці» та фальшиві посвідчення) і відсутність автоматичного обліку пільговиків.

До того ж, практично неможливо відстежити пасажиропотік. Це в свою чергу значно ускладнює планування та впровадження нових маршрутів та розвантаження вже наявних.

Доки ми не впровадимо систему електронного обліку та електронний квиток, ми не зможемо перейти до більш складних завдань щодо створення розумних та сучасних міських транспортних схем.

Звернення з проханням підтримати законопроект про впровадження електронного квитка подали до Верховної Ради 15 мерів українських міст. За підрахунками, якщо реформа пошириться хоча б на 15 міст, сукупний економічний ефект від впровадження електронного обліку може перевищити 17 млрд гривень на рік.

До впровадження нової системи міста України прямують різними темпами, в цьому процесі, безумовно, є лідери, готовність яких до інновації - приклад для інших.

Дуже активно йде мова про е-квиток у Львові. Львів'яни навіть створили сайт «Е-квиток», присвячений громадському транспорту та перевагам, які надасть впровадження проїзних смарт-карток у місті. До речі, разовий паперовий квиток теж залишиться, як і й багатьох містах Європи. За ним можна буде пересуватися 70 хвилин із здійсненням безкоштовних пересадок. Окрім разового квитка діятимуть короткострокові абонементи та довгострокові абонементи, а також пільгові персоніфіковані абонементи (тобто такі е-квитки, що засвідчують особу пільговика - пенсіонера, школяра та студента, людини з обмеженими можливостями). Використовувати як е-квиток планують безконтактні картки типу MIFARE+ і банківські платіжні картки. Також можливою стане сплата за проїзд за допомогою пристроїв, що підтримують технологію NFC і навіть за допомогою SMS-повідомлення.

В Києві ще в 2013 році відбулася презентація системи «Єдиний електронний квиток» з демонстрацією етапів переходу до власне електронного квитка єдиного зразка, але поки що реалізовано тільки впровадження безконтактних карток в метро.

Важливо, що для користувача-пасажира оплата проїзду через електронний квиток - це дуже зручно, до того ж, такий квиток вже міститиме інформацію про пільги, на які пасажир має право. Адже пільговики наразі вимушені принижуватися перед горе-водіями і цьому ганебному явищу треба покласти край.

Місто ж в свою чергу отримає статистику транспортних потоків та нарешті зможе реально оптимізувати маршрути, а також компенсувати пільги за реальними розрахунками.

Впровадження електронного квитка є важливою фазою інфраструктурної реформи, її драйвером. Це також інструмент, за допомогою якого можна вивести гроші «з тіні». Після децентралізації міста зможуть розпоряджатися надходженнями в бюджет від міських транспортних перевезень. Закон про електронний квиток дасть можливість містам самостійно регулювати питання пільг та обсяги перевезень, формувати та оптимізувати економіку перевезень. Звертаю увагу, що Закон не зобов'язує муніципалітети запроваджувати електронний облік, однак впроваджує таку можливість.

Але хочу зазначити, що тут важливо забезпечити прозорість обрання системи, адже на цьому етапі можливі величезні корупційні ризики.

Тому обов'язково мають бути проведені чесні тендери, які підлягатимуть суворому громадському контролю.

Наше життя має бути зручним та захищеним, і такі інфраструктурні проекти є запорукою нашої впевненості та комфорту в міському середовищі.