Чому я не підтримую медичну реформу

Почну з головного фрукта у пакеті – законопроекту 6327.

Законопроект суперечить 49 ст. Конституції. Не знає Конституція «державного гарантованого пакета», «державного солідарного медичного страхування» і «часткової оплати». Акурат наступного дня після ухвалення законопроекту 6327 будь-який сашовилкул з опоблоку зробить подання до Конституційного суду і висновок суду легко передбачити – 6327 неконституційний.

У законопроект закладений дуже небезпечний, на мою думку, корупційний механізм. Створюється додаткова бюрократична структура - Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, на утримання якої доведеться витрачати кошти і так скромного медичного бюджету. Голова вказаного органу призначається на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра охорони здоров’я України. Без конкурсу, без голосування за кандидатуру народними депутатами у ВР.

Де-факто директора призначить одноосібно Гройсман. Посадові вимоги до директора органу та замів - 5 років стажу на керівних посадах. Тобто претендувати на посаду можуть лише функціонери старої системи. Ніякі борці з корупцією у медицині, медики-волонтери, науковці та менеджери приватних клінік можуть не турбуватись і не подаватись. У мене склалося враження, що вимоги прописані під вже визначених конкретних людей з близького оточення Гройсмана.

Законопроект не вирішує давню колізію – що є медичною допомогою, а що - медичною послугою. Ця невизначеність є причиною скарг, конфліктів і звинувачень у здирництві. Необхідно чітко визначити, що є чим.

Законопроект не захищає прав пацієнтів. Як і прав медичних працівників.

Згідно з законопроектом, мають бути встановлені єдині тарифи для оплати медичних послуг. Але ж кожен, хто має здоровий глузд, розуміє, що лікування однакового захворювання у ЦРЛ (центральна районна лікарня - прим. ред) і суперсучасній столичній клініці має різну ціну. Який висновок? Неформальні доплати до тарифу від тих пацієнтів, які хочуть пройти курс лікування у кращий лікарні. Також не може бути однаковий тариф за консультацію лікаря, який щойно закінчив інтернатуру, та консультацію професора. Результат – збільшення неформальних платежів.

Коротко про Проект Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України – 6329.

Законопроект позбавляє органи місцевого самоврядування медичної субвенції, але покладає на них обов’язок із сплати комунальних послуг, утримання, ремонту та оснащення медичних установ і фінансування місцевих медичних програм.

При цьому жодного механізму контролю за якістю послуг, які надаватимуть комунальні медичні заклади, для місцевого самоврядування не передбачено. Контролювати та розподіляти кошти буде Центральний орган з попереднього законопроекту, на власний розсуд. Є сумніви, що центральному органу будуть сплачуватись відкати лікарнями? У мене сумнівів немає.

Я постійно чую, що лише критикую, а ніяких пропозицій не маю. Є пропозиції.

1. Повернути законопроекти на доопрацювання.

2. Медична реформа не запрацює без внесення змін до 49 ст. Конституції. ВР має її змінити. Так, взяти на себе відповідальність. Проголосувати та змінити.

3. Також перш ніж починати реформу, необхідно було провести аудит медичної галузі. Ще не пізно. Треба точно визначити, скільки медичних установ працює в Україні, а скільки по-тихому зачинили і здали в оренду для інших потреб. Скільки людей реально працює у медичній галузі. Не секрет, що кількість ставок і кількість працівників не збігаються. Треба дізнатись, хто і де приховує вільні ставки. Які працівники оформлені на півставки, які на півтори. Яке обладнання наявне у закладів. Працює воно чи простоює або давно вже згнило чи переїхало до приватної клініки родичів головного лікаря. Якщо не провести аудит, значна частина обладнання зникне у процесі реформування в невідомому напрямку, іноді разом з будівлями.

3. Проаналізувати, чи є потреба у створенні Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, чи краще зберегти субвенцію для місцевих громад і дозволити їм сплачувати за надані медичні послуги і контролювати якість. МОЗ буде здійснювати контроль за використанням коштів.

4. Якщо МОЗом буде обгрунтовано доцільність створення Центрального органу виконавчої влади, змінити умови призначення директора і заступників. Призначати їх через відкритий конкурс. Прибрати з вимог необхідність 5 років перебування на керівних посадах.

Источник: Ирина Гончарова / Facebook