Без якісного зв'язку та iнтернету території зупиняються в розвитку

Схоже, в цьому році Верховна Рада вже не встигне розглянути у другому читанні законопроект № 4159 «Про доступ до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж». На превеликий жаль. Тому що цей закон є вкрай актуальним для технологічного прориву України. Його зміст встановлює необхідний баланс інтересів суб'єктів господарювання, громадян і держави.

Якщо б його схвалили, Україна вже сьогодні отримала нові «правила гри» для учасників ринку телекомунікацій та державних, комунальних, та приватних власників об'єктів.

Завдяки Закону про спрощення доступу до об'єктів інфраструктури ми нарешті можемо отримати величезну можливість перейти до принципово іншої ступені технологічного розвитку.

Ми багато говоримо про технологічну революцію, про перехід від сировиино-аграрної до цифрової високотехнологічної країни. Але про який технологічний прорив ми взагалі можемо мріяти, коли в нас пенетрація(проникнення) інтернету суттєво нижче, ніж у будь-якій більш менш розвинутій країні? Пенетрація Інтернету в Україні складає 60%, у Європі ж - більше 80%. Прикро, але ми відстаємо за рівнем інтернетизації територій не тільки від країн Європи. Навіть більшість країн Африки випереджає нас у розвитку.

Колись ми казали, що село гине без школи та доріг. Тепер ми можемо впевнено стверджувати - у сучасному світі територія зупиняється в розвитку й випадає з загального процесу розбудови середовища без сучасних мережевих комунікацій (якісного фіксованого та мобільного зв'язку, інтернету тощо). Без глибокого проникнення інтернету в райцентри та села ми не зможемо впровадити стандартизовану систему електронного врядування, надання адміністративних послуг, розвитку IT-підприємництва, сучасної медицини, сучасної освіти, систем управління тощо.

Який саме комплекс проблем вирішує цей закон?

Наразі маємо неврегульованість відносин та критичну масу спірних питань, які виникають при укладенні та виконанні договорів між телекомунікаційними компаніями та власниками інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту та енергетики.

Перепон занадто багато. Часто власник необгрунтовано завищує плату за доступ до інфраструктури, або необгрунтовано відмовляє в доступі. Оператори та провайдери телекомунікаційних послуг стикаються з ситуацією, коли їх обтяжують додатковими зобов'язаннями, не пов'язаними з їх діяльністю, наприклад - витратами на ремонт під'їздів, дахів чи будинків.

Власники на власний розсуд встановлюють різні підходи до визначення плати за доступ до інфраструктури. Одні обмежуються одноразовою платою, другі декларують щомісячну, а треті беруть як одноразову, так і щомісячну. І вартість - хоч щомісячна, хоч одноразова для когось вища, для когось - нижча.

Зрозуміло, що все це призводить до стримування розвитку ринку телекомунікацій в цілому.

Маємо багато прикладів дискримінаційного ставлення до учасників телекомунікаційного ринку та вибіркових преференцій щодо певних провайдерів. Зрозуміло, що такі відносини містять корупційну складову. Поширена ситуація: у будь якому, але частіше невеликому населеному пункті компанія-оператор може належати родичам місцевого голови й вона, як не складно здогадатися, монопольно надає свої послуги споживачам за завищеною ціною. І часто - низької якості. Споживачі ж з милості міської влади позбавлені можливості обрати самостійно собі провайдера з тих, що представлені на ринку. Також не можуть самостійно обрати провайдера ані лікарні, ані школи. Ситуація значно ускладнюється, коли на такій території є промислові та інфраструктурні об'єкти, для яких якісний інтернет та зв'язок мають стратегічне значення..

Зрештою Закон покликаний на європейському рівні встановити відносини між суб'єктами ринку телекомунікацій та власниками майнових комплексів. Отже механізм доступу до об'єктів інфраструктури для телекомунікаційних підприємств значно спроститься та вдосконалиться. Зрозуміло, що за таких умов вкладання інвестицій у розвиток телекомунікаційних мереж стане більш прозорими та ефективними, а терміни їх освоєння значно коротшими.

Також прискориться впровадження нових інноваційних послуг, що в подальшому підвищить підвищити рівень доступу споживача до телекомунікаційних послуг, особливо у віддалених регіонах та сільській місцевості.

Й, треба зауважити окремо, реалізація проекту Закону не потребує додаткових матеріальних та інших витрат з державного та місцевих бюджетів, натомість принесе неабиякий економічний ефект державі.