Виноградні вина важко уявити в укладі життя харківців XVIII або першої половини XIX століття. Горілка, настоянки, наливки — ось що відразу ж спадає на думку сучасному обивателеві, мовляв, ці алкогольні напої були популярними у наших предків. І тільки відсутність інформації призводить до такого висновку. Звичайно, у спогадах про перші роки університету ми знайдемо скандал з ректором Стойковичем, якого звинуватили у привезенні угорських вин безмитно за рахунок пільг новоприбулим викладачам, а потім реалізації через підрядників і постачальників Харківського навчального округу. Скандал скандалом, але чиновник міністерства закордонних справ Роман Цебріков, який приїхав з Петербурга у 1814 році зазначив, що шампанське у Харкові завдяки Стойковичу справжнє, а не підроблене, і коштує не 25 рублів як у Петербурзі, а всього 5 рублів за пляшку.

Новий скандал вже з іншим продавцем вин трапився у 1820-х роках, коли харківський купець 2-ї гільдії Іван Микитович Тараканов не зміг вчасно виплатити боргові зобов'язання і його товари і майно було арештоване і продавалося з торгів. І знову здивування: у його погребі у Тараканівському провулку (зараз частина вулиці Римарської навпроти театру опери та балету) зберігалося виноградних вин на суму понад 56000 рублів сріблом. Якщо у Харкові так мало споживали вина, то навіщо ж так багато зберігав його купець Тараканов?

Крім Тараканова, виноградними винами у 1810-1820-х роках торгували купці Василь Демерщиков, Антон Мотузка, Олексій Клеменов, Тимофій Спаський, Павло Верховський, Яків Богдановський, Дмитро Ковальов, Андрій Собкін, Йосип Кундін, купецькі вдови Олена Деревянкіна і Пелагея Іванова. Чи не забагато торговців виноградними винами для Харкова, у якому проживало менше 30000 жителів?

З іншого боку, ми знаємо про те, що трактири, готелі, постоялі двори не могли обходитися без певної кількості різноманітних вин. Той, хто підписав кондицію або контракт, повинен був дотримуватися асортименту алкогольних напоїв у повному обсязі.

З подивом дізнаємося про продаж у 1830-х роках дерев'яних діжок з-під вина, які скупчуються у виноторговців сотнями! І тут же подив викликає факт розливу виноградних вин у пляшки в трактирі Чонгради на Миколаївській площі. Його угорські вина у пляшках возили з Харкова у столиці!

Легенди про торгівлю вином міським головою Сергієм Костюріним призводить нам в спогадах Василь Карпов. В історіях про любов Костюріна до лісабонського, який пив його як воду, про кімнату «Капернаум» у винному погребі купця Карпова, про споювання охочих отримати у нього кредит, урочистих обідах з вином, оповідач показує нам інший Харків. З банкетами та пікніками на природі з кошиками вин; підробленими винами, які проводилися шляхом добавок до простих вин барвників, все це 1840-ті роки. Винні історії — нескінченні!

Але ще більш дивні історії винних погребів, які влаштовувалися іноземцями. Тут панував інший світ, інший порядок і устрій. Одним з найяскравіших і привабливих винних погребів розташовувався у будинку купця Артемія Карпова на розі Університетської вулиці і Монастирського провулка. Його велика садиба налічувала більше 30 номерів лавок для оптової торгівлі приїжджих купців. Кам'яний двоповерховий будинок служив не для проживання господарів: перший поверх був під торгівлею, а на другому жили у кімнатах  купці, які приїжджали на ярмарки. А льох власник здавав в оренду для торгівлі вином.

У 1840-х роках його орендує баронеса Анна Олексіївна де Беркгейм, та сама, яка володіла землями на Південному березі Криму, на них були закладені виноградники, а пізніше на одному з належали їй ділянок було побудовано «Ластівчине гніздо». Льох Анни де Беркгейм продавав вина, вироблені на власних виноградниках, але на додаток до них привозили французькі, іспанські, німецькі вина, ямайський ром і англійський портер. Довірившись своєму продавцеві, вихідцеві з дворян Іванові Хотяновському, Анна де Беркгейм не могла знати, що толку від нього багато не буде і незабаром їй доведеться льох закрити через значні збитки.

Набагато вишуканішим і багатшим був винний льох у будинку Василя Карпова на Миколаївській площі. Ще у 1830-х роках його взяв у оренду іноземець І. Вак'є, який займався також продажем іноземних книг. Льох Вак'є ряснів не тільки хорошими французькими винами, а й гастрономією, тут можна було підібрати кілька видів сирів і соління.

Спадкоємцями винного льоху Вак'є були Валентин Куманін і Григорій Сисоєв, які заново відкрили його після смерті власника у 1848 році. Для досягнення найвищого результату компаньйони запросили доглядачем льоху власника виноградників на півдні Франції, який розорився. І Харків одного разу наповнився багатством французьких вин: Шато д'Ікем, Шато Лафіт, Шато Лароз, Шамбертін, Шаблі, Кло де Вужо, Сент Жюльєн і Шато Марго. Сюди заходили випити склянку-другу вина, ціна якого коливалася від 30 до 50 копійок, старий француз подавав до вина сир, який часто виробляли у Харкові під його наглядом. До типового сирного різноманіття того часу він додав стільтон і подкез.

Немає вже будинків купців Карпових, а винні погреби, наповнені ароматними винами, сирами, оливками, в'яленим м'ясом засипані або залиті бетоном. Залишилася лише пам'ять і бажання махнути на машині часу в минуле, щоб скуштувати старовинних французьких вин під сир і розмови старого француза-винороба.