Вперше подружжя Ігнатових спробували равликів під час поїздки до Іспанії. Молюски настільки припали їм до смаку, що через деякий час вони вирішили розводити їх самостійно і освоїли поле в Циркунах. За вісім років бізнесу їх ферма розрослася до розміру 30 футбольних полів. За рік вони можуть зібрати майже 500 тонн равликів, а товар тепер експортують до Європи.

Ферма обнесена огорожею і знаходиться в оточенні лісу, річки і поселень. Але в спекотну погоду равликів ви не побачите — вони ховаються під дерев'яними щитами. Інакше молюски висохнуть і помруть. Щоб цього не сталося, землю регулярно зрошують. По-справжньому активне життя тут починається вночі, коли жителі ферми виповзають на поверхню. Іноді за равликами можна передбачити погоду, розповідає Дарина Ігнатова.

— Коли на вулиці похмуро і передають дощ, то вони за годину-півтори вибираються на піддони. Вже відчувають цю вологу в повітрі. І починається движуха. І в дощ вони піднімаються, і всі на виду. Це єдиний час, коли вдень ​​їх можна побачити, — каже Дарина.

"РАВЛИК ДУЖЕ ШВИДКИЙ"

На величезній території, крім подружжя, зазвичай працює всього п'ять осіб. Вони доглядають за фермою, годують молюсків і головне — стежать, щоб вони не розбіглися в різні боки.

Для цього сектори захищають невисокими бар'єрами. Їх просочують соляним розчином, який равлики не переносять. Але втечі все одно зрідка трапляються.

— Два з половиною кілометра периметр потрібно кожен день проходити. Адже равлик дуже швидкий. До нас коли приходять люди, вони раді і щасливі. Тому що за тиждень скидають по п'ять кілограмів. Замість фітнесу і спортзалів, — каже Валерій Ігнатов.

— Ось, одна втекла, — піднімає Дарина дрібного равлика поруч з огорожею.

Крім того, мешканців ферми потрібно захищати від гризунів і птахів. Від мишей, щурів і кротів рятуються пастками і приманками. Пернатих відганяють звуковими відлякувачами. Але за кілька днів птахи звикають до сигналу і не реагують, тому їх потрібно замінювати новими.

Під час осіннього збору молюсків штат ферми розширюють до 100 чоловік. Чергова партія равликів зараз чекає відправлення — клієнт зробив замовлення раніше. Щоб молюск виріс для продажу, необхідно півроку. Потім їх збирають у пластикові ящики і близько тижня не годують, щоб кишківник равлика очистився. Після цього пакують в сітки, охолоджують і везуть в холодильних камерах до замовника. Основні країни-споживачі равликів з Харківської області — Франція, Італія, Іспанія.
Зовсім крихітну частку поставок займають українські ресторани, де кілограм равликів продають за 700 гривень.

Ігнатови називають свою ферму найбільшою в Європі. Передумов для розвитку такого бізнесу в Україні більше — тут дешевше купити землю і оплачувати працю робітників, пояснюють Валерій і Дарина.

Подружжя також створили Youtube-канал, на якому консультують українських фермерів, що займаються равликами.

За словами Валерія, розводити молюсків можна навіть у себе на городі. Таких невеликих фермерських угідь в Україні нарахував до 100 штук.

ЯК КУРКА

З равлика можна приготувати безліч страв. Саме ця різноманітність вразила подружжя, коли вони опинилися в Іспанії багато років тому.
— Ми гуляли вулицями і почали звертати увагу, що вони всюди на прилавках є: консервовані, в томаті, в бульйоні — в усьому. Зрозуміли, що це досить поширена у них тема. І було б цікаво туди поставляти їх, — згадує Дарина, як у них виникла ідея для бізнесу.

— Вони вдома їх готують. Збираються на вихідні великими сім'ями. Така традиція. Це не свято, просто сімейна вечеря, — додає Валерій.

Відварювати равликів потрібно годину-півтори. Приготувати їх можна з різними спеціями: базиліком, чебрецем, розмарином.

— Готувати можна все, що завгодно: різотто, спагетті. У равликів досить нейтральний смак, чимось на курку схожий. Плюс в тому, що жиру ніякого немає, чистий білок, — каже Дарина.

Коли повернулися до України, спробували вирощувати равликів на невеликій території. Перших закупили в Польщі. Наступного року збільшили територію в десять разів. Коли бізнес почав приносити дохід, залишили будівельну справу, якою займалися раніше.

КОРІВ НІДЕ ПАСТИ

На появу равликової ферми спершу не всі місцеві жителі відреагували позитивно.

 — Це наші луки. Ми тут корів пасемо, — згадує Ігнатов перші слова місцевих.

— Тут корови немає. Тут корова втекла до сусіднього села, — вказує на двори мешканців, проїжджаючи повз їх будинки.

— Дивись, а у цих дві корови є, — показує чоловікові Дарина на будинок з протилежного боку.

— Просто не хотілося людям змін. Думали, може, якесь шкідливе виробництво. Або щось там не так. А потім, навпаки. На екскурсії просяться, вітаємося. А на сезон зборів — це додаткові робочі місця. І їм добре, і нам добре, — пояснює Дарина.

ЮВЕЛІРНА РОБОТА

На фермі розводять два види середземноморських равликів: дрібні — мюллер (їх люблять іспанці), і більші — максиму (їх люблять французи). Перша важить до 10 грамів, друга — до 30. Мюллер можна вживати ціляком, максиму — тільки лапки.

Змішувати їх не можна, інакше під час спарювання вийде максима. Потомство равлик дає навесні.
Годують молюсків раз на день спеціальним комбікормом, який складається з натуральних речовин. Щоб вивести свою ідеальну формулу, подружжя їздили переймати досвід на равликові ферми Греції та Іспанії.

Догляд за молюсками — ювелірна робота. Опускати піддони потрібно акуратно, щоб нікого не придавити. Якщо равлик помер, важливо вчасно його виявити, інакше запахом він може отруїти інших.

— Думали, ми будемо диктувати умови утримання равликів. Насправді вони самі підказують, як потрібно, — каже Валерій.

Попит на равликів в Європі під час пандемії коронавірусу різко впав, але власники равликової ферми не втрачають надії. За рік-два планують збільшити розмір ферми в два рази.

Автор: Юлія Давидова