Євро в мушлях: харківське подружжя експортує равликів до Європи

Вперше подружжя Ігнатових спробували равликів під час поїздки до Іспанії. Молюски настільки припали їм до смаку, що через деякий час вони вирішили розводити їх самостійно і освоїли поле в Циркунах. За вісім років бізнесу їх ферма розрослася до розміру 30 футбольних полів. За рік вони можуть зібрати майже 500 тонн равликів, а товар тепер експортують до Європи.

Ферма обнесена огорожею і знаходиться в оточенні лісу, річки і поселень. Але в спекотну погоду равликів ви не побачите — вони ховаються під дерев'яними щитами. Інакше молюски висохнуть і помруть. Щоб цього не сталося, землю регулярно зрошують. По-справжньому активне життя тут починається вночі, коли жителі ферми виповзають на поверхню. Іноді за равликами можна передбачити погоду, розповідає Дарина Ігнатова.

— Коли на вулиці похмуро і передають дощ, то вони за годину-півтори вибираються на піддони. Вже відчувають цю вологу в повітрі. І починається движуха. І в дощ вони піднімаються, і всі на виду. Це єдиний час, коли вдень ​​їх можна побачити, — каже Дарина.

"РАВЛИК ДУЖЕ ШВИДКИЙ"

На величезній території, крім подружжя, зазвичай працює всього п'ять осіб. Вони доглядають за фермою, годують молюсків і головне — стежать, щоб вони не розбіглися в різні боки.

Для цього сектори захищають невисокими бар'єрами. Їх просочують соляним розчином, який равлики не переносять. Але втечі все одно зрідка трапляються.

— Два з половиною кілометра периметр потрібно кожен день проходити. Адже равлик дуже швидкий. До нас коли приходять люди, вони раді і щасливі. Тому що за тиждень скидають по п'ять кілограмів. Замість фітнесу і спортзалів, — каже Валерій Ігнатов.

— Ось, одна втекла, — піднімає Дарина дрібного равлика поруч з огорожею.

Крім того, мешканців ферми потрібно захищати від гризунів і птахів. Від мишей, щурів і кротів рятуються пастками і приманками. Пернатих відганяють звуковими відлякувачами. Але за кілька днів птахи звикають до сигналу і не реагують, тому їх потрібно замінювати новими.

Під час осіннього збору молюсків штат ферми розширюють до 100 чоловік. Чергова партія равликів зараз чекає відправлення — клієнт зробив замовлення раніше. Щоб молюск виріс для продажу, необхідно півроку. Потім їх збирають у пластикові ящики і близько тижня не годують, щоб кишківник равлика очистився. Після цього пакують в сітки, охолоджують і везуть в холодильних камерах до замовника. Основні країни-споживачі равликів з Харківської області — Франція, Італія, Іспанія.
Зовсім крихітну частку поставок займають українські ресторани, де кілограм равликів продають за 700 гривень.

Ігнатови називають свою ферму найбільшою в Європі. Передумов для розвитку такого бізнесу в Україні більше — тут дешевше купити землю і оплачувати працю робітників, пояснюють Валерій і Дарина.

Подружжя також створили Youtube-канал, на якому консультують українських фермерів, що займаються равликами.

За словами Валерія, розводити молюсків можна навіть у себе на городі. Таких невеликих фермерських угідь в Україні нарахував до 100 штук.

ЯК КУРКА

З равлика можна приготувати безліч страв. Саме ця різноманітність вразила подружжя, коли вони опинилися в Іспанії багато років тому.
— Ми гуляли вулицями і почали звертати увагу, що вони всюди на прилавках є: консервовані, в томаті, в бульйоні — в усьому. Зрозуміли, що це досить поширена у них тема. І було б цікаво туди поставляти їх, — згадує Дарина, як у них виникла ідея для бізнесу.

— Вони вдома їх готують. Збираються на вихідні великими сім'ями. Така традиція. Це не свято, просто сімейна вечеря, — додає Валерій.

Відварювати равликів потрібно годину-півтори. Приготувати їх можна з різними спеціями: базиліком, чебрецем, розмарином.

— Готувати можна все, що завгодно: різотто, спагетті. У равликів досить нейтральний смак, чимось на курку схожий. Плюс в тому, що жиру ніякого немає, чистий білок, — каже Дарина.

Коли повернулися до України, спробували вирощувати равликів на невеликій території. Перших закупили в Польщі. Наступного року збільшили територію в десять разів. Коли бізнес почав приносити дохід, залишили будівельну справу, якою займалися раніше.

КОРІВ НІДЕ ПАСТИ

На появу равликової ферми спершу не всі місцеві жителі відреагували позитивно.

 — Це наші луки. Ми тут корів пасемо, — згадує Ігнатов перші слова місцевих.

— Тут корови немає. Тут корова втекла до сусіднього села, — вказує на двори мешканців, проїжджаючи повз їх будинки.

— Дивись, а у цих дві корови є, — показує чоловікові Дарина на будинок з протилежного боку.

— Просто не хотілося людям змін. Думали, може, якесь шкідливе виробництво. Або щось там не так. А потім, навпаки. На екскурсії просяться, вітаємося. А на сезон зборів — це додаткові робочі місця. І їм добре, і нам добре, — пояснює Дарина.

ЮВЕЛІРНА РОБОТА

На фермі розводять два види середземноморських равликів: дрібні — мюллер (їх люблять іспанці), і більші — максиму (їх люблять французи). Перша важить до 10 грамів, друга — до 30. Мюллер можна вживати ціляком, максиму — тільки лапки.

Змішувати їх не можна, інакше під час спарювання вийде максима. Потомство равлик дає навесні.
Годують молюсків раз на день спеціальним комбікормом, який складається з натуральних речовин. Щоб вивести свою ідеальну формулу, подружжя їздили переймати досвід на равликові ферми Греції та Іспанії.

Догляд за молюсками — ювелірна робота. Опускати піддони потрібно акуратно, щоб нікого не придавити. Якщо равлик помер, важливо вчасно його виявити, інакше запахом він може отруїти інших.

— Думали, ми будемо диктувати умови утримання равликів. Насправді вони самі підказують, як потрібно, — каже Валерій.

Попит на равликів в Європі під час пандемії коронавірусу різко впав, але власники равликової ферми не втрачають надії. За рік-два планують збільшити розмір ферми в два рази.

Автор: Юлія Давидова