24 лютого 2022 року близько 4 ранку російський диктатор Володимир Путін по телевізору оголосив про початок "спеціальної воєнної операції. Почався масований обстріл кордону, танки з Бєлгородської області рушили в бік Харкова. Напередодні річниці наступу на Україну KHARKIV Today згадує, чим жило місто, які заяви робили можновладці та як містяни сприймали ймовірну загрозу зі сходу.

"Харків, який перебуває під контролем уряду України, може бути окупований. Росії потрібен привід: скажуть, що захищають російськомовне населення". З цих слів президента України Володимира Зеленського в інтерв'ю  The Washington Post від 21 січня 2022 року для харків'ян почалася підготовка до війни. Місто було офіційно попереджене про загрозу. Досвідчені люди — ветерани АТО та волонтери — почали готуватися раніше, мали свій план і в ЗСУ, але більшість чиновників до останнього заперечували війну, тому в перші дні жителі міста залишились без підготовлених бомбосховищ та організованої евакуації. 

Два — три тижні до війни

Незважаючи на те, що тема російського наступу вже активно обговорювалася в світових ЗМІ, на початку лютого 2022 року Харків жив відносно спокійно. У новинах обговорювали смертельну ДТП за участю Олександра Ярославського та проєкт "ЄБабуся". Втім, тінь війни вже лежить над містом.

Першими про підготовку до наступу почали говорити в "Штабі оборони Харківщини", створеному ще навесні 2021-го. Координатори анонсували тактичну та медичну підготовку добровольців, що готові брати участь у спротиві російській агресії, а також низку вуличних акцій. На 5 лютого запланували "Марш Єдності" і закликали харків'ян пройтися Сумською з прапорами України, але без політичної символіки.

Ініціатива викликала несподіваний протест влади — від СБУ до міськради. У мерії рекомендували організаторам відмовитись від ідеї через зростання захворюваності на COVID-19, а в спецслужбі — через ризик терористичної загрози. Юридичний департамент міськради подав до суду адміністративні позови з вимогою заборонити проведення “Маршу Єдності”.  Але суд відмовив, і марш відбувся.

5 лютого понад 5 000  чоловіків, жінок та дітей пройшли під жовто-блакитними прапорами від площі Конституції до площі Свободи.

"Нас хочуть заспокоїти, щоб ми сиділи вдома. Але відповідь у нас одна: ми не панікуємо, ми готуємось", — заявив під час мітингу один з його організаторів Костянтин Немічев (зараз командир штабу спецпідрозділу "Кракен").  

10 лютого. ЗСУ тим часом потроху готувалися до російського наступу. У цей день почалися навчання з новим озброєнням — Bayrаktar, Javelin і NLAW. Вони проходили в 10 областях України, зокрема в Харківській, у Башкирівці, на полігоні 92-ї бригади.

"Ми відіб'ємо будь-яку агресію противника. Наша бригада з 2014 року веде бойові дії, у нас багато досвіду. Виконаємо будь-яке поставлене завдання",— сказав тоді перший заступник командира 3-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади, Герой України Василь Божок.

Як покажуть подальші події, 92-га бригада дійсно виконає завдання. А тим часом підготовку починають і цивільні. У Харкові, як на дріжджах, ростуть курси самооборони, медицини та військової підготовки. І малі, і старі навчаються накладати турнікети та стріляти. У соцмережах вже активно обговорюють тривожні валізи. У харківських торгівельних центрах через день шукають вибухівку — масово надходять повідомлення про замінування.

11 лютого. У Харкові проходить засідання Ради нацбезпеки і оборони. На площі Свободи збирається два мітинги, обидва — проти президента Володимира Зеленського. "Євросолідарність" вимагає від Зеленського вибачитись за слова про "окупацію Харкова". На іншому кінці площі проросійський політик Євген Мураєв зібрав своїх прихильників, аби ті протестували проти закриття каналу "Наш". Екснардеп, якого британська розвідка називала ймовірним гауляйтером України, тоді звинувачував владу в тому, що та "відгородилась від народу автозаками". Мітинг не допоміг — канал закрили.

У цей день в Харкові Володимир Зеленський на Конгресі місцевих рад розповідав про плани на створення загонів тероборони, які почали формувати тільки в січні. 

"З березня нам хотілося б мати не менше 70% резервістів. Головна ідея — щоб громадянські могли залучатися до масової оборони. Ми плануємо доукомплектувати сили тероборони сучасною технікою. Національному опору бути", — сказав президент та перейшов до тем "Великого будівництва" — велодоріжок, "зеленого каркасу" та Льодової арени. У березні сили тероборони дійсно, як і обіцяв президент, проходили навчання, але вже в умовах реального бою.  

Лишаються лічені дні

14 лютого харківська поліція переходить на посилений режим роботи, кількість патрулів збільшилась. Начальника поліції на той час в Харківській області немає. Станіслава Перліна відсторонили через справу Ярославського, Володимир Тимошко буде призначений лише 24 лютого. 

15 лютого з Харкова вирушає останній рейс до Тель-Авіву. До цього Ізраїль наполегливо закликає своїх громадян терміново залишити місто. Вильоти в інші країни відміняються один за одним. Тим часом Росія заявляє про завершення навчань та відведенні військ, зокрема, від кордонів Харківської області. Тим часом ветерани АТО набирають добровольців до загону "Рятувальник", планують надавати першу допомогу на місцях обстрілів, якщо почнеться війна. Після 24 лютого вони стануть добровольцями і підуть воювати.

16 лютого. На цей день американська розвідка прогнозувала початок війни. У Харкові все спокійно. Депутати обласної ради збираються на сесію, аби виділити гроші на ремонт систем оповіщення та спецавтомобілі і рації для поліції. Депутати вирішили витратити на тероборону 8 мільйонів гривень на увесь 2022-й рік — це менше, ніж в Полтавській області. Виступає голова СБУ в області Роман Дудін. Каже, що росіян на кордоні усього 13 000, ударного "кулака" немає, до різкого наступу вони не готові.

"Зараз навпроти стоїть близько 13 тисяч. Це те саме угруповання, яке потенційно може окупувати Харків... Цих солдатів викидають фактично в поля без нічого, і вони починають виживати, тобто з кожним днем психологічний стан угруповання погіршується", — казав Дудін. За його словами, російські вояки були нетверезі й деморалізовані. 

Тим часом росіяни посилюють обстріли на лінії розмежування на Донбасі. Харківські волонтери починають евакуацію місцевих жителів. Забезпечення тероборони теж лягає на їхні плечі.

"Є добровольчий підрозділ "Фрайкор", вони проводять навчання, до них йде багато людей, тому що розуміють, що там їх навчать воювати. Вони зараз на моєму забезпеченні, приїхав купити мотоцикли, щоб, якщо буде "кіпіш", вони могли дуже швидко переміщатися містом", — розповідав 17 лютого KHARKIV Today волонтер Олег Абрамічев.

18 лютого збирається на сесію міська рада. На тероборону та безпеку дають 60 мільйонів гривень. За ці гроші повинні були у тому числі обладнати укриття, чого так і не зробили.

"Питання укриттів, які де-юре є, а де-факто ні вказівників, ні табличок, нічого. Давайте в екстреному порядку створимо робочий орган, відпрацюємо питання, де реально вони є, а де ні… Багато укриттів за фактом немає", — закликає депутат Дмитро Булах.

Міський голова запевняє депутатів, що ніякої війни не буде.

"Давайте не нагнітати обстановку. Усі геополітичні питання вирішуються дипломатичним шляхом. Усе у місті спокійно, контрольовано, ми не допустимо розгойдування ситуації у Харкові", — каже Ігор Терехов.

Менше 100 годин до війни

Останні години перед війною Харків живе напружено. У місті багато іноземних журналістів, вони їздять на "Гоптівку" та у Козачу Лопань питати у місцевих жителів, як вони розцінюють загрозу. Про евакуацію мешканців цих та інших прикордонних населених пунктів не йдеться взагалі, хоча посольства Польщі та Франції закликали громадян залишити Харківську область.

В останні вихідні перед війною на масштабні навчання з оборони прийшли рекордні 800 чоловік.

21 лютого Путін визнає незалежність "ДНР" та "ЛНР". У своїй промові диктатор кілька разів згадує Харків і навіть Чугуїв — у контексті уявної загрози від НАТО, яке начебто модернізує військові аеродроми, зокрема в Харківській області.

"Балістичні ракети здатні досягати цілей на дистанції до 5500 кілометрів. У разі розміщення таких систем вони зможуть вражати об'єкти на всій території Росії, а також за Уралом. Підлітний час до Москви крилатих ракет "Томагавк" складе менше 35 хвилин, балістичних ракет з району Харкова — 7-8 хвилин, а гіперзвукових ударних засобів — 4-5 хвилин. Це називається... це просто ніж до горла і вони, не сумніваюся, розраховують реалізувати ці плани", — сказав Путін. 

Того ж дня російське консульство в Харкові перестає приймати відвідувачів, так само чинить і польське консульство. Наступного дня ці установи припинили роботу зовсім. Міський голова зробив своє звернення у відповідь за заяву Путіна.

"Запевняю вас — усі спроби розхитати ситуацію у Харкові будуть припинятися! Жорстко припинятися! Для цього є воля та всі необхідні важелі. Я говорив раніше і стверджую зараз — Харкову не загрожує опинитися в епіцентрі воєнних дій. Зараз наше з вами головне завдання — зберігати спокій", — заявив Ігор Терехов вранці 22 лютого, рівно рік тому.

Саме на цей день, за прогнозами світових розвідок, в черговому плані росіян передбачалось вторгнення, але цього дня нічого не сталося. До початку бойових дій в Харкові лишалось менше 48 годин. 

Приблизно з таким самим посилом цього дня виступив і президент України. Володимир Зеленський запевнив, що немає жодних причин для хаотичних дій. Одночасно з цим на виїзді з Харкова встановили блокпости. До тероборони почали записувати за спрощеним алгоритмом. 

Останній мирний день

23 лютого за рішенням РНБО у країні введено режим надзвичайного стану. Поліцейські та представники СБУ на блокпостах почали перевіряти документи.

Голова обласної адміністрації, тоді ще цивільної, зібрав нараду. Голова СБУ Роман Дудін доповів, що навколо Харкова сформували два пояси оборони, посилили систему ППО. Він визнав, що росіяни біля кордону області накопичуються, але не вважав їх загрозливими.

"Ці військовослужбовці нікому не потрібні. Вони відверто не розуміють, навіщо мають іти в Україну, вони відверто засуджують ці дії", — сказав Дудін.

У той самий час, коли обласні чиновники радились, голова міськради Ігор Терехов поїхав інспектувати бомбосховище в одному з корпусів "Харківських тепломереж". Журналістам показали бункер, обладнаний туалетами, питною водою та засобами зв'язку. Через кілька годин виявиться, що таких в місті — одиниці, вони на режимних об'єктах, куди звичайних людей ховатись не пускають. Але тоді, ще до війни, Ігор Терехов запевняє, що в разі безпеки всім повідомлять, де треба ховатись.

"Можу вам сказати, що нами сьогодні надруковані всі матеріали, які ми по команді, у разі потреби розклеїмо на кожному під'їзді, на кожній дошці оголошень, у кожному ЖЕКу, "Жилкомсервісі", де прописаний повний алгоритм дій, що треба з собою взяти, куди йти, покроково. Ми мирні люди, але ми завжди готові до викликів, тому робота була не одноденною, ми витратили понад 30 мільйонів на підготовку притулків. Готові сьогодні на 100% до будь-яких викликів ", — каже мер.

Менш ніж через 24 години після цієї заяви харків'яни в паніці від перших вибухів бігтимуть до метро, бо всі підвали будинків виявляться зачиненими. Їх відкриють вдень, у більшості з них нічого не буде готове для тривалого перебування.

Увечері голова ХОДА Олег Синєгубов виступить із заявою, що передумов для евакуації немає, але до неї все готово.

"Повірте, якщо буде необхідність в евакуації, кожний громадянин про це дізнається, а головне — дізнається, як йому діяти, — запевнив Олег Синєгубов. — Не час сьогодні збирати тривожні валізи — наразі про це не йдеться".

О 20:35 в Харкові закрили аеропорт. Через 7 годин почалася війна.