Перше училище для сліпих дітей у Харкові було відкрито 1887 року на Німецькій вулиці (зараз Пушкінська), 41 в орендованому садибному будинку Софії Олександрівни Венедіктової. Опікувало новий навчальний заклад попечительство імператриці Марії Олександрівни про сліпих (Маріїнське попечительство про сліпих), засноване у 1881 році з ініціативи дійсного статського радника та громадського діяча Костянтина Карловича Грота.

Новостворене училище для сліпих дітей у Харкові утримувалося виключно за рахунок пожертвувань, першими його учнями стали семеро хлопчиків, яких навчали доступним ремеслам і вмінню жити без сторонньої допомоги. На наступний рік після відкриття в училищі вже проживали 17 хлопчиків та одна дівчинка, що перевищувало заплановану кількість дітей. Харківці активно підтримали новий навчальний заклад, регулярно приносили сюди продовольство, одяг, іграшки та ласощі. Примітно, що багато пожертв для училища були анонімними.

До харківського відділення попечительства почали надходити заявки від батьків, які мали сліпих дітей, до 1890 року загальна кількість охочих навчатися перевищила 200 осіб, серед них були діти не лише з Харківської, а й сусідніх губерній. Бачачи збільшену потребу у такій корисній для суспільства справі, Маріїнське попечительство про сліпих вирішило виділити для будівництва нової спеціальної будівлі 30 тисяч рублів. Харківська міська дума визначила ділянку землі наприкінці Сумської вулиці — на розі з Госпітальною (сьогодні носить ім'я Данилевського). Проєкт будівлі училища склав губернський інженер Франциск Іванович Шустер, і влітку 1891 розпочалося будівництво. У 1892 році на закінчення будівництва училища попечительство виділило ще 45 тисяч рублів.

Новий будинок училища вийшов цілком презентабельним і зручним, і в 1893 році до нього поселили десятки дітей, прийнятих за проханнями. Уже до кінця XIX століття стало зрозуміло, що й цієї будівлі замало. За проєктом архітектора Віктора Валеріановича Величка училище було розширено: у 1913 році добудовано фасад на Госпітальній вулиці.

За десятиліття до цього, у 1902-1903 роках, за проєктом єпархіального архітектора Володимира Християновича Немкіна було збудовано домову Спаську церкву. Під час освячення храму 3 жовтня 1904 року харківці почули незвичайний спів хору з двадцяти учнів. Їхнє виконання так підкорило, що на службу до храму стали приходити і жителі навколишніх вулиць.

Напередодні закриття храму радянською владою у 1920-х роках тут було 198 парафіян, які оформили свою громаду. Серед них були такі відомі представники харківського дворянства, як князі Шаховські, Шидловські, Брайлівські, Канівальські, Пільстреми, Покровські, Кедровські та інші. Підставою для закриття став статус храму — домова церква при училищі, а домові церкви за указом радянської влади закривалися.

У 1922 році Харківському училищу сліпих було присвоєно ім'я В. Г. Короленка.