У Харкові достатньо житлових будинків, потрапляючи до яких можна перенестися у середину XIX століття! Масивні кам'яні підлоги на вході до під'їзду, скрипучі сходи, важка масляна фарба на витончених дерев'яних поручнях, подекуди залишки старовинних фільонок на вхідних дверях, контури правильних пропорцій вікон з широкими підвіконнями — все це минуле, яке  безжально винищується у нашому місті. Встигніть розглянути, доторкнутися, зафіксувати, відчути XIX століття у Харкові… Я вас запрошую до будинку № 16 на колишню Міщанську вулицю, яка сьогодні називається Громадянською.

Збудував його купець Матвій Іванович Корнієнко, який займався у Харкові продажем лісу разом із компаньйоном, капітаном Казимиром Йосиповичем Ушинським. Їх склад розташовувався поблизу Михайлівської площі на Зміївській вулиці (зараз частина площі Героїв Небесної Сотні і проспект Гагаріна відповідно). Матвій Іванович на продажу лісових матеріалів заробив непоганий статок і окрім міської садиби на Міщанській вулиці придбав домоволодіння на Єнінській (пізніше отримала назву Військової) та Старо-М'ясницькій вулицях (зараз не існує).

У Харкові Матвій Корнієнко був зарахований до купецтва після реформи 1861 року, але він і до цього проживав у Харкові, на Міщанській вулиці збудував кам'яний двоповерховий будинок на підвальному поверсі. На цьому ж дворовому місці знаходилися також чотири кам'яні двоповерхові флігелі, один із них був спочатку основним житловим будинком колишніх власників, від яких ще залишалися кам'яні одноповерхові служби.

У купця Корнієнка була дочка Анастасія, яка після смерті батька отримала за заповітом дворове місце на Міщанській, 16. Анастасія Матвіївна стала дружиною дворянина Петербурзької губернії, титулярного радника барона Олександра Германовича Вітте, сина військового і німця за походженням.

Отримавши у спадок від батька дружини домоволодіння, Олександру Вітте довелося зіткнутися з фінансовими труднощами, оскільки воно було закладене у Харківському міському купецькому банку і на ньому висіло понад 20 тисяч рублів боргу. Нові власники, позичили грошей і погасили борги перед купецьким банком, розраховуючи ще й на позику у Харківському земельному банку. Це було виправдано, адже у житловому будинку та чотирьох флігелях було 11 квартир, які здавались в оренду і приносили загального доходу 8920 рублів. За вирахуванням витрат на утримання будинку та податку, він приносив чистий прибуток 5259 рублів. Вартість ж на 1884 оцінювалася у 73-75 тисяч рублів, що дозволяло отримати позику не менше 45 тисяч.

Проте, отримавши позику, Вітте не зміг вчасно погашати навіть відсотки, адже будинок і флігелі на цей час застаріли, вигідно здавати в оренду їх було важко. Квартири не мали ватерклозетів та ванних кімнат, якщо будинок ще вдалося підключити пізніше до центрального водопроводу, то флігелі залишалися без нього. Так само було з каналізацією. Побутові проблеми у будинках затягували сім'ю баронів фон Вітте, і вони вирішили продати володіння.

Садиба Вітте була виставлена на торги, і 9 липня 1886 продана колезькому асесору Адольфу Францевичу Файсту за 92866 рублів 40 копійок. Але й він довго не володів садибою, продавши її Красновському, після нього вона перейшла до дворянки Ольги Василівни Дякової, а останнім власником до революції був підполковник Іван Тарасович Ільченко.

Сім'я Вітте після продажу будинку проживала на орендованій квартирі, Анастасія Матвіївна померла у 1888 році, її чоловік дещо пізніше. Їхні діти, здобувши освіту, залишилися у Харкові. Барон Микола Олександрович Вітте служив на залізниці, а його дружина Надія Миколаївна заснувала приватну чоловічу гімназію.

Проживали у Харкові і сестра та брат Олександра Германовича фон Вітте. Ольга Германівна Вітте була лютеранкою, але у 1891 році приєдналася до православ'я. А Іван Германович Вітте служив хірургом у Серпухівській земській лікарні, був знайомий з Антоном Чеховим, до Харкова переїхав, вийшовши у відставку 1900 року, служив у оздоровниці Давидова, а проживав на вулиці Колодязній.