У Харкові досі залишається театр з іменем російського імперського поета Олександра Пушкіна. Він не мав жодного стосунку до нашого міста і зневажливо писав про нього. Попри це, депутати Харківської обласної ради, а саме "Блоку Кернеса - Успішний Харків" зривають сесії, аби будь-що залишити це ім'я на мапі міста. 

293 дні повномасштабної війни не вистачило, аби Харків позбавився російського Пушкіна. Рішення мали б прийняти депутати Харківської обласної ради, до зони відповідальності якої належить російський драматичний театр імені Пушкіна. Але остання сесія показала: багато депутатів тримаються за поета-імперіаліста і не збираються його позбутися. Хоча про це просять співробітники театру.

Саме тому відомі харків'яни створили відкритого листа, де називають Пушкіна загрозою національної безпеки України. По суті цей лист - заклик до Володимира Зеленського про допомогу.

Публікуємо повний лист.

"ШАНОВНИЙ ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ!

Попри те, що в Україні з 2014 року триває війна з росією, навіть попри повномасштабний напад росії 24.02.2022 року в Харкові владою на різних рівнях неодноразово блокувалось рішення прибрати з назви Харківського академічного російського драматичного театру імені О. С. Пушкіна ім'я імперського поета та згадку про державу-агресора (театр є комунальним закладом Харківської обласної ради). Позиція депутатського корпусу, принаймні більшої його частини, суперечить політиці, яку проводить держава в умовах війни. Експертна рада Міністерства культури та інформаційної політики України з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму визначила десять найбільш поширених російських імен, які рекомендуються до перейменування у топоніміці та інших назвах у першу чергу. Є в цьому переліку й Олександр Пушкін.

Аргументи, що російська культура залишається поза агресією, що Пушкін є світовим надбанням, створюють небезпечні пастки для українців, стимулюючи хибну точку зору, що проти України воює не російський народ, а пропутінські авторитарні можновладці. Україна тривалий час перебувала під впливом імперської російської культури, маркерами якої в нашому символічному просторі були, зокрема, топоніми та пам’ятники, а інструментами русифікації ‒ проросійські культурні інституції. Відмова від російської топоніміки, зміна вектору діяльності проросійських культурних інституцій не є процесом перекручування нашої історії і витирання пам`яті. Це, радше, наша перемога у битві культур ‒ деокупація нашого культурного простору та свідомості. Культура як ціннісно-смислова система є основою суспільного розвитку, а спільна культурна пам`ять — основою стабільності суспільства.

Для самого театру позбавитися від маркерів країни-вбивці також надзвичайно важливо. Бо, по суті, це позиційно долає історичну трагедію створення цього театру в 1933 році ніби "на заміну" знищеного радянським тоталітарним режимом курбасівського Березолю. Колектив театру також звернувся до голови Харківської обласної військової адміністрації і голови Харківської обласної ради з пропозицією прибрати слова "російський" та "імені О. С. Пушкіна" з назви закладу.

Російські імперські культурні маркери як бомби уповільненої дії, що в будь-який момент можуть спричинити інспіровані ззовні суспільні конфлікти аж до збройного протистояння. Не можна недооцінювати роль культури в питаннях національної безпеки, тому ми маємо захищати свій культурний простір, позбавляючись нав`язаних нам імперських смислів.

В ситуації відкритої війни росії проти України тим більше не зрозуміла позиція більшої частини депутатів обласної ради, які 20 вересня на під час пленарного засідання XII сесії VIII скликання не підтримали вилучення з назви українського театру ім`я імперського поета О. С. Пушкіна та назву країни-терориста та вбивці (текст проекту рішення доступний за посиланням https://ts.lica.com.ua/77/text/31481).

За відповідний проект рішення проголосували 44 депутати ‒ представники усіх фракцій облради. Але для ухвалення було потрібен як мінімум 61 голос.

Вирішальною стала позиція найбільшої фракції ‒ "Блоку Кернеса ‒ Успішний Харків", що складається з 46 депутатів: вона дала лише один голос "за". 12 членів цієї фракції проголосували проти перейменування. Решта ‒ утрималися, або не голосували, засвідчивши тим самим свою позицію щодо небажання перейменування театру. Аналогічно вчинила більшість позафракційних депутатів ‒ колишніх членів ліквідованої фракції проросійської партії "Опозиційна платформа ‒ За життя", діяльність якої в Україні наразі заборонена.

Апарат обласної ради підготував новий проєкт рішення про перейменування театру, і його було включено до порядку денного наступної сесії. Але 2 грудня пленарне засідання не відбулося через відсутність кворуму: до онлайн-сесії не підключилася фракція "Блоку Кернеса ‒ Успішний Харків" майже в повному складі, а також більшість позафракційних з колишньої ОПЗЖ. За даними харківських ЗМІ, пленарне засідання було зірвано, а каменем спотикання стало, зокрема, перейменування театру.

3 грудня пленарне засідання XII сесії Харківської обласної ради VIII скликання відбулося, але питання про театр Пушкіна в порядку денному вже не було. Формально його виключили на підставі листа від громадської організації "Кругозір. Мотивація". Укладачі листа посилаються на Закон України "Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій" та наполягають на проведенні громадського обговорення. Хоча Законом цю процедуру передбачено, лише в тому разі, якщо йдеться про присвоєння об’єкту права власності імені фізичної особи, а не про вилучення імені з назви. Пропозицію все ж таки включити питання щодо перейменування театру до порядку денного підтримали лише 27 депутатів облради.

Варто зазначити, що Пушкін не має жодного стосунку до Харкова, ніколи не відвідував наше місто, і навіть більше ‒ згадував про нього вкрай зневажливо. Так само зневажливо російський поет ставився до українців, поляків та інших поневолених народів імперії, оспівував у своїх творах воєнні злочини російської армії. Зокрема, глорифікував завоювання Кавказу, що супроводжувалося геноцидом черкесів (поема "Кавказ"), криваве придушення Польського повстання 1830-1831 рр. (вірш "Клеветникам России"), принижував спроби українців відновити права і вольності Гетьманщини (поема "Полтава"). Вірш "Бородинская годовщина" сповнений антиєвропейського та відверто шовіністичного пафосу.

З огляду на це не дивно, що ім’я Пушкіна та його творчість сьогодні використовуються російською пропагандою як ідеологічне обґрунтування війни проти України, окупації та спроби анексії Українських територій. Бордами з портретом Пушкіна і його цитатою про «русский город Херсон» окупанти завішали вулиці цього українського міста під час окупації.

"Клеветникам России" регулярно декламують російські можновладці для виправдання агресії:

• депутат Держдуми РФ від партії "Единая Россия", президент фонду "Русский мир" Вячеслав Ніконов декламував цей вірш з нагоди початку т. зв. "спецоперації";

• міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров проілюстрував цим віршем оголошення анексії Донецької, Луганської, Запорізької і Херсонської областей України.

З огляду на це спроби зберегти ім’я Пушкіна в назві харківського театру і взагалі у публічному просторі будь-якого українського міста видаються вкрай недоречними. Як недоречними є необгрунтовані спроби зберегти інші російські топоніми в Харкові. Вони знецінюють героїчну боротьбу проти російських загарбників і принижують пам’ять про загиблих українців.

Ми вимагаємо звернути увагу на ситуацію. Адже це не окреме локальне питання - це питання НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ. Ситуація вже вийшла поза межі компетенції місцевого самоврядування і потребує уваги на центральному рівні. Ми вважаємо неприйнятним збереження у назві будь-яких згадок про країну-агресора та її культурних діячів".

Підписи під листом поставили: 

• Сергій Жадан, письменник, громадський діяч

• Ольга Турутя-Прасолова, режисерка Харківського академічного російського драматичного театру імені О.С. Пушкіна

• Яна Партола, театрознавець, декан театрального факультету ХНУМ імені І.П. Котляревського, кандидат мистецтвознавства

• Ігор Ладенко, творчий керівник “Театру 19”, викладач кафедри майстерності актора і режисури ХНУМ імені І.П. Котляревського

• Степан Пасічник, заслужений діяч мистецтв України, головний режисер Харківського академічного драматичного театру ім.Т.Г.Шевченка

• Вахтанг Кебуладзе, філософ, перекладач, публіцист

• Галина Куц, доктор політичних наук, професор, депутат Харківської обласної ради

• Марія Тахтаулова, історикиня, начальниця Північно-східного відділу Українського інституту національної пам'яті

• Тетяна Пилипчук, директорка Харківського літературного музею

• Іванна Скиба-Якубова, керуюча партнерка PR-агенції “Bagels & Letters”, волонтерка БФ "Харків з тобою"

• Антон Бондарев, дослідник історії Харкова

• Всеволод Кожемяко, командир добровольчого батальйону “Хартія”

• Олена Либо, старша викладачка кафедри театрознавства ХНУМ імені І.П. Котляревського, експертка УКФ

• Олександр Савчук, видавець, кандидат філософських наук, співробітник ХНУ імені В. Н. Каразіна

• Люба Морозова, музикознавиця, музична критикиня, членкиня Шевченківського комітету.

• Марина Куценко, наукова співробітниця Харківського літературного музею

• Володимир Єрмоленко, філософ, есеїст, перекладач

• Тетяна Огаркова, літературознавиця, докторка філософії

• Лідія Калашникова, завідуюча відділу Харківського літературного музею

Лист відкритий для підписів. Свій підпис можна залишити за посиланням: https://bit.ly/3VSF7aF

Як депутати Харківської обласної ради провалили іспит Пушкіним, можна почитати в матеріалі.