Десятки людей із деокупованих територій затримані за підозрою у співпраці з окупантами, ще більше оголошено у розшук. Відповідний закон, який дозволяє їх покарати, ухвалено ще у березні. Але на практиці багато зрадників зможуть уникнути покарання.

Під час Харківського наступу росіяни тікали, кидаючи свою техніку, але головних посіпак встигли забрати з собою в Бєлгород. Так званий голова області Віталій Ганчев, самопроголошений мер Ізюму Владислав Соколов та інші гауляйтери повтікали до Росії, а от дрібних службовців окупанти залишили напризволяще. Зараз на звільнених територіях проводять фільтраційні заходи. Поліція, прокуратура та СБУ щодня повідомляють про затриманих поліцаїв, співробітників окупаційних адміністрацій та інших помічників російський військових. 

Такі різні колаборанти

48-річний поліцейський під час окупації перейшов на бік росіян та за це отримав найвищу посаду карального органу окупантів — народної міліції Балаклії. Інший чоловік в Ізюмі погодився сторожувати у відділку місцевих поліцаїв, щоб отримувати продуктовий пайок. Ще одна жінка під час окупації працювала старостою села та розвозила гуманітарну допомогу від партії "Єдіная Россия".  У той же час в Люботині, який взагалі не був під окупацією, 57-річний чоловік на автобусній зупинці кричав про те, що Україна повинна приєднатися до Росії.

Цих дуже різних людей поєднує спільне звинувачення — їм усім висунули підозру в колабораційній діяльності. Нова стаття, яку в березні включили до Кримінального кодексу України, поєднує дуже різноманітні діяння. Найбільше покарання, яке можна отримати за цією статтею — довічне ув'язнення. Його можуть присудити лише тим, хто воює проти України, а також суддям та правоохоронцям, які добровільно зайняли посади за окупаційної влади. Найменше покарання, яке можливо для цих службовців — 15 років у в'язниці. 

Більшість інших помічників російських окупантів отримають набагато менші терміни. 5-10 років обіцяють старостам, а також іншим посадовцям, за співпрацю з окупантами, від 3 до 5 років — за передачу майна окупантам та ведення господарської діяльності з ними (може замінюватися штрафом), учителі, які працювали у навчальних закладах та вели агітацію за ворога, можуть відбутися виправними роботами, а от за балачки на вулиці чи в соцмережах тільки забороняють займати певні посади на термін від 10 до 15 років.

У Мінреінтеграції обіцяють підготувати окремий законопроєкт, який надасть чітке пояснення, кого можна вважати колаборантами.

"У другому законі чітко прописали, що, наприклад, доставлення пенсії або надання медичних послуг, надання житлово-комунальних послуг, робота банків, до прикладу, не є колабораційною діяльністю. У будь-якому випадку ми хочемо, щоб люди на тимчасово окупованій території знали, що ми не вважаємо їх злочинцями за визначенням тільки тому, що вони  змушені виживати", — заявила міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук.

На думку юриста "Харківського антикорупційного центру" Володимира Рисенка, закон і в тому вигляді, в якому він є, дає виконавцям усі можливості покарати винних у співпраці з росіянами. Є також і можливість пом'якшувати вирок у тому випадку, якщо людина, яка, наприклад, роздавала гуманітарну допомогу в селі, співпрацювала задля цього з окупантами.

"Це буде визнано як пом’якшувальною обставиною, і рішення суду буде м’яким — наприклад, умовний термін. Суди не будуть ухвалювати реальні покарання для всіх колаборантів, у нас просто не вистачить для всіх місць позбавлення волі. Не може бути однаковим покарання для поліцейських, які звозили в катівні АТОвців, та старост у селі, які роздавали гуманітарну допомогу.  Вона буде різною: старості — умовно, поліцейському — 15 років позбавлення волі", — вважає юрист.

Досить важко буде лише встановити винуватість педагогів, які погодилися співпрацювати з ворогом. Складно визначити, чи вели вони агітацію за Росію на уроках і чи не під примусом вони це робили.

Справи тягнутимуться роками

Незважаючи на сотні затриманих по звинуваченню у колабораційній діяльності, серйозних вироків у судах для харківських колаборантів ще не було. Справи, які розглядали суди до сьогоднішнього дня, можна назвати швидше кумедними, бо майже всі вони стосувалися людей, яким не під силу тримати язик за зубами.

Наприклад, 8 липня Жовтневий суд Харкова визнав винним у колабораціонізмі чоловіка, який сидів у слідчому ізоляторі та розповідав співкамерникам про те, що Росія правильно зробила, що напала на Україну. Суд заборонив йому займати посади в органах влади та місцевого самоврядування, але справа в тому, що він і так ніяких посад не займав, тож пусті балачки в камері залишились пустими балачками. Так само, як і в випадку з пенсіонером із Краснограду, який виправдовував дії Росії у соцмережі "Однокласники". За пости в соцмережах постраждав лише викладач НТУ "ХПІ" — його звільнили з університету. Втім, і судили доцента, що викладав позиції ЗСУ, не за колабораціонізм, а за шпигунство. 

Справи про колаборантів можуть розглядатися роками через те, що слідчі органи зараз дуже перевантажені розслідуванням військових злочинів.

"Це величезний виклик для правоохоронної системи, яка не справлялася із кількістю справ навіть у мирний час. У нас звичайна справа про дрібну крадіжку, коли на місці затримали злочинця, доходила до суду через два роки. Хоча там нічого розслідувати: допит потерпілого та звинувачуваного, ще кілька слідчих дій і все. А тепер уявить, як проходитиме  розслідування випадків колабораціонізму десь у Козачій Лопані або розслідування в Ізюмі", — каже Володимир Рисенко.

Поліцейські відділки в деокупованих містах потрібно фактично створювати наново, бо місцеві правоохоронці обо виїхали до окупації, або перейшли на бік росіян і самі стали злочинцями. Аби справи колаборантів не "зависли" у слідчих управліннях на роки, поліцію та інші правоохоронні органи потрібно підсилити.