В історичному районі Харкова ремонтують не тільки Вічний вогонь, але і сходинки на Університетську гірку.

Роботи в районі Університетської гірки тривають уже три місяці. За оіційною інформацією представників міської ради, цей район постраждав внаслідок бойових дій: через ворожі обстріли та постійну вібрацію на схилах зафіксували зсуви ґрунту.

"Детонація спричинила зсув на схилі. Якби ми не вжили термінових заходів, це могло б призвести до трагедії: внизу розташовані вулиця Клочківська та узвіз, і є реальна загроза для життя людей", — повідомив заступник міського голови, директор департаменту будівництва та шляхового господарства Дмитро Липовий.

Біля Вічного вогню планують зробити оглядовий майданчик, а на сходи на Університетській гірці витратять майже 9,5 мільйонів гривень.

"Комунальники хочуть зробити наступні роботи: розбирання сходів з гранітних блоків (з подальшим монтажем) розміром 504 кв. м., очищення та приведення цегли (гранітних блоків) після розбирання конструкцій в придатний для повторного застосування стан, оздоблення огородження, декоративне штукатурення фасадів, обгортання балок сіткою, облицювання східців цільними гранітними плитами товщиною 150 мм обсягом 504 кв.м., обрамлення бетонних східців кутовою сталлю. У травні цього року також був укладений договір на 122 000 грн на розробку проєктної документації на капітальний ремонт цих сходин", — пише ХАЦ.

Що цікаво, роботи тут уже ідуть близько місяця, а тендер у міській раді оголосили тільки зараз.

Усі роботи тут мають завершити до кінця 2025 року.

Історія сходів на Університетській гірці

У XVII і першій третині XVIII століття потрапити в Старе місто, або в цитадель, можна було тільки через проїзні вежі харківської фортеці, писав колись для KHARKIV Today дослідник історії Харкова Андрій Парамонов.

"У 1720-і роки найменша Тайницька вежа фортеці стала руйнуватись і її розібрали, а ченці Покровського колегіумського монастиря вирішили провести дорогу до річки Лопань, де у них були пивоварні. Дорога проходила вздовж кріпосного валу і рову, поступово опускаючись вниз. Інженер-капітан Матіас Ретч, який склав у 1730 році перший топографічний план на Харківську фортецю, був вражений такою безпечністю. З точки зору фортифікації це було явне порушення оборонної здатності Харкова. І хоча пожежа 1733 знищила всі дерев'яні укріплення фортеці, в наступні роки дорогу ліквідували. Але з відкриттям Університету прохід для городян в будівлю губернаторського палацу став вільним, і жителі 3-ї частині міста почали підніматися в центральну частину міста по схилу Університетської гірки. Звісно, здійснити такий підйом можна було тільки влітку, та й то, якщо не було дощів", — писав Парамонов.

Сходи побудували за проєктом архітектора Федора Данилова, а у 1930-х роках сходи перебудували в конструктивістському стилі за проєктом архітекторів П. З. Крупко та Г. Д. Іконнікова. Сходи, які ми бачимо сьогодні, зведені за проєктом архітекторів Б. Г. Клейна і І. І. Приходька в 1957 році.