У проєкті "Імена Харкова" ми розповідаємо про людей, на честь яких названі топоніми міста. Це — не лише легендарні постаті минулого, а й наші героїчні сучасники, які загинули, захищаючи Україну. Один з них — скульптор та музикант Антон Дербілов. У лютому 2022 року він проміняв студію на бліндажі та окопи, звільняв Харківщину з окупації та загинув у бою.

До великої війни Антон Дербілов був відомим скульптором-мініатюристом, його олов’яні солдатики є у колекціях США та багатьох країн Західної Європи. А ще музикантом — грав на укелеле в складі гурту Alcohol Ukulele. На початку повномасштабного вторгнення митець проміняв свою затишну студію та цікаве мистецьке життя на звання солдата Нацгвардії.  Антон Дербілов обороняв Харків, звільняв окуповані території та загинув 6 квітня 2023 року у бою поблизу Кремінної. Рік по тому на його честь перейменували вулицю Тургенєвську.

Що це за вулиця?

Вулиця Антона Дербілова розташована на Клочківських схилах, між Харківським зоопарком та Свято-Пантелеймонівським храмом. Вона невелика, усього 240 метрів, та має переважно одноповерхову забудову, утім, знаходиться в старому історичному районі.

Наприкінці XVIII сторіччя це ще не був Харків, але тут вже жили люди, селяни та чумаки. Місцина називалася хутір Піски. Навіть коли після 1805 року поруч виникає університетський сад, ця локація змінюється мало. Лише у другій половині XIX сторіччя Піски розростаються, а мешканці всього Харкова починають їздити сюди за водою з місцевих криниць — у ті часи казали, що вона має чудодійні властивості. Саме через цю чудодійну воду у 60-ті роки позаминулого сторіччя вирішила громада, що треба будувати на Пісках храм, але через брак коштів він постав тут лише через 15 років, у 1883-му.

Встановлення радянської влади та бурхлива забудова площі і сусіднього району Задержпром’я мало вплинули на патріархальне життя тихих Пісків. У своїх мемуарах радянський військовий інженер Яков Гендфальбейн згадував, як під сходами спуску Пасіонарії ( так тоді називався Клочківський узвіз) у 1930-ті роки іноді ставали табором роми.

Вулиця носила ім’я Тургенєва на честь російського літератора XIX сторіччя. Після початку повномасштабного вторгнення почалася деколонізація топонімічного простору Харкова. 1 травня 2024 року міськрада перейменувала вулицю на честь Антона Дербілова, нацгвардійця, який загинув, захищаючи Харківську область. Саме цю вулицю запропонувала дружина бійця Катерина.

"Саме тут ми любили гуляти, коли під час ковіду всі залишались вдома. Саме такою її запам’ятали, зеленою затишною, вимощеною бруківкою — тобі вона подобалась. Часто казали — пішли гуляти, знов на ту вуличку зарулимо)). Сподіваюся, вона буде жити. А ще там знаходиться храм... поки що москальського патріархату, але колись давно саме там єднали наші серця та хрестили наших дітей", — написала Катерина Дербілова у день перейменування на своїй сторінці у Facebook.

21 червня того ж року гурт Alcohol Ukulele дав концерт на честь свого музиканта на вулиці його імені. 

Командир іграшкових армій

Антон Дербілов народився у Харкові 18 серпня 1979 року в родині художників. Коли закінчив школу, вирішив піти шляхом батька та вступив на відділення скульптури до Худпрому. Але свою кар’єру скульптора-мініатюриста розпочав ще у дитинстві.

"Перших солдатиків я продав ще у школі на "ярмарку солідарності", — картонних лицарів кінних по 10 копійок за штуку", — розповідав Дербілов в інтерв’ю KHARKIV Today у 2018 році.

У 2000-ні роки Антон робить скульптури на замовлення — серед його героїв були і відомі люди, наприклад мер Харкова Володимир Шумілкін чи голова ХОДА Євген Кушнарьов. Головною пристрастю художника лишаються солдатики. У Західній Європі та Сполучений Штатах такі скульптури дуже затребувані, були клуби колекціонерів, а в Україні ринок лише формувався. Після 2014-го року у країні зростає інтерес до власної історії, якраз у цей час Антон та Катерина Дербілови заснували студію Sirko Toys та взялися за виготовлення мініатюрних козаків. Згодом скульптор зробить бюсти всіх видатних українських гетьманів та полководців.

Харків’янам Антон Дербілов відомий не лише як скульптор. Із 2017 року він грає на укулеле у клубах та на фестивалях у складі гурту Alcohol Ukulele, виступає як танцюрист фламенко. Це було життя, максимально далеке від армії та війни. Втім, після повномасштабного вторгнення художник не довго думаючи залишив його, щоб виконати обов’язок громадянина.

"Ми вирвемо зубами цю перемогу"

24 лютого 2022 року Антон Дербілов зустрів у своїй майстерні, але вже тоді почав шукати способи долучитися до війська. Як згадував пізніше скульптор, тоді територіальні центри комплектування вже стояли зачиненими, і він спершу не розумів, куди податися. Врешті дізнався, що Нацгвардія набирає бійців, і уже 26 лютого вступив до лав  5-ї Слобожанської бригади НГУ.

У перші дні нацгвардійці обороняли Харків. Вони стояли на Окружній, будували бліндажі та копали траншеї. Часто доводилося спати у снігах посеред лісу. Влітку, коли росіян відігнали подалі від Харкова, бригаду перевели під Балаклію. А у вересні гвардійці разом з іншими Силами оборони пішли у наступ. Антон Дербілов разом із побратимами звільняв Балаклію, Ізюм та Борову. У той час він був вражений ставленням українців до свого війська.

“Чистили Борову. Пів ночі чергували, а зранку поїхали на зачистку. Броня вже як частина тіла скоро буде. Поснідати не встигли, але з нашими людьми ніде не пропадеш.) Скрізь виходять, годують пиріжками, фруктами, сирниками, поють кавою, медовухою. Плачуть не тільки жінки. Кажуть — як же ми на вас чекали! Де ж ви так довго!? Сама наша земля нас годує, ми скрізь тут вдома”, — написав Антон 4 жовтня у Facebook.

Далі стало важче. Росіяни, оговтавшись від блискавичного просування української армії, припинили тікати, перегрупувалися та почали контратакувати. Поблизу селища Підлиман Антон Дербілов з побратимами змушені були відбивати танковий наступ, мало не потрапили в оточення і понесли перші відчутні втрати.

Нацгвардійці пережили важку зиму в Серебрянському лісі, то атакуючи, то відбиваючи атаки супротивника. Навесні почалися бої під Кремінною, важкі та виснажливі. 6 квітня 2023 року Антон Дербілов загинув у бою — потрапив під мінометний обстріл.

Поховали бійця 12 квітня 2023 року на Алеї Слави. В Антона Дербілова залишились дружина та троє доньок. Вони займаються волонтерською діяльністю, яку розпочали, щойно чоловік та батько пішов воювати.

Ще за життя Антон Дербілов заслужив нагороди від командування: медалі "За хоробрість у бою", "Незламним героям російсько-української війни" та за "Доблесну службу". Посмертно президент нагородив його орденом "За мужність ІІІ ступеня.