Харків досі лишається аутсайдером серед обласних центрів із перейменування топонімів, що пов'язані з Російською федерацією. У той же час за кількістю знесених пам'яток російським та радянським діячам область — серед лідерів.

Понад рік у міськраді ніяк не можуть розпочати процес фахового перейменування вулиць, площ і провулків. Експерти з топоніміки побоюються, що міськрада не встигне ухвалити відповідні рішення у встановлений законом термін.

Вирішили обійтися без експертів

Доки в Києві, Дніпрі, Львові вулиці перейменовують десятками за раз, Харків лишається заповідником радянської епохи, де можна гуляти вулицею Маяковського або жити на проспекті Героїв Сталінграду. За увесь 2023 рік міська рада проголосувала за зміну лише 18 топонімів. Іще з приводу чотирьох триває обговорення. Обсяг роботи попереду величезний — потрібно дібрати нові назви для приблизно 500 вулиць. Часу для цього дуже мало. Згідно із "Законом про деколонізацію", депутати міської ради мають встигнути ухвалити нові топоніми протягом пів року після 27 липня. Якщо вони не впораються, то відповідальність переходить до міського голови, у якого буде на перейменування ще три місяці. Потім це має зробити начальик ХОВА. Але відібрати відповідні назви з тисячі пропозицій, нанести їх на карту та провести через громадське обговорення працівники топонімічної групи просто не встигнуть.

Допомогти їм мали б фахівці громадських об'єднань та організацій, як це було під час масштабної декомунізації у 2015 - 2016 роках. Тоді було створено експертну раду, до якої увійшли історики, філологи, представники "Просвіти", Спілки письменників України та інших організацій. Така група мала працювати і цього разу, але її досі не створили.

"Минулого року міський голова оголосив депутатам, що створить експертну раду, до якої залучить краєзнавців, істориків, філологів, представників громадськості та виконкому, щоб вони збирали пропозиції, які надходять від фізичних осіб та організацій, усе це обробили, узагальнили і нанесли на карту, тому що обсяг роботи величезний. Але ця експертна рада не була створена без пояснення причин", — розповіла  KHARKIV Today депутатка Харківської міськради, представниця Харківської топонімічної групи Ірина Гончарова. 

У законі створення експертної ради не передбачено, але, як показує практика, без фахового обговорення процес перейменування проходить з помилками. Співзасновник проєкту "Деколонізація. Україна" Вадим Поздняков наводить у приклад Івано-Франківськ.

"Є міста, які перейменували вулиці в перші місяці війни і абияк, не зробили ніяких ансамблів, не зумівши вшанувати своїх героїв. Наприклад, Івано-Франківськ був першим обласним центром, де перейменували все, але в них з десяток однотипних вулиць — Героїв Харкова, героїв Чернігова, Героїв Маріуполя і так далі", — каже Поздняков.

За його словами, Харків змінює топоніми найповільніше, досі в місті не вшановані загальноукраїнські герої — у нас немає вулиці Мазепи, а вулиця видатного філософа Григорія Сковороди знаходиться на околиці. Вадим Поздняков вважає, що роботу потрібно прискорити і перейменовувати по 20-30 топонімів щомісяця, щоб уникнути топонімічної катастрофи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Син Кернеса просить назвати парк на честь батька

"Справа в тому, що потрібно підбирати варіанти вже зараз, щоб хоч 200 топонімів перейменувати до кінця року, а не всі 500 вулиць скопом, бо це буде катастрофа. Навіть із залученням громадськості не вивеземо такий масив", — вважає експерт.

За даними Позднякова, навіть у Херсоні, який звільнився з окупації лише пів року тому, процес перейменувань іде швидше, ніж в Харкові. У місті збираються змінити близько 80 топонімів, у міськраді вже провели облік та підбирають нові назви. Ймовірно, Херсон впорається з завданням раніше, ніж Харків.

Пам'ятники падають самі

На відміну від топонімів, ситуація з пам'ятниками радянської та імперської доби в Харківській області вирішується швидше. За даними проєкту "Деколонізація. Україна", регіон входить до п'ятірки лідерів за кількістю знесених монументів та меморіальних дошок російським діячам. З 22 лютого 2022 року в області було демонтовано 48 об'єктів — удвічі менше, ніж в лідера процесу, Закарпаття, але значно більше, ніж у сусідніх Дніпропетровській (27) чи Сумській (10) областях.

Попри війну та окупацію, Харківщина випередила тилові області головним чином тому, що таких пам'яток в регіоні лишилось більше, ніж будь-де — варто лише згадати, як мер Харкова Геннадій Кернес, а потім і Ігор Терехов билися в судах з громадськістю за право залишити монумент Жукову. Але на початку війни влада втратила до радянських пам'яток інтерес і тому деякі з них попадали самі, без усіляких розпоряджень згори.

"При Кернесі цей процес взагалі було заблоковано, а зараз він десь із боями, десь із скандалами, але  рухається. Люди самі з початком активної фази бойових дій зносили деякі пам'ятники. "Кракен" зніс Жукова, військові з Києва розбили дошку Блюхеру. Щодо Жукова, то ще у перший місяць війни була спроба його повалити — це були хлопці, що тоді ще воювали у статусі добровольців. Їх затримали, потім відпустили, але повалити пам'ятник не дали", — згадує Вадим Поздняков. 

За його словами, останнім часом у міськраді почали проявляти інтерес до демонтажу радянських монументів. Нещодавно до нього звернувся секретар топонімічної комісії Роман Кравченко та попросив надати пропозиції по пам'ятниках, які необхідно знести. Цілком імовірно, що цей процес у Харкові завершиться значно швидше, ніж перейменування вулиць, хоча і потребує більших матеріальних затрат.