Міський голова Ігор Терехов не планує перейменовувати вулиці, названі на честь російських поетів Пушкіна та Лєрмонтова. З цією позицією не згодні члени Харківської топонімічної групи та краєзнавці.

У харківській мерії планують переіменувати 400 вулиць та провулків, які носять назви російських міст. Але письменників та діячів культури з Росії вирішили залишити на мапі Харкова.

До чого тут література?

Пушкін ні в чому не винен. З такою заявою виступив голова Харківської міськради Ігор Терехов під час ефіру на "Радіо Свобода". Він планує замінити тільки ті топоніми, які пов'язані з назвами російських міст, а от Пушкіна і не тільки його, а й інших знакових російських літераторів пообіцяв не чіпати.

"У чому винен Пушкін, що народився Путін? Тим більше Пушкін — всесвітньо відомий поет, так само як і Лермонтов. Є й інші видатні поети, письменники, художники. Не треба усіх під один гребінець. Ми вчилися на чудових поемах Пушкіна і Лермонтова. І Пушкінська залишиться Пушкінською. У нас є вулиця Пушкінська, у нас є станція метро імені Пушкіна. Це нехай залишається", — заявив міський голова.

Ця заява широко розійшлася у російському інформаційному просторі. Зізнання харківського мера в любові до поетів Росії отримали чимало схвальних відгуків від представників російської преси та їхніх читачів. 

Пушкіна та Лєрмонтова в топонімах Харкова й дійсно чимало. Окрім центральної вулиці та станції метро, на честь російського поета названо в'їзд, його ім'я носить драматичний театр, щоправда, на найближчій сесій обласної ради це буде виправлено — за бажанням театрально колективу прізвище Пушкіна з назви приберуть. На площі Поезії стоїть пам'ятник Пушкіну, біля якого полюбляли проводити "дні російської мови" прибічники проросійських партій та дружби з РФ.

Поет Михайло Лермонтов теж вшанований в Харкові — одна з центральних вулиць носить його ім'я. Взагалі топоніміка Харкова засіяна маркерами російської культури. У місті є вулиця Маяковського, теж одна з центральних, вулиця та провулок Чехова, вулиця та провулок Шолохова, вулиця Тургенівська та провулок Тургенівський. Прізвище радянського поета Самуїла Маршака носять відразу чотири топоніми — вулиця, провулок та два в'їзди в Основ'янському районі. Більшість з цих письменників не вважаються визначними представниками світової культури — кажуть в Інституті національної пам'яті.

"Це не стільки про літературу, про письменників, а про маркери руського міра і домінування російської імперської та радянської культури та ідеології над українською. Тут мова не про таланти та надбання. Якщо про Пушкіна ще можна сказати, що він відомий — та й то у межах російського культурного простору — то про Лєрмонтова ми точно не можемо казати, що це всесвітньовідомий письменник. Чи винен Пушкін, що народився Путін? Питання риторичне, але я маю на нього відповідь: так, винен. Він винен у тому, що є Путін, носій російської імперської шовіністичної ідеології, яка виплескується в те, що на нас зараз летять тисячі ракет", — заявила начальниця Північно-Східного відділу Українського інституту національної пам’яті Марія Тахтаулова.

Про те, що ім'я Пушкіна росіяни використовують у якості ідеологічної зброї, свідчить банер, який з'явився нещодавно в окупованому Херсоні. Автори помістили на ньому цитату поета, де він називає Херсон "полуденным краем России".

Сковороди чи Німецька

Харківські інтелектуали, за невеликими виключеннями, підтримали перейменування вулиць, які названі на честь російських письменників, зокрема й Пушкінських вулиці та станції метро.

"Пушкінська повинна бути змінена! Їй потрібно повернути свою першу назву — Німецька. Станція метро Пушкінська повинна бути змінена, будь-яка назва буде кращою — чи то Слобідська, чи то Європейська", — пропонує публіцист і дослідник історії Харкова Андрій Парамонов.

Пам'ятник Пушкіну, на його думку, потрібно демонтувати та здати в музей.

Історія боротьби української спільноти Харкова з цим постаментом налічує більше 100 років. У 1904 році, через кілька місяців після відкриття, пам'ятник підірвали учасники  організації "Оборона України", ідеологом якої був Микола Міхновський. Вибухівка не спрацювала, тому погруддя поета у сквері строїть досьогодні.

Ще одна пропозиція — дати вулиці ім'я провідного харківського філософа.

"Видавництво Vivat вимагає перейменувати в місті Харкові вулицю Пушкінську на вулицю Григорія Сковороди, а вже наявну невеличку вулицю Сковороди — на провулок Григорія Сковороди", — запропонувала редакторка харківського видавництва Vivat, заступниця директора музею Сковороди Олена Рибка після того, як росіяни знищили музей філософа у Сковородинівці.

Зараз рішення про перейменування приймаються в міськраді кулуарно, без широкого публічного обговорення. Громадські слухання через війну влаштувати неможливо, а краєзнавців та експертів з топоніміки не залучають до прийняття таких рішень.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Серп і молот знесуть із будівлі Харківської міськради

"Комунікації немає. Інститут національної пам’яті  неодноразово звертався до міськради з пропозицією включити мене в склад Топонімічної комісії, але ми не знайшли порозуміння. Були розмови про створення робочої групи при мерії, куди б увійшли краєзнавці, історики та експерти з топоніміки, але далі розмов справа не пішла", — каже Марія Тахтаулова.

Оскільки міськрада не дуже дослухається до громади, громада останнім часом вирішує питання недоречних пам'ятників без дозволу міськради. Так були знесені бюст маршала Жукова та пам'ятник Олександру Невському. Цю ситуацію мав би врегулювати закон "Про дерусифікацію". Свого часу саме закон "Про декомунізацію" примусив харківську міську владу, яка щосили опиралася змінам, перейменувати вулиці, названі на честь радянських керманичів. Поки що такого закону немає, тож керівники міст діють на власний розсуд. Наприклад, у Кривому Розі мер Олександр Вілкул, колишній член Партії регіонів, запропонував перейменувати вулиці Пушкіна та Єсеніна на честь Джо Байдена та Джохара Дудаєва.