28 вересня 2014 року в Харкові повалили найбільший в Україні пам'ятник Леніну.

Пам'ятник ідолу на площі Свободи міг впасти раніше - у лютому 2014-го, а також у травні 2014-го. Але тоді чиновники тягнули час, запевняючи, що при падінні монумент пошкодить підземні конструкції метро. Міський голова Харкова Геннадій Кернес у прямому ефірі обіцяв "руки-ноги переламати" тому, хто зробить спробу знести вождя.

"Почалися дебати з приводу пам'ятника товаришеві Леніну. Довелося викликати головного архітектора області Михайла Рабіновича. Він розповів, що є проблема з демонтажем. Моя позиція тоді полягала у тому, щоб прибирати його того ж дня (22 лютого). Тоді цього не зробили, тому пізніше я вже виступав за те, щоб знести його наступного дня після виборів президента у травні 2014 року. Я вважав, що зняття пам'ятника до виборів активізує не наш електорат, його апатичну частину", — визнав пізніше в інтерв'ю KHARKIV Today ексголова Харківської облдержадміністрації Ігор Балута.

Рішення про знесення пам'ятника Ігор Балута прийняв увечері 28 вересня самостійно, підписавши указ заднім числом. Заступник голови ХОДА Василь Хома, єдиний з команди втікача Добкіна, залишався у будівлі Харківської облдержадміністрації і тоді просив не робити цього.

"Деякі рішення були прийняті губернатором, зокрема щодо пам'ятника Леніну. Я тоді, у вересні 2014 го, був проти того, щоб його зносили. Політично це було дуже неправильно, це була провокація. Люди думали, що благо роблять, але їх використовували наосліп. Я радив Балуті виставити людей біля пам'ятника, показати, що є влада у місті, а наступного дня почати демонтаж. Але він вирішив по-іншому, і це одна з причин, через яку я пішов", — говорив Хома.

Але побоювання були марними. З першого разу Леніна скинути не вдалося: порвався трос, але з другої спроби пам'ятник звалився — фігура Леніна виявилася порожнистою. На постаменті залишилися тільки черевики.

Наступного дня Леніна бачили на Сумській — тягач віз його у бік авіазаводу, але з тих пір слід Ілліча був загублений. Одним з останніх, хто бачив залишки пам'ятника, був скульптор Олександр Рідний: він їздив дивитися, чи можливо відновити вождя.

"Не було голови, руки, передньої частини — живота. Більше я цей монумент не бачив", — сказав восени 2014-го Рідний.

Пізніше були численні суди, рішення Ігоря Балути визнавали незаконним: міськрада наполягала, що дозвіл на знесення повинні були запитати у них. Потім мерія хотіла встановити на місці Леніна "одоробло", але і тут зазнала фіаско, програвши у судах.

Довгий час це місце залишалося за парканом. У 2016 році постамент демонтували. У 2020 році у сквері на площі Свободи провели реконструкцію. Там з'явився найбільший в Україні "сухий" фонтан.