Проблема не у наявності чи відсутності консенсусу в ЄС щодо безвізу з Україною

Очевидно через шквал критики і несприйняття недільних одкровень нашого президента "про безвіз з ЄС з 24 листопада" стратеги Банкової кинулись затуляти інформаційну амбразуру могутніми грудьми заступника глави адміністрації президента Костянтина Єлісеєва.

Саме того чоловіка, який за посадовими обов"язками є зовнішньополітичним радником президента, і мав би стримувати Порошенка від дурниць на ефірах про ЄС і на інші зовнішньополітичні теми.

Логіка є - не впорався з підготовкою президента до ефіру - йди і розгрібай наслідки.

Ну, і Костянтин вирішив, що не може особливо відрізнятися від президента (помічники часто копіюють своїх начальників так само, як коти своїх господарів), а тому має ощасливити нас хорошою новиною - виявляється, в ЄС існує консенсус (загальна згода) щодо надання Україні безвізу. Ну, перемога.

Але проблема в тому, що цей консенсус був сформований в ЄС, не буду зараз перевіряти точну дату, - 7 чи 10 років тому - перед початком переговорів з нашою державою щодо умов запровадження безвізових поїздок для наших громадян.

Так працює ЄС - спершу ухвалюється рішення (досягається консенсус) щось зробити, і лише після цього починають це робити. Очевидно єдиним на сьогодні винятком з цього правила стала Голландія з її "українським референдумом". І саме тому, що референдум відбувся вже після сформованого консенсусу (згоди уряду цієї країни поміж інших) маємо підстави сподіватися, що процес ратифікації Угоди про асоціацію між Україною і ЄС таки буде завершено. Тобто ЄС не живе за правилами "ви смажте, а риба буде" або "проводимо вибори, а припинення вогню потім буде".

Проблема на сьогодні не у наявності чи відсутності консенсусу в ЄС щодо безвізу з Україною, а у незавершеності процедури прийняття відповідного рішення. З давно існуючим консенсусом з цього питання.

А між тим, схоже, що все дуже погано на Банковій, якщо нас починають радувати хорошими новинами десятирічної давнини.