Про пожежі, які бувають не так шкідливими, як доречними
Аналогичный случай был в Тамбове. Пардон, - Стамбуле.
Відповідно до міжнародних договорів про заснування Організації Чорноморського Економічного Співробітництва Турецька Республіка виділила для розміщення штаб-квартири цієї установи в Стамбулі прекрасний триповерховий маєток на березі Босфору ближче до виходу в Чорне море (місце казкове, де хочеться застигнути і зустріти вічність, споглядаючи прекрасне).
На першому поверсі маєтку розташовувалось представництво турецького МЗС, а другий і третій займав (і займає) секретаріат ОЧЕС.
І ось, злі язики зашептали, що ставши президентом Туреччини, Реджеп Ердоган поклав око на цю будівлю. Справа в тому, що прем"єр-міністр Туреччини має офіційну резиденцію в Стамбулі (розміщена на задньому дворі неповторного комплексу султанського палацу Долмабахче також прямісінько на березі Босфору), а президент - ні. Ну, і виправити соціально-історичну несправедливість ніби вирішили шляхом передачі маєтку, в якому розташовується ОЧЕС (а формально приміщення належить МЗС Туреччини) президенту Туреччини.
Але повідомити про це таким чином, звичайно, було би вершиною некоректності, яка мала би для Туреччини негативні політичні наслідки. Тому державам-членам ОЧЕС повідомили, що будівля ОЧЕС не відповідає стандартам сейсмостійкості, потребує ремонту впродовж тривалого часу, після якого її використовуватимуть з іншою метою, а штаб-квартира ОЧЕС переїде деінде.
Держави-члени ОЧЕС устами своїх представників почали обурюватися. Перш за все, адреса штаб-квартири зазначена в статутних документах, які погоджені в усіх країнах-учасницях організації, і зміна адреси штаб-квартири формально вимагала би внесення змін до статутних документів, а зробити це в односторонньому порядку Туреччина не має права - потребується згода усіх. Тому Турецька Респубілка щонайменше мала би не ставити усіх до відома, а запитати загальної згоди. Але, звичайно, і переносити штаб-квартиру з місця казки невідомо куди нікому (окрім ініціаторів кампанії боротьби з землетрусами) не хотілось.
Ну, і як належить у таких ситуаціях міжнародним організаціям розпочалось невиразне мишаче шарудіння, затримки, безкінечні дискусії, заперечення і тд.
Тоді, однієї прекрасної ночі (а ночі на Босфорі переважно такі) будівля штаб-квартири ОЧЕС загорілась.
Горіла вона активно, але вибагливо. Пожежа ніби почалась на першому поверсі - через замикання в щитовій представництва МЗС Туреччини. А далі вогонь, повів себе цілком патріотично, не зачепив приміщення представництва МЗС Туреччини взагалі, а піднявся на дах, випалив його, чим фактично повністю знищив поверх, на якому розташовувався конференційний зал, де проходили усі засідання ОЧЕС. Ну, а в процесі гасіння пожежі від рідини постраждав другий поверх - офіси секретаріату ОЧЕС.
Чому це я раптом згадав?
