Харьковский "Оскар". Как создавали "20 дней в Мариуполе"

"Я хотів би ніколи не робити цей фільм", — сказав режисер Мстислав Чернов у промові на церемонії вручення премії "Оскар". Але завдяки відвазі та наполегливості трьох журналістів, що в нелюдських умовах з ризиком для життя документували злочини росіян, з'явилася стрічка "20 днів у Маріуполі" — і вразила світ.

23 лютого 2022 року двоє харків'ян та фотограф з Бердянська за завданням Associated Press їдуть у Маріуполь знімати підготовку до ймовірної війни. Через 20 днів по тому вони дивом вивозять зі знищеного міста 30-годинне відео, яке ляже в основу найвідомішого на сьогодні українського фільму.  

Хто такі Чернов, Степаненко та Малолєтка?

Цей перший український "Оскар" можна назвати на дві третини харківським, адже двоє з трьох кореспондентів АР, що з ризиком для життя працювали над зйомками в Маріуполі — уродженці Харкова.

39-річний Мстислав Чернов не готувався до професії журналіста. В юності він закінчив університет радіоелектроніки, але інженером так і не став, бо захопився фотографією. У 2005 році майбутній оскарівський лауреат починає працювати фотографом у місцевому харківському виданні "МедіаПорт". Три роки потому Мстислав отримав свою першу премію як документаліст — головну нагороду виставки "Харків. Місто очима городян". Того ж року відбулася його перша персональна виставка  Musica per somnia, присвячена японській скрипальці Саяка Шоджі.

У 2013 році Мстислав Чернов вперше знімав вуличні протести у Стамбулі. Пізніше в інтерв'ю фотограф розповідав, що насильство поліцейських так вразило його, що він вирішив присвятити життя документуванню воєн та конфліктів. Харківський фотограф став знаменитим ще задовго до "Оскара". Він знімав протести під час Революції Гідності, отримав поранення під час сутички протестувальників із міліцією, з 2014 року висвітлює війну з Росією. Чернов був першим фотографом, який фото збитого малайзійського "Боїнга". Далі була робота на війні в Лівії, Сирії, Афганістані, Нагірному Карабасі, у Мінську на під час демонстрації Мстислава знову побили силовики, але він встиг зафільмувати, як міліціонери застрелили одного з протестувальників. 

Якщо Мстислав Чернов до 24 лютого 2022 року вже був визнаним професіоналом з багатьма нагородами, то його колега Василіса Степаненко відносно недавно почала працювати в журналістиці. Василисі зараз усього 24 роки, у 2018 році вона почала працювати в новинах "Об'єктив" на телеканалі "Сімон". Знімала сюжети про різноманітні події в Харкові, ось так це виглядало: 

В 2021 году Василиса взяла интервью у знаменитого фотографа и писателя Мстислава Чернова для "Объектива", а уже в январе 2022 года они начинают работать вместе — журналистка присоединяется к команде АР и отправляется в командировку в Мариуполь.

Еще один член героической команды — 37-летний Евгений Малолетка. Он родился в Бердянске, но уже в 17 лет переезжает в Киев, где учится в Политехническом университете, но, как и Чернов, инженером не становится, предпочтя фотографию. Евгений начал работать фотографом в 2009 году, за год до окончания университета сотрудничал со многими международными агентствами. Стал известен в 2013 году во время работы на Евромайдане — беркутовцы тогда сломали Евгению руку. Далее Малолетка работает в различных жанрах, освещает войну на Донбассе, где в 2014 году знакомится с Мстиславом Черновым, затем становится известным благодаря серии фото о борьбе с коронавирусом. В итоге, работа на АР приводит его в Мариуполь за несколько часов до полномасштабного российского вторжения.

"Мы были бы рады этого не делать"

15 марта 2022 года Чернов, Малолетка и Степаненко покидали Мариуполь через гуманитарный коридор — в Бердянск. Россияне открыли проезд из города после того, как стали широко известны факты их преступлений против мирного населения. Мир узнал об этом, потому что у трех корреспондентов Associated Press была возможность раз в день передавать в редакцию видео и фото — единственным местом в Мариуполе, где оставалась связь, была лестница разбитого магазина в центре. Заряжать камеру и гаджеты ездили в больницу, спали там же в больнице или в укрытиях вместе с мариупольцами.

Если бы не Чернов, Малолетка и Степаненко, мир не увидел бы, как российский танк расстреливает жилой дом, как выносят рожениц из разбомбленного оккупантами роддома, как тела детей сбрасывают в длинные траншеи на окраине города — россияне делают все, чтобы эти преступления скрыть и забыть .

Команду АР часто называют единственными журналистами, оставшимися в Мариуполе в начале марта. Но это не совсем точно. Они были единственными, кто не только остался, но и смог выбраться из города живыми. Журналисты уехали в первый день работы гуманитарного коридора. Позже Мстислав Чернов в интервью будет вспоминать, что в тот день россияне еще не успели организовать проверку, их не обыскивали, так что драгоценные карты памяти с отснятым материалом удалось вывезти.

Их коллеге из Литвы Мантасу Кведаравичюсу повезло меньше. Он, как и украинские журналисты, приехал в Мариуполь накануне вторжения снимать продолжение своего документального фильма "Мариуполис". Но Мантас Кведаравичюс не успел выехать через коридор в первый день. Его расстреляли прямо на блокпосту. Мир никогда не узнает, что именно успел снять Мантас и каков был бы его фильм.

Зрители впервые увидели фильм "20 дней в Мариуполе" 21 января 2023 года на фестивале Санденс, где он получил приз зрительских симпатий. В широкий американский прокат лента вышла в середине июля прошлого года, в украинский прокат — в последний день августа и стала самым кассовым документальным проектом. "20 дней в Мариуполе" повсюду ждал лишь успех, до "Оскара" создатели успели получить самую престижную британскую кинопремию BAFTA и стать лауреатами самой известной премии для журналистов — Пулитцеровской.

"Честно говоря, все, что мы отсняли, — мы были бы рады этого не делать. Любой фотограф отдал бы все награды, только если бы эта война закончилась", — сказал во время награждения премией Deutsche Welle на Global Media Forum Чернов. На сцене Оскара режиссер фильма повторил свои слова.

Американські глядачі трансляції вручення кінопремії в на Youtube називають цю промову найзворушливішою в історії "Оскара". А українська війна завдяки мужнім журналістам знову повернулася на перші шпальти світових газет. "Оскар" нагадав, що українців убивають не 20 днів — це триває досі.

Де подивитися фільм?

Після того, як "20 днів у Маріуполі" номінували на "Оскар", кілька українських кінотеатрів відновили прокат стрічки. У Харкові її поки що не можна подивитися.

Фільм доступний на Youtube, але власники ще під час прокату заблокували можливість перегляду для користувачів з України, тому його слід дивитися через VPN.