Мовний закон: питання та відповіді
Одразу після прийняття парламентом закону про державну мову проти нього почалась активна кампанія дискредитації. В соцмережах почали активно розміщувати пости проти закону, при чому як ботами, так і реальними людьми, які почали коментувати закон, який вони не читали, і загальне враження про який склали за стрічкою в фейсбуці, первісно сформованій антиукраїнськими ботами.
Ось короткі відповіді на деякі актуальні питання:
1. Навіщо взагалі приймати закон про мову?
Прийняття закону – це вимога Конституції України. В 1996 році нею встановлено, що державною мовою є українська мова, а застосування її визначається законом. Згодом цій нормі надав офіційне тлумачення Конституційний Суд України. За його рішенням, сфери обов’язкового застосування державної мови мають визначатись законом.
Отдже,прийняття закону про мову – це вимога Конституції України. А Конституція обов’язкова для всіх, в тому числі для Верховної Ради України.
2. Цей закон поданий під час виборів, тож це просто така виборча технологія.
Прийнятий Верховною Радою законопроект був розроблений народними депутатам в червні 2017 року на підставі трьох законопроектів, поданих в грудні 2016 – січні 2017 року (їх номери 5556, 5669 і 5670). Перше читання законопроект пройшов в жовтні 2018 року.
Тобто закон готувався задовго до виборів, починаючи з 2016 року, і він точно не спрямовувався на підтримку або нищення рейтингів певного кандидата. Як зазначалося вище, прийняття такого закону лише вимога Конституції.
3. Яким законом регулюються питання застосування державної мови зараз, поки закон не підписаний?
Зараз такого закону немає. Впродовж тривалого часу в Україні діяв закон УРСР 1989 року, але в 2012 році він був скасований сумновідомим законом про засади мовної політики, за яким українська мова фактично втрачала державний статус, і запроваджувались так звані регіональні мови.
В лютому 2018 року закон про засади мовної політики визнано неконституційним, після чого єдиного закону про мову в Україні не було.
4. Чи позбавляє закон російську мову «статусу регіональної мови», який вона мала до того?
Ні, оскільки, по-перше, вона такого статусу ніколи не мала, а по-друге, після визнання неконституційним закону 2012 року, саме поняття «регіональна мова» перестало нести будь-яке юридичне навантаження.
5. В якій редакції Верховна Рада прийняла закон про мову?
Базовою редакцією закону є редакція, підготовлена до другого читання. Під час розгляду проекту в парламенті до неї вносились певні зміни. Для їх узгодження між собою профільний парламентський комітет готував зміни, які були підтримані Верховною Радою перед голосуванням. Відтак, для розуміння прийнятої редакції треба використовувати передусім вказані два документи – підготовлений до другого читання проект та таблицю з пропозиціями комітету. Це, звісно, не остаточна редакція, оскільки не враховує пропозиції депутатів, які були включені або виключені з закону впродовж двох місяців розгляду в парламенті, проте загальне уявлення про новели регулювання можна скласти.
6. Чи буде кримінальна відповідальність за незнання мови?
Ні, закон не вносить жодних змін до Кримінального кодексу. Відтак навіть якщо сильно захотіти, кримінальної відповідальності за незнання мови бути не може.
Було ряд спекуляцій щодо загальних норм, якими держава визнавала неприпустимою наругу над мовою, але заради уникнення провокацій відповідні норми з закону також були вилучені.
7. Чи правда, що спілкування російською на вулиці або в соцмережах буде заборонено?
Ні. По-перше, в законі прямо сказано, що він не регулює приватне спілкування. По-друге, в законі прямо сказано, що норми про будь-які публічні оголошення, зроблені в Інтернеті, можуть здійснюватись будь-якою мовою.
8. Чи правда, що закон повністю забороняє отримання освіти іншими мовами, ніж українська?
В частині правил освіти закон нічого нового не вносить. Фактично в ньому лише переписана стаття 7 чинного Закону про освіту, відтак вести мову, що ним встановлені якісь нові правила, є помилковим.
9. А як зміниться застосування мов на телебаченні і радіо?
За остаточною редакцією відповідної статті, застосування мов на телебаченні і радіо визначається Законом про телебачення і радіомовлення. Там вже декілька років як діє вимога про 75% української мови на загальнонаціональних телеканалах. Закон про мову передбачає збільшення цієї частки до 90%, але це змінюватиметься поступово лише через 5 років.
За даними Нацради з питань телебачення і радіомовлення, в 2018 році в ефірі каналів в середньому було забезпечено 92% української мови.
10. Чи з’являться в Україні газети і журнали українською мовою?
В Україні існує парадоксальна ситуація, коли в будь-якому кіоску преси практично неможливо купити україномовний журнал або газету. При цьому така ситуація всюди, в тому числі в містах Західної України.
Закон передбачає, що для випуску преси іншою, крім українська, мовою, видавець має надрукувати такий самий наклад такого самого видання українською. Це правило не поширюється на видання мовами Європейського Союзу, оскільки ми формуємо спільний ринок з ЄС.
Закон передбачає поступовий перехід до такого підходу: загальнонаціональні видання мають забезпечити україномовні наклади через 2,5 роки, а місцева преса - через 5 років. При цьому допускається, що законом по мови корінних народів буде передбачене додаткове регулювання цього питання.
11. Україномовні веб-сайти.
Згідно з законом дійсно всі веб-сайти державних та комунальних органів і підприємств повинні мати україномовну версію. Те саме стосується веб-сайтів зареєстрованих засобів масової інформації та підприємств, що зареєстровані в Україні або принаймні мають українське представництво.
В переважній більшості зазначені веб-сайти вже мають версії українською мовою. Але для тих, хто ще продовжує ігнорувати інтереси україномовних громадян, закон встановлює трирічний строк впродовж якого україномовні версії сайтів мають запрацювати.
12. Застосування мов в культурі.
Закон передбачає проведення культурних заходів державною мовою. У певних випадках дозволяється застосування інших мов, але більшість з них має визначатись відповідним законом про права корінних народів та національних меншин, який Уряд має розробити та подати до парламенту впродовж 6 місяців.
Театральні вистави можуть проводитись будь-якою мовою, але якщо вони йдуть в державних або комунальних театрах, там має забезпечуватись переклад українською за допомогою титрувальних екранів або в інший спосіб.
Покази в кінотеатрах вже зараз здійснюються українською мовою. Закон дозволив покази іншими мовами без обмежень під час проведення офіційних фестивалів, та більшості документальних фільмів. В інших випадках покази іншими мовами можуть становити не більше 10% загальної кількості сеансів впродовж місяця.
13. Медична допомога.
За законом надання медичної допомоги здійснюється державною мовою. Це означає, що медичні заклади всю документацію оформлюють українською мовою. Але при цьому закон дозволяє застосовувати будь-яку іншу мову, якщо на те й згода лікаря та пацієнта.
14. Обслуговування споживачів.
Обслуговування споживачів має здійснюватись державною мовою. Це є однією з найважливіших гарантій, що випливають з державного статусу української мови, оскільки держава має гарантувати кожному можливість отримати інформацію про товари і послуги в Україні саме українською мовою.
Але при цьому закон допускає вільно застосовувати будь-яку іншу мову за умови, що на те є згода обох сторін – продавця та споживача.
За законом вся інформація про продукцію повинна містити україномовну версію в обсязі, визначеному Законом про захист прав споживачів. Більшість підприємців це вже зараз виконує, але для тих, кому потрібен час щоб адаптуватись, закон передбачає перехідний період в 18 місяців.
15. Переклад назв міст іншими мовами.
Закон передбачає, що назви об’єктів топоніміки не можуть перекладатись. Перелік таких об’єктів перелічений в законі - назви скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів тощо. Тобто «Майдан Незалежності» російською мовою має перекладатись як «Майдан Незалежности» а не «Площадь Независимости».
З іншого боку, об’єктивно жоден Закон України не може примушувати інші країни перекладати українські назви іншими мовами в певний спосіб. Просто тому, що дія українських законів поширюється на територію України. Тому це має бути питанням української дипломатії в співпраці з іншими країнами досягати зміни назв українських географічних об’єктів в іншомовній документації таким чином, щоб вони були саме українськими.
16. Штрафи
Так, закон передбачає не лише правила застосування мови, але й відповідальність за їх порушення. Але якщо порушення вчинене вперше, до особи може застосовуватись лише попередження. У випадку, якщо навіть після отримання попередження особа не припинила порушення, лише тоді може застосовуватись штраф.
Іншими словами, штрафи накладатимуть лише на осіб, які свідомо йдуть на порушення встановлених законом правил застосування мови, і навіть не дивлячись на отримання попередження, не виправила ситуацію.
Відповідні зміни до адміністративного кодексу вносяться через 3 роки.
17. Чи може новообраний президент України скасувати закон про мову?
Ні, за Конституцією президент не скасовує закони. Він може лише накласти вето на закон, що надійшов для підпису якщо вважає, що закон неконституційний. Але якщо закон підписаний, президент має його виконувати.
Це лише частина відповідей на часті запитання. Згодом продовжу тлумачити закон.Поки чекаємо підписання головою ВР і президентом після розгляду антиукраїнських постанов про скасування закону в їхнього провалу в Раді.
Оригінал: Микола Княжицький / Facebook
