Олег Березюк: «Міський голова Харкова і президент України з одного тіста зроблені»
Голова фракції «Об’єднання «Самопоміч» у Верховній Раді Олег Березюк на день завітав до Харківщини. Він розповів «ХН», у чому різниця між претендентами на президентську посаду, як Україні позбавитися олігархічних правителів і до чого призведе пакт про ненапад між Кернесом і Порошенком.
«МИ НЕ СКУРВИЛИСЯ»
– Олеже Романовичу, чи можливе об’єднання «Самопомочі» з іншими політичними силами на виборах президента? Часу лишається замало, Вакарчук заявив, що не братиме участі в перегонах. По факту залишається Гриценко, «Сила людей» і команда Зе. Особисто ви як розцінюєте таку вірогідність і чи обговорюється це на рівні виконкому партії?
– «Самопоміч» і «Демократичний альянс» – це українські демократичні політичні сили, які показали свою волю до об’єднання. Вони багато не говорили, а об’єдналися й активно працюють. Як на мене, і «Сила людей», і Гриценко з його «Громадянською позицією» повинні стати сьогодні частиною єдиного демократичного відкритого процесу – це було б запорукою успіху та прикладом для багатьох процесів в Україні. Безумовно, шлях передвиборчий непростий. Але ці перемовини і відносини абсолютно реальні.
– Команда Садового на ці вибори якісно відрізняється від команди зразка 2014-го? Ви стали більш злими чи зрілими?
– Не відрізняється за принципами й ідеологією, бо ми ще більше переконані, що правильно йшли і йдемо. У центрі нашої уваги є людина, її потреби, сила, її натура. Але ми справді отримали досвід. Останні чотири роки інфраструктура політичної партії виросла і сьогодні є чи не єдиною структурою з реальними людьми, яка базується не на зарплатах із невідомим джерелом походження грошей, як це в інших політичних силах, а на ідеології духу й відданості ідеї. В Україні існує дві партії, які мають реальну інфраструктуру людей та організацій. Це «Батьківщина» і «Самопоміч». Єдина, але дуже важлива відмінність «Самопомочі» – вона не має фінансового наповнення із олігархічних джерел. У «Самопомочі» фінансовий ресурс обмежений, але у нас є люди, які вірять в ідею, на базі якої й створена політична сила.
Друге: у нас, беззаперечно, є досвід парламентської діяльності. Насправді Верховна Рада викувала декілька якісних міністрів. Крім того, за весь час нашої діяльності ми показали людям, що… це нецензурне слово, але його часто використовують, що ми не скурвилися. Це сила, яка, маючи величезні спокуси в парламенті, залишилася цілою та вірною своїм принципам. Щодо людей, які пішли (мова про нардепів Ганну Гопко, Остапа Єднака, Вікторію Пташник і Павла Кишку, Наталю Веселову і київську фракцію у міськраді – прим. «ХН»), то тут можна говорити про очищення фракції. Це також феномен в українській політиці, коли політична сила не боїться очищуватися від людей, які зрадили ідеологічні принципи і засади. І це величезний, дуже болючий досвід, але очищуючись, ми стаємо сильнішими.
«ВОНИ НЕНАВИДЯТЬ САДОВОГО»
– Мабуть, ви чули про так звану широку коаліцію в Харківській облраді, до союзу «Єдність і розвиток Харківщини» під патронатом Світличної увійшли колишні регіонали, представники БПП та БЮТу. Ніхто не зміг чітко пояснити, чим саме ця коаліція має займатися в облраді. «Самопоміч» змушена була виключити одного зі своїх членів фракції, який підтримав цю коаліцію.
– Процеси очищення є позитивним знаком, це говорить про здоров’я політичної організації. Щодо об’єднання: це ніяка не коаліція, а інструмент класичного руйнування здорових сил. Хто об’єднався в цю коаліцію? Представники або ті, хто керований олігархічною більшістю країни. Сьогодні боротьба є не між кандидатами різними політичних сил, це насправді боротьба між двома полюсами. Конкурентом Андрія Садового є олігархат, який презентований у різних кольорах: хтось любить жінок – їм жіночку, хтось любить цукерки – їм цукерки, хтось любить сильну руку – їм сильну руку. Але якщо подивитися природу – всі однакові. А чому вони так борються проти Садового і «Самопомочі»? Тому що це принципово інша сила, яка базується на повазі до людини, а не до грошей і до їхнього розкрадання.
– Андрій Садовий – публічний міський голова. Настільки відкритий, наскільки закритий мер Харкова Кернес. У Садового відкрите протистояння з Порошенком, у Кернеса якщо не мирова, то пакт про ненапад. Що це означає для України як країни?
– Не може олігархат бути прозорим. Вони можуть тільки продукувати фейк прозорості, і вони це прекрасно роблять, використовуючи свої медіа. Насправді люди не знають, що вони роблять: пакт про ненапад між головою Харкова і президентом України є прикладом того олігархічного консенсусу. Треба розуміти, що міський голова Харкова і президент України з одного тіста зроблені. Це два ворони, які один одному око не виклюють. Вони будуть допомагати один одному до кінця. Коли вони виграють і знову обдурять людей, от тоді вони будуть один одного «махати», от тоді буде конкуренція за пиріг, але спочатку цей пиріг потрібно забрати з людських рук.
– На ваш погляд, запиту на демократичних голів у країні просто немає?
– Після Революції гідності та внаслідок страшної російської агресії рівень зрілості суспільства став надзвичайно високим. На цих виборах ми подивимось, наскільки він стійкий до цієї постправди і телевізійної атаки на людей. Бо це є ознакою зрілості суспільства, коли ніхто не знає, хто буде наступним президентом України.
Сьогодні східняки дивляться на захід і бачать, що демократичні процеси і прозорість там є більшими і приводять до кращих результатів. Приклад цьому Львів. Садовий насправді нічого особливого не зробив, просто налагодив публічне управління чи не вперше в українській історії. Чому його так ненавидять олігархи? Тому що треба купувати приміщення комунальної форми власності у центрі міста на відкритих аукціонах Prozorro, де метр квадратний в центрі коштує 16,5 тисячі доларів. І 30 мільйонів гривень йде в бюджет за 70 квадратних метрів. За скільки ми продаємо метр квадратний у Києві, у Харкові? Чому? Де діваються гроші? Тому вони ненавидять Садового, бо він людям показує: слухайте, гроші йдуть повз касу людей, чому голови ваших міст це дозволяють робити? З іншого боку, західняки дивляться на схід – а чи повірить, схід у ці складні демократичні процеси.
«УКРАЇНА – ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТРЕТЬОЇ СВІТОВОЇ»
– Що глобально змінить в Україні Садовий-президент?
– Багато європейців говорять, що в Україні одні з найкращих законів по боротьбі з корупцією, а корупція – найбільша в Європі. Про що йдеться? Йдеться про політичну волю. Який би ви не мали класний автомобіль – сучасний, дорогий, економний – якщо за кермом сидить алкоголік і психопат, який порушує всі правила догляду за автомобілем, правила руху, зневажає людей, – автомобіль завдасть величезної біди. Садовий змінить парадигму політичної волі в Україні. Я переконаний, що генеральний прокурор, який буде ним призначений, не виконуватиме волю олігархату, як це є сьогодні.
– Майже 15 років тому владу в країні захопили олігархи. Як їх посунути від пограбування України? Як розірвати їхній шлюб із владою?
– Собою. Людиною. Чому це у Львові вийшло? Тому що там був запроваджений публічний управлінський процес, тобто процес не управління заради збагачення одного чи декількох людей, а управління заради якості й ефективності цілої громади. На превеликий жаль, у постколоніальних головах нинішніх олігархів виключно власні інтереси.
– Україна-2020. Якою вона буде, якщо лишиться Порошенко? Наскільки це далеко від стратегії «Самопомочі»?
– Чинний президент країни -– це апогей постколоніального олігархічного режиму, він сам олігарх. Тому держава буде скочуватися в олігархічний колоніальний простір, де люди будуть бідніти. Але люди вже стали вільними, і вони не хочуть бути бідними. Що вони роблять? Вони просто їдуть звідси. Якщо так буде далі, це буде пустка, яка не буде себе утримувати. А якщо пустка себе не утримує, то свято місце пустим не буває, і ймовірність того, що тут буде наш віковічний ворог, є великою. Щоб в Україні був мир – а він може бути і буде – країна як державна інституція має бути сильною, бо на сильних не нападають. Ми перший редут демократії світу. Росія – віковічний тиранічно-деспотичний простір. Щоб бути сильними, треба мати дві речі: сильну державу і сильну армію. Нам потрібно побудувати не менш ніж 50-кілометровий пояс безпеки з російським кордоном і лінією зіткнення. Він має бути наповнений потужною зброєю. Європа слаба. Ви бачите, що коїться у Франції, русофільська Німеччина просто лягла. Росіяни ввійшли в Берлін без бою, через газ. І РФ знищить ЄС, якщо вони не опам’ятаються. Але держави Прибалтики, Польща, Угорщина, Румунія, Словаччина, Чехія – це нації, які пам’ятають деспотизм і тиранію Росії. У цих країнах розуміють, що Україна, будучи першим редутом демократії, має бути ініціатором двосторонніх військових договорів Україна–Польща, Україна–Угорщина, Україна–Румунія. Ці договори мілітарні, коли армії будуть разом співпрацювати. Румунія сама проситься після окупації Азовського моря. Румуни сказали: наступне буде Чорним, а це наші інтереси, давайте разом співпрацювати. І третій наш редут – американці, яким не вигідна велика війна, американцям ніколи не вигідні великі війни, і вони зрозуміли нарешті, що Росія розпалить Третю світову війну, як вона розпалювала всі попередні, тільки тоді, коли захопить Україну. Вільна Україна є запорукою миру в світі та попередженням Третьої світової війни.
