Святослав "непередбачуваний"

Однією з інтриг наступних президентських перегонів в Україні є можлива участь у виборчій гонці лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука.

З початку 2018 року електоральна соціологія вже «зробила» найвагоміший внесок у політичне майбутнє українського музиканта, увівши його кандидатуру в активний політичний дискурс. І хоча наразі перелік кандидатів у Президенти України є доволі «мобільним», а по деяких питаннях з відповідями не можуть визначитись до 50% респондентів, фронтмен «ОЕ» вже став його повноцінним суб’єктом. Очевидне тому свідчення – нещодавній виступ Вакарчука на форумі YES-2018.

Кожен із нас у повсякденному житті сподівається отримувати чіткі відповіді на питання. Ця тактика робить життя передбачуваним, зрозумілим і прогнозованим. Проте такий підхід дуже рідко спрацьовує у політичному дискурсі, тому наразі очікувати офіційних заяв і чітких відповідей щодо участі у виборах від нових потенційних кандидатів не варто. Однак, ці відповіді можна спробувати «прочитати» в їхній дискурсивній свідомості, тобто публічних виступах.

На форумі YES-2018 Святослав надав нам, як мінімум, дві підказки своєї готовності долучитись до виборчих перегонів-2019. Ці підказки розкриваються у відповідних цитатах його виступу.

Цитата перша: «владу в Україні мають взяти в свої руки люди, яким дійсно довіряє суспільство». На перший погляд, фраза звучить, наче зрозуміла істина. Але більш глибинне її осмислення дозволяє нам побачити у ній два посили. По-перше, це алогізм того, що політична еліта України наразі має колосальні антирейтинги, що, власне, і є маркером відсутності довіри виборців. По-друге, Святослав здійснює «перенос» у пошуку цього нового суб’єкта, якому довіряє суспільство, розуміючи під ним і феномен «нових облич» в українській політиці, і, звісно ж, власну персону. Фронтмен відомого гурту наче промовляє до нас: кому з українського передвиборчого пулу громадяни довіряють найбільше? Відповідь очевидна: Вакарчук має найкращий баланс довіри/недовіри (перевага недовіри над довірою складає 5% (–5%); відповідний показник у П.Порошенка (–62%), Ю.Тимошенко (–53%). До того ж, наведений нами вислів музиканта декларує його впевненість у своїх посилах, а, отже, свідчить про наявність установки до дій.

Соціологічна теорема Томаса підказує нам: «Якщо людина визначає ситуацію як  реальну, то ситуація стає реальною за своїми наслідками». У цьому контексті красномовною видається така цитата з виступу Вакарчука: «Я готовий міняти країну… Я вже втомився від цих ігор у політику. Вони вже 27 років цим займаються, і я не хочу, щоб ми «гралися в політику». Очевидно те, що єдиним способом здійснення змін у країні є участь у виборчому процесі, перемога в якому забезпечить наявність повноважень для зміни «правил гри». Цією цитатою Святослав також повідомляє нам про наявність свого власного бачення нової української політики, зміст якого він поки не розкриває.

Поки що музикант «не поспішає» з публічними презентаціями і виступами «поза музикою». Не активізував він досі і свій простір блогосфери (останній блог на Українській правді датований 24 травня 2018 року). Проте навряд чи стандартні методи політичного просування знадобляться йому у повному обсязі, бо довіра його шанувальників вже на його боці. А їх – не замало. Найпотужніша політична зброя Вакарчука – це його музична творчість, яка «працюватиме» на якісно іншому рівні і зможе переграти будь-які політичні кампанії.

Поява нового суб’єкта політичного поля України не була раптовою. І справа навіть не у навчанні в США чи у зустрічах з українським олігархатом, як повідомляють нам медіа. Ключ у розумінні політичного майбутнього Святослава Вакарчука міститься у змісті його музичного дискурсу, в якому все потужніше з 2014 року відчуваються соціальні нотки. Згадаймо хоча б свіжий трек «Скільки нас». «Нам досить недоправди», промовляє Станіслав, «Тисячі нових облич, у тисячах вікон. Скільки нас?».

І поки Святослав «непередбачуваний» уникає прямих відповідей про участь у виборах і не поспішає презентувати свій погляд на розбудову української державності, його музичні твори вже «працюють» над гуртуванням свого виборця.

Отже за таких умов в переліку кандидатів на посаду Президента України-2019 додається ще і В. Зеленський. Отож, невже «вони  - всіх»? ;)

Р.s.: Електоральні замітки про Святослава Вакарчука

1. Серед тих українців, хто планує голосувати на виборах Президента України, Святослав Вакарчук наразі посідає другу позицію у рейтингу разом з П.Порошенком, В.Зеленським, А.Гриценком і Ю.Бойко (різниця показників кожного кандидата не є статистично значущою).

2. Фронтмен «ОЕ» має найвищу підтримку серед усіх кандидатів у Президенти у західній частині України (11% підтримки). Найменше його підтримує південь України – 3,5% і центрально-східний регіон – 4,1%.

3. На думку респондентів, у перемозі Святослава Вакарчука найменшою мірою зацікавлена Росія в порівнянні з іншими кандидатами (зацікавлена, скоріше зацікавлена – 3,7%).