Гроші не пахнуть, совість не тисне
Александ Хуг - дуже хоробра людина. Про це ходили міцні чутки у колах, які були близькими до ОБСЄ.
Про хоробрість Александра Хуга я чула задовго до того, як познайомилась з ним. А познайомилась я з ним під час зимових подій в Дебальцеве, коли росіяни крили місто вогнем, і волонтери під тим нестихаючим вогнем пробирались до міста, аби вивезти хоч якусь частку людей, що тижнями сиділи у бомбосховищах без їжі, води, медикаментів.
Нам треба було поспішати, бо вогонь російської зброї спрямовувався саме на бомбосховища. Я сама була свідком того вогню, я бачила ті обстріли, бачила зруйновані бомбосховища. Я сама постраждала від того вогню. В той день ми вивезли, крім інших - 13 поранених цивільних жителів, серед них одна дитина.
Діти постраждали мінімально, бо наш перевізник, цивільна людина, Дід Мороз (ім'я поки що повідомити не маю права) шарпнув дорослих і вони просто лягли на дітей і закрили їх собою. Дід Мороз прикрив дітей собою перший.
Людей вивозили волонтери та військові. Місцева міліція та МЧСники. Українська сторона Спостережної місії теж вивозила людей. Хто міг - той і вивозив людей. Хто не міг - теж вивозив.
Людей НЕ ВИВОЗИЛИ:
- російська сторона Спостережної місії
- ОБСЄ
как би нє положено. Тому і не вивозили.
Але йшли переговори про Зелений коридор, вів переговори Александр Хуг, і лунало над цим всим:
- Александр Хуг дуже хоробра людина.
Ми вірили.
Я бачила гнів Александра Хуга, коли він спілкувався з РОСІЙСЬКИМИ генералами та російськими офіцерами. З тими російськими генералами, які навіть не приховували, що за утримування Дебальцево б'ються дві армії - РОСІЙСЬКА та українська.
- Ах, хорошо вам, у вас волонтёры есть. - притворно зітхав РОСІЙСЬКИЙ генерал у розмові з нами. - А мне надо думать, как прокормить семь тысяч бойцов в Дебальцево. Семь тысяч голодных солдатиков, вы представляете?
Ми скреготали зубами. Йшли переговори про Зелений коридор. Треба було мовчати у відповідь на ці слова. Цивільні люди були заручниками. Мовчати, не зірвати переговори.
Я стверджую - переговори велись з РОСІЙСЬКИМИ військовими.
Я стверджую - представників ЛНР та ДНР ніхто всерйоз там не сприймав, відкрито вважаючи маріонетками.
Александр Хуг кожного ранку приймав зведення про нові руїни на місці бомбосховищ. І теж скреготав зубами.
Я бачила відчай Александра Хуга, я бачила, як ходили желваки на його худому обличчі.
- Говоріть з росіянами. - сказала я одного разу Александру Хугу. - Говоріть, бо ми готові йти пішки в Дебальцево. З білими прапорами, з журналістами-добровольцями. Ми готові пішки виводити людей з Дебальцево.
Зима п'ятнадцятого, самі розумієте. Ми були ще досить наївними.
- Я понимаю ваше отчаяние и я склоняю голову перед вашим мужеством. - помовчавши відповідав мені Александр Хуг.
Відповідав через перекладача, тому що я говорила українською (або російською), а Александр Хуг з усіх сил робив вигляд, що російської чи української не розуміє.
- Я понимаю ваше отчаяние и ваше мужество. Но ОНИ не согласны прекращать огонь. - і показував кивком голови в сторону російських генералів, що виходили на ганок місії в Солєдарі, аби провести місію ОБСЄ.
Біль і відчай в обличчі Александра Хуга були не награні. Він дійсно страждав разом з нами, разом з нами виривав зубами згоду на Зелений коридор у російської сторони.
І коли Зелений коридор нарешті дали (чотири години тиші над Дебальцево замість двох днів, що ми просили, але й за ті чотири години ми встигли врятувати велику кількість людей) - місія ОБСЄ була у колоні.
Чому я про це згадую?
Бо Александр Хуг НЕ міг НЕ знати, що росіяни воюють проти України у цій війні.
Бо Александр Хуг провів не одні переговори на рівні генералітету Росії щодо тимчасового припинення вогню на лінії фронту.
Бо, незважаючи на це, він заявив: ""Такую форму можно купить где угодно": Хуг заявил, что ОБСЕ не увидела прямых доказательств российского вмешательства на востоке Украины.
Усі ці роки я повторювала як мантру - Александр Хуг хоробра людина.
Зараз я с посмішкою вслуховуюсь у цю звичну мантру. Зараз, після категоричної заяви, що він НЕ бачив росіян на українських фронтах.
Та ладно вам, Александр Хуг.
І російського генерала Лєнцова Олександра Івановича ви не бачили? Та ви ж з ним разом були в Дебальцево.
І покійного, земля скловатою, російського генерала Вязнікова Олександра Юрійовича ви не бачили?
Та ви ж з ним разом були, й не раз, в Дебальцево.
Та ви ж при нас вели з ними переговори щодо припинення РОСІЙСЬКОГО вогню на лінії фронту в Дебальцево.
Та ми ж при свідках заявляли вам, що бомбосховища обстрілюються РОСІЯНАМИ прицільно. Саме бомбосховища, так.
Та я ж при свідках казала вам, що нас, цивільну місію по вивозу людей, було обстріляно прицільно. Саме тоді, коли в наших автобусах були діти!
Отака маленька історія про хоробрість. Уточнимо - про "хоробрість"
Бо будь-яка хоробрість керівника ОБСЄ може зникнути, як і не було, коли мова йде про гроші.
Бо будь-яка совість може розтанути, коли мова йде про гроші.
Александр Хуг дуже дрислива людина, я вам заявляю. І, якщо тут є люди, які добряче знають англійську - перекладіть, прошу, спеціально для Александра Хуга:
- АЛЕКСАНД ХУГ, ВИ ДРИСТУН.
Чи є в англійській еквівалент цього слова?
Зробіть це для мене, прошу.
І зробіть так, щоб оце маленьке слово свідка дрисливої брехні Александра Хуга стало відомим.