День міста Харкова - посткомуністична альтернатива національним святам
Ще за часів радянського режиму в Україні започаткувалася традиція відзначення Дня міста. Загалом у європейській християнській традиції було заведено відзначати як День міста храмове свято центрального міського собору. Але в країні панівного атеїзму релігійні традиції відкидалися. Тому з огляду на культивований після Другої світової війни міф про «радянського воїна-визволителя» Днем міста було визнано дату остаточного переходу Харкова з-під нацистської окупації під контроль сталінської Росії, 23 серпня 1943 р.
Проголошення незалежности України й поступове подолання атавістичної радянської міфології ставить під сумнів доречність визнання Днем міста дати зміни одного тоталітарного режиму на інший. Тим більше, що указом президента Леоніда Кучми 2004 р. 23 серпня було визнане Днем державного прапора, а наступного дня, 24 серпня, відзначається найбільше національне свято – День незалежности України. День Харкова в цьому контексті перетворюється на посткомуністичну альтернативу новим національним святам.
Тому консисторія Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви виступає з ініціятивою перенесення Дня міста Харкова на 28 серпня (15 серпня ст. ст.), коли відзначається свято Успення Пресвятої Богородиці – найбільше річне свято небесної покровительки України, храмове свято найдавнішого в місті Успенського собору, який до його закриття більшовиками 1930 р. був кафедральним. Це дозволить уникнути непотрібного змагання реґіональних і загальнонаціональних заходів, звільнить від інерції радянських міфів та створить гарну нагоду до плекання історичної пам’яти харків’ян, нагадуючи про архітектурні й духовні традиції столиці Слобідської України, гідно завершуючи час літнього відпочинку.
