Тетяна Єгорова-Луценко: "За часів Зеленського вперше в. о. голови Харківської ОДА призначено людину, повністю орієнтовану на президента"

Тетяна Єгорова-Луценко мала стати головою Харківської обласної ради ще в грудні 2020 року. Але вночі напередодні голосування усе змінилося, і раду очолив Артур Товмасян, колишній підлеглий Єгорової-Луценко часів роботи в Мінюсті. Вона все ж стала головою. Одразу після того, як Товмасяну вручили підозру в отриманні хабаря. В інтерв'ю KHARKIV Today Тетяна Єгорова-Луценко розповіла про те, чи планує мститися, чи буде змінювати склад президії облради і про те, чому в її сім'ї — патріархат.

Приймальня на третьому поверсі Будинку рад віднедавна стала "жіночою". Ліворуч — кабінет нової голови Єгорової-Луценко, праворуч — її заступниці Валерії Мураєвої. Навіть тому, хто прийде вперше, помилитися дверима не вийде: у голови обласної ради немає панелі з кодовим замком, по суті вхід до її кабінету вільний. Це було перше, що Єгорова-Луценко зробила після обрання. Вона не тільки демонструє, а й декларує свободу в усьому. Не просила надсилати запитання заздалегідь, обіцяла відповідати навіть на незручні.

У політичному бекграунді Тетяни Єгорової-Луценко — Радикальна партія Ляшка, із якої вона свідомо пішла до Зеленського, його партії, і поки що не збирається нічого змінювати. В особистому житті вона також змінила "курс" кілька років тому, коли стала дружиною вдруге. Кабінет голови облради дуже жіночий, із величезними букетами квітів. На телефоні — фото-заставка із двома синами, у щоденнику — багато записів олівцем, у чашці — міцна чорна кава.

"ВИЧИЩАВ ПРОРОСІЙСЬКИХ ЕКСТРЕМІСТІВ"

— Тетяно Петрівно, зараз ми бачимо нову формулу управління на Харківщині, яка скоріше не типова для України: голова облради тісно співпрацює з головою облдержадміністрації. Поки що в Олександра Скакуна є префікс "тимчасово виконуючий обов’язки", але усі заходи ви відвідуєте удвох. Таке завдання було з Офісу президента чи це ваша сумісна ідея?

— Достатньо органічно відбулося те, що пан Скакун став виконуючим обов’язки, і якщо рішення президента буде позитивним з приводу його призначення, то область тільки здобуде. Він має великий досвід роботи, офіцер. Дуже важливим є те, що в 14-му році саме він був одним із тих людей, хто захищав цю будівлю (Будинок рад) і людей, вичищав проросійських екстремістів і в тому числі повернув прапор України на цю будівлю. Хоча багато хто, з на той час працюючих керівників, полишили Харківську облдержадміністрацію під час захоплення через панічний страх. Як голова обласної ради буду розраховувати на те, що рішення буде прийнято.

Із приводу нашої роботи у тандемі. Так повинно бути, хоча не завжди такі конструкції були у нашому регіоні  більш того, ми знаємо, що відбувалося навпаки: голова обласної ради і голова адміністрації в нашому регіоні не те що конкурували, а були у відкритому протистоянні. І про це знали регіональні політики, місцеві еліти. На сьогодні усі мають знати: наш тандем орієнтований виключно на президента України.

Як голова, обрана та висунута президентською партією, не маю права не підтримувати представника президента — керівника адміністрації — або чинити перепони. Я навпаки докладаю максимум зусиль, щоб працювала обласна державна адміністрація єдиним організмом із Харківською обласною радою. Хоча мені нелегко, тому що в раді п’ять політичних сил.

Мою кандидатуру висунуто фракцією президентської партії, і я вдячна депутатам: майже всі партії мене підтримали. У грудні "Блок Світличної "Разом" навіть не брав бюлетені, цього разу вони взяли участь у голосуванні. Окрім партії "Європейська солідарність", і це зрозуміло: вони в опозиції. Тут питання було політичне. Я думаю, на сесійних питаннях вони будуть підтримувати всі ініціативи. Вони не можуть не голосувати за бюджет та необхідні регіональні програми.

— Відомо, що Олександр Скакун — людина непублічна. Взагалі мало хто вірив у те, що його призначать навіть тимачасово виконуючим обовя’зки. Як ви думаєте, чому президент пішов на цей крок і чи стоїть за цим хтось, адже у всіх попередніх призначеннях простежувались чиїсь інтереси?

— За часів президента Зеленського в Харківській облдержадміністрації, я вважаю, вперше призначений тимчасово виконуючий обов’язки, орієнтований тільки на президента. Не буде прослідковуватися впливу еліт або якихось посадовців. Єдиний, перед ким він відповідає за свою роботу, — це Зеленський. Він буде нейтральним щодо всіх місцевих еліт.

Я думаю, що на Скакуна зробили ставку, по-перше, через його досвід роботи, і по-друге, я думаю, через двох попередників. Не буду критикувати, але так вийшло, що я працювала і з паном Кучером, і з пані Тимчук. Олексій достатньо непогано працював, намагався робити все, що від нього залежало і був відкритий та медійний, але йому завадила відсутність досвіду. Тому що на цій посаді має бути досвід і управлінця, і керівника. Яких, на превеликий жаль, пан Олексій на час призначення не мав. Пані Тимчук була дещо неорганічною для нашого регіону, тому що не місцева, хоча і працювала в раніше у міській раді. Але харківський регіон дуже специфічний — він не приймає чужих. Тут треба довести, що ти свій не в плані вирішення певних питань, а що ти — місцевий, ти тут виріс, пройшов певний шлях і працюватимеш на користь регіону. До неї ставилися як до чужої, на превеликий жаль, хоча її також призначив президент. Дуже гостро сприймали її призначення, коли вона призначала людей із Дніпра. Голова адміністрації  — це така посада, коли ти маєш бути зрозумілим людям, мати їхню підтримку.  Погляньте на президента: він блоґи пише, зустрічі проводить — він точно не закрита людина. Якщо ти в команді президента Зеленського, то ти маєш орієнтуватися на нього, на його стиль, бути відвертим та щирим. Пані Тимчук, на жаль, було робити це важко.

Олександр Скакун дійсно непублічна особа. "Менше говорити  — більше робити" — це його кредо. Але зараз він розуміє, що без публічності не обійтися. Мені дуже імпонує, що він завжди наголошує, що він — людина президента. Це важливо, адже регіон межує з країною-агресором — Росією.

— Ви багато разів закцентували, що є людьми президента. Що для вас означає бути командою Зеленського? Ваш політичний шлях був неоднорідний — від партії Ляшка до "Слуги Народу". Як ви реагуєте на помилки Зеленського? Чи немає певного розчарування?

— На час обрання від партії Ляшка мені об’єктивно підходила його позиція та стратегія партії: за людей, за розвиток села. Коли президентом був обраний Зеленський, у мене з’явилося переконання, що Зеленський налаштований змінити курс країни, налаштований на реально прогресивні дії для держави, у тому числі завершити війну. І я вирішила, що маю долучитися до його партії.

Коли Зеленський складав присягу, саме Ляшко зробив якесь зауваження президенту, і я одразу склала повноваження як депутат. Я увійшла до партії "Слуга Народу", мене обрали членом політради. У цілому я своє політичне життя, якщо навіть Зеленський президентом буде п'ять років, чи ще одну каденцію, хочу пов'язувати саме з цією політичною силою. Я не припускаю варіанту залишити партію "Слуга Народу" і перейти до іншої. Я так само несу відповідальність на місці за роботу президентської партії. Якщо у нас буде робота провалена і люди не будуть нас підтримувати, то це наші недопрацювання. Тому що люди можуть підтримувати президента, але не підтримувати депутатів місцевих.

— А як щодо політичних помилок Зеленського-президента?

— Перший рік його президенства  було дуже багато критики з приводу людей, які його оточують, з приводу олігархів, які нібито мали на нього вплив. На початку мені здавалось, що поруч не ті люди... Зараз я говорю не як голова обласної ради, а як громадянка України. Вони присмоктувалися до нього і думали, що, можливо, так буде завжди. І в цей період, я думаю, що і в людей, і у членів партії були сумніви, чи зможе він витримати і обрубити всі ці хвости, які коло нього зав'язувалися.

Зараз я бачу, і всі наші виборці також, що він дуже різко змінився, став кардинально інший. Президент Зеленський інший. Зараз він дійсно національний лідер, який, я думаю, буде обраний на другий термін, якщо цього захоче. Тому що його слова чіткі, стратегічні цілі зрозумілі. Він конкретно розмежував — хто є хто, відрізав тих людей, які намагалися або хотіли впливати на нього, і йому, я думаю, точно важко. Тому що закон про деолігархізацію — це не просто так. Дійсно у кожного олігарха є медіа, партії, депутати. Це правда. Звісно, вони цим усім намагаються тиснути на президента і впливати на людей, у тому числі через ЗМІ.

Як громадянка України, виборець, бачу, що він рухається дуже чітко, іноді навіть жорстко. І людям це точно подобається. Коли я спілкуюся зі своїми батьками (вони звичайні жителі Лозівського району), вони кажуть, що люди на початку ділилися враженнями: "Щось не те". А зараз кажуть, що Зеленський уже реальний європейський президент. Наразі я для себе точно знаю, що я в тій команді, у якій хочу працювати надалі.

"СВІДОМІСТЬ Я НЕ ВТРАТИЛА"

— Чи не плануєте змінювати заступників? Чи влаштовують вони вас у роботі?

— Із головами фракцій я проводжу наради, такого не було за попередника — перед сесією порядок денний їм відомий за 20 днів, а не за одну ніч, як бувало раніше. Я їм свою позицію озвучила — працюємо.

Що стосується заступників, це були коаліційні домовленості ще з моїми попередниками, у яких брали участь, я так розумію, люди, які на сьогодні не мають стосунку до регіональної політики. Чи мав там право голосу пан Товмасян, коли йому обирали заступників обласної ради? Мені здається, ні. Він, мабуть, як голова обласної ради просто погодив тих, кого йому запропонували і все.

У моєму випадку точно такого не буде. Будуть коаліційні домовленості, але я все ж хочу коригувати і давати свої рекомендації з приводу кандидатів. Якщо від фракції буде запропонований кандидат неефективний, то я свою позицію буду озвучувати, щоб вони змінювали кандидата.

Після рішення суду у разі переобрання, звісно, фракції будуть пропонувати своїх кандидатів. Вважаю, що чотири заступники — це забагато. Можливо, буде три заступники. На сьогодні рада активніша, ніж кілька років тому. За часів Чернова не було стільки активних депутатів. А зараз у Харківській облраді п’ятеро людей бачать себе головами, і 55 тих, хто хоче бути заступником. Тому рада непроста і треба дуже серйозно і зважено підходити до питань формування президії. Сьогодні у нас фактично працює три заступники від "Успішного Харкова", а Малиш (від "ОПЗЖ") у декретній відпустці. Якщо говорити відверто, немає одного заступника і немає такого навантаження, щоб була потреба у чотирьох. Три заступники досвідчені, ніхто не недопрацьовує.

Після призначення я була здивована, що вони майже не зустрічалися з попереднім головою, не проводили сумісні наради. У мене навпаки позиція така, якщо заступник профільний із медицини Біловол, то вона має володіти ситуацією повністю, що відбувається в медичних комунальних закладах. Так само — Мураєва з питань освіти і науки. Виходило, що все було замкнуто на голові обласної ради, усі управління були зорієнтовані на голову обласної ради. У мене інша позиція — усі присутні на нараді, усі заступники приймають рішення, їх же обирала коаліція, і я вважаю, що ми разом повинні нести відповідальність за прийняті рішення, в тому числі. Тому я їх навпаки долучаю до всіх нарад і до прийняття рішень. Це не значить, що я боюся самостійно приймати рішення.

— Ваше обрання відтермінувалося майже на 8 місяців. Усі знали, що в грудні 2020 року було погоджено вас, але вночі напередодні все змінилося. Будете мститися за згаяний час?

— У той момент для мене дійсно була дещо несподівана зміна кандидата, тому що погодження моє і висування відбувалося в присутності всіх народних депутатів Харківщини, пан Товмасян також підтримував мою кандидатуру. Хоча тоді я знала, що нібито він чи з ним якісь консультації проводили, щодо його висування. Консультації не партійно-політичні. Я це серйозно не сприймала, а потім, коли вже пішла розмова серйозна і пані Тимчук вже почала говорити про те, що вона про це знає і що буде кандидатом скоріш за все Товмасян, для мене було лише здивування. Свідомість я не втратила, тому що в житті у мене було немало програшів. Якраз минулого року були вибори до Верховної Ради, вони були напруженими, нелегкими. 

Програшів було немало, я вже до них адаптувалася і спокійно ставилася. Більш мене не ця ситуація напружила.

Мене інше здивувало — те, що усі наші домовленості з приводу того, що я буду залишатися першим заступником голови облдержадміністрації Айни Тимчук і головою фракції. Мене здивувала подальша поведінка людей, у тому числі й Товмасяна. Коли почали знімати мене з посади голови фракції. Я тоді була здивована поведінкою своїх колег. Була, я так розумію, позиція, щоб я пішла з посади першого заступника, тому що пані Тимчук було зі мною некомфортно працювати, хоча я намагалася працювати в команді. Вона досвідчена людина, дві жінки — якась конкуренція, можливо, жіноча. Я не дозволяла собі бути першою. Але вона вирішила по-іншому. Вирішила вона погодити (звільнення), навіть я не знала, хоча в цей період вона говорила, що ми будемо працювати, все буде добре і я підтримувала всі її ініціативи як голова фракції. Говорила, що ми повинні працювати й у цей же час погоджувала моє звільнення.   

Я навіть не знала, коли вийшла з лікарні після COVID-19, просто була нарада, вона мені каже: вас звільнено сьогодні. Ми півроку з нею працювали і жодного разу вона не натякала, що я маю покинути цю посаду. Виявилося, погодження вона зробила ще місяці два тому. Я вважаю, що це слабкість. Я так розумію, що пан Товмасян також хотів, щоб мене зняли.

Чи буду я мститися? Мститися я не буду. Я завжди намагаюся давати людям шанс.

"НА КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ ХТОСЬ ЗАРОБЛЯЄ"

— Ви вже почали їздити районами, об’єднаними територіальними громадами. Зрозуміло, що конфігурація з 56 громад на Харківщині може змінюватись. Є неспроможні і вони точно не виживуть. Чи спрацювала децентралізація на Харківщині?

— Не всі громади спроможні. Є дрібні громади, які утворювались у старих районах, багато з яких не мають інфраструктури на місцях, можливості фінансувати свої заклади. На сьогодні вони розуміють, що ця історія важка і вони можуть її не витягнути, і думають про те, як приєднатися до більш спроможної громади. Я думаю, що в нас точно є п’ять таких громад, які не витягують і мовчать, офіційно не заявляють про це.

— Бояться говорити?

— Я думаю, що керівники громад намагаються якось виправити ситуацію, тому їх обрали і вони несуть відповідальність перед населенням. І вже не на часі визнати те, що треба було приєднуватися до спроможної громади, ставати старостою, наприклад. Я знаю таких голів громад, які під час зустрічей кажуть, що в них трохи не апокаліпсис. Вони розраховували на фінансування з обласного бюджету і на субвенцію народних депутатів, а зараз їм важко. У цілому, закон "Про добровільне об’єднання громад" я вважаю ефективним в тому плані, що голови громад, яких обирають люди, і депутатський корпус можуть приймати самостійні рішення з приводу своїх бюджетів. У них більше повноважень.

Але є деякі, які взагалі вважають себе феодалами: настільки самостійні, що можуть іноді на нараду до голови облдержадміністрації не приїхати. Дрібні територіальні громади, які не витягують, намагаються зараз переглянути орендну плату. На Харківщині є багато земельних угідь, і в цих громадах є земля. Орендну плату можна переглянули — підвищити, наприклад,  до 8%. Але є проблема: сільгоспвиробники не йдуть до реєстратора. Буду проводити з ними додаткові зустрічі, де обов’язково скажу, що треба змінювати підхід, адже багато громад за рахунок оренди землі можуть стати спроможними, це їхній основний дохід.

— На балансі облради багато комунальних підприємств, переважна більшість збиткових. Кілька років не проводяться конкурси з призначення директорів. Чи будете змінювати цю ситуацію? Навіть опорні лікарні не мали керівників.

— КП — одна з основних проблем обласної ради. Їх понад 200. Вже на цю сесію (яка відбулася 23 вересня) буде винесена Програма сприяння ефективності використання та збереження майна спільної власності територіальних громад області на 2022–2024 роки. Програма передбачає проведення незалежної аудиторської перевірки діяльності суб’єктів господарювання. Ми плануємо витратити на це 300 000 гривень.

Адже я бачу, що є КП, які фактично ліквідні, але вони подають інформацію про збитковість. Ми платимо за них комунальні послуги та зарплати. Вони фактично на балансі утримують дуже ліквідні приміщення, які здають в оренду, суму якої визначають самостійно. Орендна сума — копійки, а ми бачимо, що на цих приміщеннях висять білборди в центрі міста, що вони здаються під заклади харчування. Я не налаштована дивитися, як на КП хтось заробляє.

— Відомо, скільки з них збиткові?

— Ні, на сьогодні ми аналізуємо. Я хочу провести аналіз-аудит, після цього прийняти колегіальне рішення з приводу неліквідних КП, які потребують оптимізації:  можливо, деякі навчальні або медичні заклади, — шляхом злиття. Окремі КП вже самі потребують цього злиття, або не мають керівника, як наприклад кінотеатр "Боммер". Другий раз проводимо там конкурс і ніхто не хоче туди йти працювати, тому є пропозиція об’єднати його з іншим КП, яке займається саме такими послугами, щоб зменшити таким чином фінансове навантаження.

Шлях такий: аудити — обов’язкові оптимізації; аудити фінансової діяльності — прийняття рішення, щодо керівника, який вів фінансову діяльність, незаконну або з порушеннями, якщо КП було прибуткове, а нам показували, що ні.

Щодо конкурсів на посади керівників комунальних закладів. Я провела аналіз і побачила, що дуже довго, три роки, наприклад, у чорнобильській лікарні (обласний диспансер радіаційного захисту) не було оголошено конкурсу. Було так, що конкурс оголошували, але його не проводили: то жеребкування не відбулося, то ще якісь обставини. А люди роками залишались виконуючими обов’язки. Я розблокувала цю ситуацію і наказала запустити всі конкурси, де є вакансії.

— Скільки часу відводите на аудити?

— У нас приблизно 180 КП (які потрібно перевірити). Я думаю, півроку аудиторам доведеться працювати. Якщо на сесії цю програму підтримають і можна буде долучити аудиторську фірму, то будемо намагатися до кінця року розпочати процес. І паралельно з цим потрібно змінювати контракти відповідно до сучасних законів.

— Ідуть "ходоки" до вашої приймальні?

— Звісно, люди йдуть: є ті, хто йде до мене, а є ті, хто йде до крісла. Тих, хто до крісла, звісно, більше. Я до цього спокійно ставлюся. Я зняла замки, усіх приймаю, кожного вислуховую. Моя позиція наступна: краще вислухати, десь порадити, десь допомогти вирішити питання, і вони це розуміють.

Вже приходили обурені чорнобильці. У них зараз головне питання — конкурс на посаду керівника профільної лікарні: хто буде їх лікувати, щоб не тільки чорнобильська лікарня. Хоча в мене різні думки з цього приводу. Зараз там лікують мало людей. Лікарня буде в мінусі, люди звільняються, тому що, коли вони були в ковідному пакеті, вони отримували зарплату і ремонти робили — були якісь рухи. А зараз чорнобильці домоглися, щоб лікарню виключили зі списку опорних (для боротьби з коронавірусом). І вони не забезпечують наповнення, і лікарня в центрі міста занепадає. Я кажу: "Хлопці, возити в Куп’янськ з ковідом у разі чого?". До речі, чорнобильська лікарня — єдина в Україні за таким профілем, більше ніде такої немає.

Я сказала, що рішення буде приймати конкурсна комісія. І ще впливовий важіль — сесійна зала: якщо комісія буде не виваженою або неадекватною — сесія просто не пропустить призначення.

"ПРОЙШЛА ГАРТУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИМИ АТАКАМИ"

— У якому віці захотіли в політику?

— Я брала участь у виборах із 25 років. Вперше балотувалася до Пісочинської ради і програла: не вистачило чотирьох голосів.

— Чи є у вас щось у шафі, що може спровокувати інформаційну атаку на вас? І чи може атака стати причиною звільнення чиновника?

— Інформаційні атаки в політиці є не тільки на Харківщині, а і в цілому по Україні. Яким чином я захищаюся: намагаюся бути відкритою. Із приводу замовних інформаційних атак, я вважаю, що вони також будуть, тому що я зараз зайняла одну із ключових посад у регіоні, і є люди, які також хотіли б бути обрані на цю посаду. Якщо в них буде бажання підірвати мою репутацію, або якщо будуть коливання в раді, то вони можуть створювати атаки шляхом написання в телеграм-каналах того, що забажають. Від цього ніхто не застрахований. Гартування інформаційними атаками я  пройшла, коли керувала головним територіальним управлінням юстиції в Харківській області. Тоді було сфабриковано дві чи три кримінальні справи стосовно мене, які формувалися однією заявою за ніч. Була кримінальна справа на два тижні. Я на той момент проходила конкурс на призначення керівника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. І в цей період була відкрита проти мене кримінальна справа, про яку я навіть не знала. Я зайняла перше місце і набрала найбільше балів по Україні. Але був новий закон про державну службу, вже за нової влади. Тоді інформаційна атака спрацювала, і вони обрали мою колегу з Луганської області. Добре, що керівник країни розуміє, що інформаційні атаки, за якими стоять певні еліти, мають певні цілі: дискредитувати представника "Слуги Народу".

"Я ЛЮБЛЮ І МЕНЕ ЛЮБЛЯТЬ"

— Як ваша сім'я сприйняла призначення?

— Я зараз прочитаю записку сина, яку знайшла в нього випадково, коли прибирала на столі і зараз ношу її з собою: "Если бы я стал президентом страны, то первые два года наша задача — развивать инфраструктуру и экономику. Например, строительство военных заводов и гражданских заводов, а также вести торговлю со странами ЕС. Следующая задача — развитие армии Украины: мы должны провести учения наших войск, оборудовать их новым вооружением, и только так мы укрепим наши позиции в Европе". Коли я це знайшла, то навіть розплакалася.

Наші діти вже інші. Йому зараз 12 років, а я кажу: "Володя, коли ти це написав?", а він каже: "Ма, я написал, когда Зеленского избрали". Діти підтримують.

— Вони якось відчули відсутність мами? Вас стало менше в їхніх справах?

— Я чутливо ставлюся до родини. Не приховую, що в мене другий шлюб. У першому я допустила помилку, за якою я не жалкую, тому що зараз я люблю і мене люблять. Уже шість років. Помилку, що займалася лише кар’єрою.

Я вважаю, що сім’я має бути на першому місці, якщо ти навіть президент країни. Думаю, що у Зеленського сім'я також на першому місці, це видно. Сім’я — це внутрішній баланс і гармонія. До кар'єристок себе не відношу.

— Ви лідерка у сім’ї?

— Ні, у нас патріархат. Усі друзі знають про це. Добре, коли в жінки-лідерки вдома — патріархат, бо вона тоді залишиться жінкою. Жінка завжди трохи актриса: на роботі — одна, а вдома — інша.