Андрій Садовий: «Домовлятися з олігархами – це катастрофа для держави»
Львівський міський голова Андрій Садовий уперше приїздив до Харкова у якості кандидата у Президенти України. «ХН» поспілкувалася з політиком про передвиборчі плани, перспективи Харкова як мегаполісу, про те, чому президенту не вигідно міняти виборче законодавство і як позбутися виборів «за гречку».
«Ви повинні мати кращий рівень життя»
– Андрію Івановичу, ви в Харкові вперше в якості кандидата на посаду президента. Які очікування від харківського електорату?
– Я маю великі сантименти до Харкова. Я вірю у великі перспективи міста. Ви маєте багато інноваційних підприємств, ви маєте багато наукових інституцій, тому ви повинні мати кращий рівень життя. Але підвищити його можна лише в рамках держави, яка має понизити рівень корупції в країні. Вам потрібно більше публічного управління, більше повноважень на рівні місцевої ради. Це потрібно робити на державному рівні.
Харків – чистий і доглянутий, приємно прогулятися містом. Але були тут і несподіванки. Мої колеги хотіли розмістити в Харкові білборди «Андрій Садовий – наступний». Виявилося, що це неможливо, бо у вас жорстка монополія на розміщення зовнішньої реклами.
– Чи Львівська міськрада співпрацює з харківськими колегами? Ви зустрічаєтесь із місцевими чиновниками?
– Є співпраця між депутатами. Багато хто з них приїздить до Львова переймати досвід, пити каву, спілкуватися. Я з великим задоволенням приїжджаю до Харкова.
– З ким із міських голів у вас є робочі стосунки?
– Є хороші відносини з мерами Сум і Миколаєва, робочі стосунки з мером Житомира. Я – один із міських голів, які найдовше працюють на цій посаді, уже 12 років. Зараз є багато міських голів, які прийшли на першу каденцію, і моє бажання бути корисним для них усіх виражається в тому, що я їжджу по містах і розказую про свій досвід.
– Одна з найбільших проблем Харкова зараз – збереження архітектурної спадщини. Як із цим справи у Львові?
– Відреставрувати будівлю, яка збудована 100–150 років назад, коштує в два три рази дорожче, ніж збудувати нову. Але якщо не робити реставрацій, то можна втратити самобутність. Історична спадщина – це те, що буде годувати наступні покоління. Тому важливо, аби при владі були люди, які мають естетичне виховання. Якщо немає волі першого керівника захистити і зберегти ту чи іншу пам’ятку архітектури, громадянському суспільству важко протистояти адміністративній машині. Ця проблема є у багатьох містах України. У багатьох містах криміналітет має великий вплив на мерів і депутатів. Вплив треба забирати. У містах потрібна серйозна робота з боку державних інституцій для наведення порядку.
«Мої обійми відкриті для всіх»
– Коли і чому ви вирішили йти в президенти?
– Третього жовтня я прийняв кінцеве рішення. Я хочу жити в успішній і сильній країні, і я хочу її збудувати разом з іншими громадянами. Я вірю в українців, я вірю у власні сили, тому стояти осторонь не буду. Планую на наступні 10 років переїхати до Києва, щоб навести лад у країні. А вже на пенсії повернуся до Львова.
– Чому у «Самопомочі» немає праймеріз? Не було інших кандидатів у президенти, окрім вас?
– У нас була внутрішня дискусія. Пропонували багато інших кандидатур – Оксану Сироїд, Єгора Соболєва і Олега Березюка. Але президентські вибори наступного року – велике випробування. Тому я зголосився, і я йду. Думаю, що мої колеги будуть мати таку можливість у своєму житті, бо неможливо ж бути президентом вічно.
– Щодо вашого президентського рейтингу: як вважаєте, «сміттєве питання» істотно вплинуло на нього?
– Це була спецоперація, яка мала на меті принизити громаду найбільшого україномовного міста світу і мала на меті примусити мене здатися, піти на принизливу співпрацю. Результатом її мала стати «Самопоміч», яка поміняла б своє керівництво і свою орієнтацію. Але цього не буде. «Самопоміч» завжди буде проукраїнською партією, завжди буде займати державницьку позицію, а я завжди буду діяти в унісон із власною совістю. Тому моя задача – зробити все можливе, щоб у країні почали будуватися заводи із глибинної переробки відходів. Те, що пережив Львів, я не бажаю пережити нікому.
– Спецоперація, як ви її називаєте, досягла мети?
– «Самопоміч» на сьогодні має досить високий рівень довіри. Наша задача – конвертувати нашу довіру в рейтинг, вийти в другий тур.
– У другий тур вийдете з Порошенко, Тимошенко чи кимось іншим?
– Я готовий зустрітися з будь-ким. Немає різниці, кого перемагати.
– Із ким об’єднуватись будете? Анатолій Гриценко нещодавно заявив, що триматиме для вас обійми відкритими. Чи ваші обійми відкриті для нього?
– Мої обійми відкриті для всіх громадян нашої країни.
– На яких умовах ви могли б об’єднатися з Гриценком?
– У парламенті ми можемо мати дуже хорошу співпрацю в рамках побудови наступної коаліції. Вона має налічувати 250 депутатів, аби в парламенті була стабільність. Я це говорив пану Анатолію під час останньої зустрічі. Політичний союз уже відбувся між «Самопоміччю» та партією «Демократичний альянс». Ми готові до розширення цього союзу, але є певні вимоги. Це мають бути люди, які готові служити країні.
«Він хоче мати підконтрольний домашній парламент»
– Які найважливіші перші рішення має прийняти президент, який щойно вступив на посаду?
– Президент призначає генпрокурора, призначає керівника Служби безпеки, міністра оборони, закордонних справ і керівників Генштабу. Президент повинен мати чітке бачення по цих людях, бо від цього залежить співпраця і координація між українським політикумом. Коли приходить генеральний прокурор, який дає правильні посили, тоді всі чітко починають бути державниками і дбати про країну. Якщо починають домовлятися з олігархами – це катастрофа для держави.
– Нинішній генпрокурор дає неправильні посили?
– Це сором для української держави. Він сотні разів на моїй пам’яті озвучував інформацію, яка не була підтверджена відповідними рішеннями судів і термінами ув’язнень. Один піар, і більше нічого.
– Чому ви так наполягаєте на зміні виборчого законодавства? Що нам дадуть вибори за відкритими списками?
– Нам треба відійти від виборів за округами, які використовуються місцевими феодалами, щоб провести своїх висуванців, або самим ховатися у Верховній Раді від закону. Відкритий список – це відповідальність партій за кандидата. А коли це одна фізична особа, яка роздала гречку і стала депутатом, важко щось вимагати від цієї особи.
– У кожному місці – і в Харкові теж – є хоч один такий округ, на якому більше 10 років сидить один і той же депутат, як правило, олігарх, і виграє вибори. За відкритими списками така людина вже не пройде в парламент?
– Ну чому ж? Якщо він комусь заплатить п’ять мільйонів, можливо, хтось візьме його в список. Але ми вже будемо знати, хто ці люди. А так він ці кошти просто роздасть по округу. Відкриті списки не будуть повним вирішенням проблеми, але це буде поступ. Це – те, що було обіцяно на Майдані під час Революції гідності. Петро Олексійович Порошенко це обіцяв публічно. А я готовий це зробити.
– А чому президент цього не зробив, як гадаєте?
– Він хоче мати підконтрольний домашній парламент. Ми аналізували голосування по зняттю недоторканості з Вілкула, як депутати від БПП тікали з Верховної Ради, щоб не бути в залі під час голосування. Стид і позор! Ви думаєте, що вони це робили з власної ініціативи? Ні, їм дали команду не голосувати. Так само й депутатам із «Народного фронту».
– Щодо підконтрольного парламенту: ви радите депутатам «Самопомочі», як треба голосувати?
– Ми маємо регулярні зустрічі у форматі засідання фракцій чи політради. Кожного дня робочі питання фракція вирішує самостійно. Я маю дуже велику довіру до своїх колег. Я не можу подзвонити і сказати – голосуйте так! Ніколи такого не робив.
