Нажмите "нравится", чтобы читать KHARKIV Today на Facebook

20 мая, 2016 - 16:25

Зайцеве. Наполовину українське. Наполовину мирне

фотокорреспондент LB.ua

Хотілося почати з "про Зайцеве чули мабуть всі". Але це боян. Та й не всі вже слухають і читають зведення АТО. Тому я спробую показати, що селище розделене лінією фронту виглядає майже так само, як і тисячі селищ по всій Україні.

Місцеві

Війна - це не тільки кіношні перестрілки і спалахи артилерії. Це ті самі співи соловейка о 5-й ранку, що і на Житомирщині.

Квітучі вишні і старезний мотоцикл з коляскою, що деренчить на півсела. Зелені грядки, які тягнуться вгору після нічного дощику:

Все це, тільки з поправкою на смерть. Несподівану і раптову. Вона тут висить в повітрі і розмовах:

Місцевих жителів в Зайцево лишилося небагато. Дітей - четверо-п’ятеро. Це в "українській частині". В частині селища, контрольованій "бойовиками", дітей значно більше. На тій стороні знаходиться і школа. Правда, будівлю школи бойовики використовують в якості укріплення. Більшості вікон немає. З території школи обстрілюють позиції українськиї військових:

На щастя, більшість дітей з Зайцево вивезли. 6-ти річна Саша живе в приватному будинку з батьками. На вулиці, близькій до крайніх позицій військових. Тато досі сподівається знайти роботу. Мама вже схиляється до того, щоб вивезти дівчинку в Харків, до знайомої.

Влітку Саша святкуватиме сьомий день народження, тож час йти в школу. Єдиний варіант працюючої школи біля Зайцево - Курдюмовка (близько 12-13 км). У Саши пофарбоване волосся - тогоріч її маленька голівка густо вкрилася сідиною внаслідок переляку через обстріли.

"Если беру ее с собой в магазин, то кто-то из военных обязательно ей что-то купит - шоколадку, сладости. Но от меня ни на секунду не отходит, боится. Да и я боюсь", - каже мати дівчинки.

Ще троє дітей живуть у двоповерхівці. Цегляна, з бетонними перекриттями, вона виглядає відносно надійною в порівнянні з більшістю будівель в Зайцево. Насправді підвалу в будівлі немає, тому під час обстрілів ховаються просто в коридорі та під сходовими клітинами. Діти ховаються від фотоапаратів, до незнайомців насторожені. З цікавістю розглядають привезені книги - розваг тут небагато. Навпроти двоповерхівки - свіжий майданчик.

Його поставили зовсім нещодавно, до виборів 2012 року. Слідів обстрілів на майданчику майже немає. Але і бажаючих погратися на ньому - теж.

Вчора вдень в бік будинку долетіло кілька куль. Переполохані місцеві одразу пожалілися керівництву 53-ї бригади, підозрюючи в стрільбі військових однієї з українських позицій. Замполіт і ком. 2-го бату проїхали по всім позиціям в Зайцево, закінчивши візитом до мешканців двоповерхівки - з’ясовували, хто стріляв. Насправді така увага до стрільби в селищі на лінії вогню тільки на перший погляд виглядає дивною. Денний час тут вважається мирним. Ніхто не стріляє, військові ходять без бронежилетів, місцеві мешканці ходять вулицями у справах.

Наслідки обстрілів на вулиці, яка є фактичним кордоном:

В село привезли гуманітарну допомогу від продовольчої та сільськогосподарської організації ООН. На сім’ю по два мішка - кормова кукурудза і пшениця. Серед місцевих швидко розлітається інформація, і бувально за півгодини біля будинку медсестри збирається черга.

Видача суворо за паспортами, по два мішки в одні руки. Керують процесом видачи місцеві гуманітарщики, організація "Ответственные граждане".

Двійко місцевих дідусів читають супровідну інформацію на мішках і розглядають триколор - прапор королівства Бельгія, країни походження зерна:

Типове покриття дороги в Зайцево - багнюка. До війни було те саме.

Військові

На позиціях навколо Зайцево стоїть 53-та бригада (деякі батальйони в колишьному 24-та). Вони не купаються в славі, як славнозвісна 95-та чи кіровоградський спецназ. Їх просто систематично ставлять у найбільшу дупу. Кримське, 29-31 блок-пост на "Бахмутці", Авдіївка в 2014 році, тепер - Зайцево біля Горловки.

Залишки від бліндажу, в якому загинув легендарний чоловік, боєць 53-ї, Дмитро Годзенко "Годзилла". Пряме потрапляння міни у бліндаж:

Свіжі наслідки обстрілів крупним калібром:

На позиції "Ферма" українські військові майже рік. За цей час будівлі, недоруйновані відсутністю господарської діяльності, добили важкими обстрілами проросійські бойовики.

З характеру руйнувань можна зробити висновки про важкість обстрілів.

"Польова кухня" в зруйнованих приміщеннях ферми.

На цьому місці лежала бетонна плита перекриття. Прямим потраплянням снаряду її розтрощило на маленькі камінчики:

Ця дорога з`єднувала Зайцево і Горловку. Раніше:

53-та - не десантники:

Денне перемир’я - саме час для рибалки. Правда, більшу частину риби вибили гранатами і мінами ще до них.

По дорозі на позиції. Ангел-охоронець - дитячий подарунок:

В окопі:

Замполіт Валентин (родом з Дніпропетровську, в цивільному житті історик) не втомлюється залізати у ями від снарядів, щоб показати їх глибину. Оці дві - свіжі:

Валентин, по злій іронії долі, сам був військомом. Розносив повістки. Задоволення в цьому мало. Коли прийшла його черга, пішов служити, не зважаючі на здивовані погляди знайомих.

Каже, що жарт

"- Тук-тук!

- Хто там?

- Військом!

- Нікого немає вдома!"

зовсім не жарт, а реальна історія.

Показував солдатську бібліотеку, подарував з неї кишенькову збірку Василя Симоненко "Йшов солдат".

Ми з Маркіяном, натомість, подарували "Іловайський щоденник" Романа Зіненко. Насправді війна - чудовий час, щоб прочитати те, що давно хотів.

Так виглядає крайній блок-пост, "нульовка". За мішками - вже "не українська" територія. 200-300 метрів "сірої" зони, якою час-від-часу підходять впритул бойовики. Далі, за поворотом їх позиції:

Руйнування біля блок-поста:

Перманентна підлога навесні-восени в окопах:

Смертельно красиво:

Вид на "нейтралку":

Тепловізор від "Повернись живим", яким допомагає вечорам бути більш томними:

Хозяін незвичайного розписного АК. Сашко, родом з села Тетіївського району Київської області. Мобілізований. Добряк і творча людина:

Командир показує грядки, які посадили солдати вже цього року. Війна війною, а свіжа зелень і городина завжди доречні.

Так виглядає нічне чергування з тепловізором. Хлопці на посту міняються апаратом час від часу - від тривалого вдивляння в ніч крізь "зелене око" звичайне око на деякий час стає сліпим.

Зоряне небо над головою, ночі вже не такі холодні, як взимку. Близько опівночі починається мінометний обстріл. Бойовики проходять віялом по всім позиціям бригади. Біля "нашої" приземляється 3-4 міни. В напруженному очікуванні продовження починається обстріл гранатометами та крупнокаліберною зброєю.

Небо підсвічують трасера. Їх червоні промені перетинаються в небі - це схоже на "Зоряні війни":

Коли трасера починають літати на мішками поста, хлопці працюють у відповідь. "Луплять зі сторони березки, випусти туди трохи!"

Після профілактичних заходів інтенсивність вогню зменшується.

У Сашка (з Тетіївського району, праворуч) останнє чергування перед невеличкою відпусткою. На щастя, воно проходить доволі спокійно.

Прокинувшись або дочекавшись ранку на блок-пості, ти розумієш, як це чудово - прожити ще один день.

Сашко, змінившись з нічного чергування, готує для нас смажену картоплю на вогнищі. Картопля, домашня ковбаска, солоні огірки, зелена цибулька з городу, ранкові співи пташок і більш ніяких звуків - кращого сніданку годі і уявляти.

***

Волонтерское движение "Вернись живым" собирает деньги на покупку тепловизора Pulsar HD 38S для бойцов 53-ей бригады. Всего таких тепловизоров бригаде нужно десять. Стоимость одного - $2550. Деньги собирают по следующим реквизитам: Приват: 5457 0822 3299 9685 Дейнега Виталий.

Простой текст

  • HTML-теги не обрабатываются и показываются как обычный текст
  • Строки и абзацы переносятся автоматически.
  • Адреса веб-страниц и email-адреса преобразовываются в ссылки автоматически.