Вечір 3 червня 2016 року. Біля Оперного театру багатолюдно і шумно, у натовпі — чимало відомих осіб. Близько двох тисяч чоловік з символікою футбольного клубу "Металіст" вийшли на мітинг із закликом до всіх небайдужих врятувати їх улюблену команду, яка кілька місяців тому відсвяткувала 95-річчя свого існування. Не завжди успішного і яскравого, але — стабільного. Проєкт, який здавався вічним, зуміли зруйнувати всього за пару-трійку років. Мало хто того вечора припускав, що Харків вперше за 11 років не буде представлений у вищому дивізіоні України.

З тих пір пройде п'ять довгих років, і ситуація з футбольної точки зору досягне абсурду. Друге за статусом місто країни, один з кращих в Україні стадіонів, півторамільйонне населення, але ... все це залишається без свого делегата у Прем'єр-лізі. Харків'яни дивилися матчі донецького "Шахтаря", регулярно слухали на своєму стадіоні гімн Ліги чемпіонів. Час від часу мали можливість повболівати за збірну України. Але все ж з тугою поглядали у бік рідного міста, щоб побачити промінчик надії на повернення Харкова до Прем'єр-ліги.

Мрії стали реальністю кілька днів тому. Обігравши з рахунком 4: 0 "Кремінь", футбольний клуб "Металіст 1925"  оформив путівку в головну лігу країни. Харків повертається. Ми вирішили пригадати шлях довжиною у п'ять років, які видавалися нескінченністю

Від "Металіста" до "Металіста"

Почалася ця історія саме в той момент, коли всім стало зрозуміло — гаряче улюблений "Металіст" на сьогоднішній день повернути неможливо. Надто вже серйозні проблеми створив для клубу тодішній менеджмент на чолі з біглим олігархом Сергієм Курченком. У середині серпня, коли сезон у професійних лігах стартував, а надій на чудо не було, спортивний медіапростір сколихнула новина про появу на радарі проєкту під назвою "Металіст 1925". Журналісти швидко з'ясували, що команда вже подала заявку в аматорський чемпіонат України, а вдихнула у неї життя ініціативна група небайдужих до футболу харків'ян на чолі з ексвіцепрезидентом ФФУ Сергієм Стороженком.

Далі більше. Виявилося, що головним тренером команди призначили Сергія Призетка, з яким провів свої поки що останні матчі той самий "Металіст". У його штабі — легендарні для місцевого футболу особистості — Олександр Горяїнов і Сергій Сивуха. А генеральним директором оголосили прославленого форварда "Металу" 70-80-х Володимира Лінке. Нарешті, майже всі футболісти команди виявилися вихованцями академії "Металіста". Саме вони 21 серпня приїхали у Кіровоградську область, де обіграли з рахунком 2: 1 "Інгулець-3" і дали всім зрозуміти: "ми будемо грати у футбол і повертати Харків до еліти".

Так, саме під таким девізом "Металіст 1925" розвивався протягом наступних п'яти років. Метою клубу відразу ж було заявлено максимально швидке підвищення першої команди у Прем'єр-лізі (забігаючи наперед скажемо, що без пробуксовки не обійшлося). Втім, це далеко не всі завдання і правила, які ставили творці клубу.

"Запрошуємо кожного бути корисним і причетним до будівництва і становлення у новітній історії нашого спільного Клубу, — говорилося у відкритому зверненні клубу. — Ми будемо працювати у форматі максимальної відкритості і доступності кожному охочому, тому що тільки так ми зможемо побудувати справді народну команду".

Загалом, було заявлено намір побудувати у Харкові футбольний клуб, подібний "Барселоні" чи "Реалу". Запустити модель, при якій ключові рішення, що впливають на розвиток проєкту, приймають не одноосібно бізнесмени, які стоять на чолі, а вболівальники. Слова не були голослівними — досить швидко засновники оголосили про створення "Клубу уболівальників". Суть проста: його учасники повинні платити певні внески, а натомість — отримувати різного ступеня переваги. Як цілком стандартні — на зразок знижок на сезонні абонементи, так і дуже відповідальні — наприклад, участь у щоквартальних або щорічних зборах, на яких вирішуються питання розвитку "Металіста 1925".

Сам принцип на той момент дійсно був унікальний для українського футболу, трохи пізніше подібним шляхом пішов ФК "Верес", який також оголосив себе "народним клубом" і, можливо, саме "Металіст 1925" став натхненником рівнян.

"Металіст 1925" і "квартирне питання"

Вже до кінця першого сезону мало у кого залишалися сумніви: "Металіст 1925" прийшов всерйоз і надовго, від своїх заяв він відмовлятися не має наміру. Клуб перейнявся інфраструктурою: переїхав на навчально-тренувальну базу в селищі Високе і зробив важливий внесок у її підтримку. Як днями відзначав виконавчий директор "Металіст 1925" Андрій Недєлін, вони уклали договір з ВАТ "ФК "Металіст" про оренду бази, що передбачало не тільки можливість для команди тренуватися і проживати там, але і стежити за станом об'єкта.

"З 2017  року і по сьогоднішній день зроблено, дійсно, багато: відремонтовані басейн, замінені насоси, котел, зроблений косметичний ремонт приміщень, відремонтовано системи освітлення, кондиціонування, відеоспостереження і інтернет-підтримки. А ще тут є п'ять натуральних полів, за якими потрібен щоденний догляд. Все це коштувало клубу більше п'яти мільйонів гривень. Наприкінці серпня 2020 року клуб почав нову сторінку. В особі "AES Group" Металіст-1925 отримав надійного партнера й однодумця", — розповідав Недєлін.

Перейнявся "Металіст 1925" і розвитком дитячого футболу. На базі академії старого "Металу" організували секції для майбутніх футболістів. Нарешті, важливу роль зіграв молодий клуб і для головної футбольної перлини Харкова — стадіону "Металіст". Адже поряд з донецьким "Шахтарем", який гостював тут з 2017 по 2020-й роки, "Металіст 1925" брав участь у підтримці інфраструктури арени. Виходить, сам по собі факт існування проєкту був важливий для харківського футболу в глобальному сенсі.

У пошуках ідеального тренера

Окреме питання — спортивні результати першої команди. "Металіст 1925" досить легко пройшов аматорський чемпіонат і Другу лігу. А ось у Першій вийшла пробуксовка. Як ми вже відзначали, першим тренером команди став Олександр Призетка, при якому харків'яни демонстрували добротний атакуючий футбол. Але старт на професійному рівні не пішов. Команда програла два перші матчі Другої ліги і кредит довіри молодого наставника був вичерпаний.

На зміну Призетку прийшов експомічник Мирона Маркевича по "Металісту" Олександр Іванов, підопічним якого на диво всім і захоплення став Едмар. Повернення бразильського українця зіграло вирішальну роль для становлення "Металіста 1925" у професійному футболі. При Едмарі команда  відразу ж позбулася хвилювання, налагодила культуру пасу і просування м'яча у середній лінії. Вплив досвідченого хавбека був неймовірним, хоча він провів всього лише 9 матчів у осінній частині сезону, після чого поїхав до сім'ї у США. Але цього вистачило — "Металіст 1925" вже без бразильця довів справу до чергового підвищення у класі. За традицією на початку сезону у Першій лізі клуб знову змінив тренера — команду очолив Сергій Валяєв. Пішов легендарний півзахисник "Металіста" не без скандалу, поступившись місцем Олександру Горяїнову. Культовий для Харкова футболіст завдання підвищення у класі не виконав — "Металіст 1925" залишився у Першій лізі на другий сезон.

З боку ситуація з тренерською чехардою у харківській команді виглядала, прямо скажемо, так собі. Вболівальники підозрювали, що керівництво клубу регулярно втручалося у суто тренерські питання, аж до особливих побажань щодо складу команди. Але засновники заявляли: всі рішення щодо тренерів приймалися виключно виходячи зі спортивного принципу.

"Ми прийняли рішення, розлучаючись з тренерами, нікого не паплюжили, щоб не створювати складнощів у майбутній тренерській кар'єрі. Винятком став Сергій Валяєв, оскільки Володимир Лінке як генеральний директор опублікував пояснення причин його звільнення, попросивши вибачення за те, що рекомендував його на цю посаду і помилився. Давайте без імен. На наш погляд, тренер — не тільки та людина, яка у навчально-тренувальному процесі ставить гру (тактику), забезпечує функціональний, фізіологічний, психологічний стан футболістів. Це ще і той професійно підготовлений суб'єкт футболу, керівник, який вміє цією грою управляти в ході офіційних матчів. На жаль, у жодного нашого тренера не вистачило волі і досвіду управляти грою, як би вона не складалася", — говорив у інтерв'ю Kharkiv Today Сергій Стороженко після звільнення Горяїнова.

Не вийшло домогтися результату і у Андрію Демченку. Цей тренер намагався ставити команді видовищний, динамічний футбол, але, як виявилося, його плани не відповідали потенціалу гравців, які були у команді. Ні, справа не в тому, що вони були слабкі. Просто вони були в цілому заточені під інший стиль гри. Який саме? Відповідь на це питання дав Валерій Кривенцов, від якого вболівальники "Металіста 1925" чекали прориву, схоже, найменше.

Гра в довгу Валерія Кривенцова

Так, цей молодий спеціаліст успішно працював з юнаками донецького "Шахтаря". Під його керівництвом "Шахтар" U-19 ставав чемпіоном України і виходив у фінал юнацької Ліги УЄФА в 2015 році. Але ось досвід роботи з професіоналами був мінімальним, та й невдалим. Підвищитися у класі його "Іллічівцю" у 2016 році (тепер — "Маріуполю") не вдалося, а після роботи у цьому клубі він повернувся у "Шахтар", де знову працював з молодіжним складом.

Чого можна було очікувати від молодого за тренерськими мірками фахівця з подібним послужним списком? Ситуації бувають різні. Найчастіше команди таких тренерів кидаються з головою в атакуючий футбол, не озираючись на захист, отримують від більш тренерських команд "по зубах" і роблять болючу роботу над помилками. Кривенцов  пішов іншим шляхом. Він почав формувати гру своєї команди за конспектами Мирона Маркевича, який ще в період початку сходження "Металіста" говорив: "команда повинна будуватися від оборони".

.

"Металіст 1 925" минулого сезону в буквальному сенсі ставив собі за мету сковування суперника, намагався позбавляти його сильних сторін, а вже потім думав про власний успіх в атаках. Очікувано, гніву уболівальників не було меж і Валерію Кривенцову довелося чимало почитати про себе у соцмережах (якщо, звичайно, він взагалі їх читав). Красномовно те, про що ми говоримо, скаже таблиця результатів ігор "1925 х". Вперше харків'янам вдалося забити більше двох м'ячів у одному матчі аж у 24-му турі! 29 квітня 2021 року в поєдинку з "Гірник-Спортом". І, як виявилося, це був лише початок, адже реалізація плану Кривенцова увійшла в свою вирішальну фазу — команда заграла в атаці. Причому настільки яскраво, що у шоці було все футбольне співтовариство країни. 12 забитих м'ячів у наступних 5 турах не тільки розкрили раніше незвіданий потенціал "Металіста 1925", а й оформили цій команді довгоочікуваний вихід в Українську Прем'єр-лігу.

Фактор "Металу(іст)а"

Що буде далі — актуальне на сьогоднішній день питання, адже поки "Металіста 1925" пробивали собі дорогу в УПЛ, на горизонті з'явився ФК "Метал", Олександр Ярославський та намір бізнесмена відродити "Металіст". Одні вважають, що "Металіст 1925 у цьому випадку повинен перейменуватися, інші — бажають клубу і зовсім зникнути з футбольної карти країни. А Валерій Кривенцов про майбутнє каже з повною упевненістю: "У Прем'єр-лізі ми ще поштовхаємося".

Але головний проміжний підсумок цієї славної і драматичної історії все ж не в УПЛ, не у Кривенцова і не у "Металі" з Ярославським. Він у іншому. Протягом п'яти років Харків мав можливість жити футболом і вболівати за свій професійний клуб. І навіть якщо "Металіст" знову повернеться — ніколи не можна забувати, завдяки кому Харків не покинув футбольну сім'ю України на довгі п'ять років.