Сучасна Кооперативна вулиця, відома нам в минулому як Сінна і Рибна, розвивалася як місце, де розташовувалися великі дворові місця з заїжджими дворами.

Але на початку 1840-х років заїжджі двори були виведені за межі міста, і двори викуповували представники місцевого купецтва, рідко — чиновники і дворяни. Після деяких заїжджих дворів залишалося буквально голе місце, огороджене з усіх боків дерев'яними парканами, оскільки колишній власник вивозив всі дерев'яні будівлі на нове місце. Одне з таких дворових місць купила дружина ротмістра і спадкового дворянина Дмитра Попова — Марія Попова.

Першим капітальним будинком в садибі Попових став дерев'яний одноповерховий будинок на кам'яному фундаменті, побудований в 1847 році. На час вступу до спадку колезького реєстратора Олександра Дмитровича Попова тут уже стояли кам'яний двоповерховий будинок на високому цокольному поверсі, кам'яний двоповерховий флігель, різного роду службові будівлі: кам'яні і дерев'яні флігелі, дерев'яні служби. До 1874 року, коли нумерація по Рибній вулиці йшла від Харківського мосту і закінчення Московської вулиці, домоволодіння Попова значилося під № 7.

Широта дворового місця Попова могла б послужити будівництву дохідних будинків, однак не все так просто. У минулому на цій території розташовувалися стариці річки Харків, і хоча ці озера до кінця XIX століття вже не існували, заболоченість залишилася, і будівництво великих будівель практично було неможливим. У дні ярмарків двір здавали в оренду для розміщення підвод і фур, різного роду вантажів під навісами. Садибний двоповерховий будинок здавали також в оренду, кожен поверх був окремою квартирою. В одній з них проживав з 1874 генерал-майор Олександр Михайлович Батезатул.

У 1870-і роки флігель, що виходить фасадом на Рибну вулицю, також служив солідним джерелом доходів Попова. Тут був магазин письмового приладдя харківського тимчасового купця 2-ї гільдії підданого Пруссії Адольфа Карловича Дарре. Незабаром він відкрив в одному з дворових флігелів Олександра Попова палітурну майстерню, а в 1883 році — друкарню, яка приступила до роботи 7 липня. Після того, як Адольф Дарре переводить свою друкарню, палітурну майстерню і магазин у власний будинок на Московській вулиці, Попов вирішує продати свою садибу.

Новим власником міської садиби по вулиці Рибна, 28 став генерал-майор у відставці Олександр Михайлович Батезатул, який служив начальником штабу при військах Харківського військового округу. Бувши сином відставного підполковника і землевласника Вовчанського повіту Михайла Івановича Батезатула, він вступив на службу в 1841 році в чині прапорщика. Олександр Батезатул закінчив Миколаївську Академію Генерального штабу і в 1866 році отримав чин генерал-майора, був нагороджений орденами св. Володимира II і IV ступеня, св. Анни I, II і III ступенів, св. Станіслава I і II ступеня.

Однак пожив генерал Батезатул в цій садибі недовго: вже в 1895 році ми бачимо власницею його невістку, Олександру Львівну Батезатул, уроджену Жеденову. Вона займалася капітальним ремонтом садибного будинку і перебудовою двоповерхового флігеля. У наступні роки вона значиться вдовою штабс-капітана Григорія Батезатула. Відомо, що вона проживала з дітьми Михайлом, Ганною і Катериною в Мироносицькому приході, здаючи садибу на Рибній вулиці торговцям і ремісникам.

У 1920 році колишнє домоволодіння Попова націоналізували більшовики, а доля власників залишилася невідома. На сьогоднішній день колишній садибний будинок Попових-Батезатул по вулиці Кооперативна, 24 знаходиться в аварійному стані, не дивлячись на те, що є пам'ятником архітектури. На жаль, подальша його доля є очевидною ...