Без партійних прапорів, міськрада і прохання СБУ

Цієї суботи тисячі харків’ян вийшли на Марш єдності, щоб вкотре продемонстрували наявність у місті потужного українського руху. Правоохоронці нарахували в колоні, що пройшлася Сумською традиційним для патріотів маршрутом – від майдану Конституції до майдану Свободи – 2 тисячі осіб. Організатори заявили про вдвічі більшу кількість учасників – 5 тисяч.

Після ходи відбувся мітинг, на якому виступили активісти, волонтери, представники політичних партій та громадських організацій. Партійної символіки на заході не було. Якщо не брати до уваги головний банер, автори якого явно надихалися  бренд-буком "Нацкорпусу" та мерчу на деяких учасниках ходи.

Акція стала однією з наймасовіших за останній час. І спроби міської влади через суд заборонити проведення маршу лише створили йому додаткове інформаційне тло та сприяли активнішому висвітленню анонсу події в медіа.

Організатори акції, зокрема лідер місцевого "Нацкорпусу" Костянтин Немічев та голова харківського осередку "Демсокири" Микита Соловйов встигли за цей час зробити кілька заяв про готовність провести марш попри позицію мерії, рекомендації правоохоронців та за будь-якого рішення суду. 

Голова УСБУ в Харківській області Дудін попросив міську Комісію з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій ініціювати судову заборону Маршу Єдності, а Топчій і Пушкарьов – підписали протокол, яким зобов’язали юристів міськради підготувати позови до Харківського адмінсуду. Керівництво харківської поліції та ДСНС також повідомили міськраді про ризики проведення масових заходів у центрі міста, але на їх забороні не наполягало.

Харківський адміністративний суд відхилив два ідентичних позови міської ради і не став забороняти акцію. Правоохоронці відпрацювали в суботу доволі професійно, вживши необхідних безпекових заходів. Подбали про них і організатори: провокаторів на марші помічено не було, і громадський порядок не постраждав.   

Єдність СБУ, поліції і рятувальників викликала чимало питань. Спроб заборони масових акцій у Харкові, тим більше під приводом відвернення загрози "дискредитації вищого керівництва держави" та погіршення епідеміологічної ситуації у Харкові не було вже давно. І цей пас організатори  ходи відіграли оперативно та якісно. Що це було: виконання прохання Києва, ініціатива місцевих силовиків, яким не дуже хотілося звітувати про можливі антипрезидентські заяви на мітингу? Адже саме заява Володимира Зеленського в інтерв’ю The Washington Post про загрозу російської окупації Харкова стала важливим каталізатором проведення ходи. Попри те, що й Офіс президента, і Зеленський особисто згодом її скоригували. Акцію можна розглядати і як крок до розбудови нового місцевого політичного проекту.

Марш єдності надав певний імпульс патріотичній громаді Харкова і створив непогану картинку, важливу в умовах інформаційного протистояння з агресором.

Суди, підозри і політичне відлуння резонансної ДТП

На початку тижня обласна прокуратура та управління СБУ відзвітували про оголошення підозри приватному нотаріусу. Йому інкримінують участь у шахрайській схемі із заволодіння комунальною нерухомістю і центрі Харкова. Подібними новинами мало кого можна здивувати, якби не політичний шлейф цієї справи.

Уранці 18 січня новинні ресурси Харкова розповсюдили сенсаційну новину: СБУ прийшла з обшуками до Сергія Чернова. Згодом з’ясувалося, що це не зовсім так: обшуки проводилися не в колишнього голови Харківської обласної ради, а в його сина Дмитра. Проводила їх поліція, СБУ відповідала за оперативний супровід.

Фабула справи полягає в тому, що в січні 2020 року підвальне приміщення будинку на Чернишевській, що належало громаді міста, стало приватною власністю. Згодом його перепродали, і наразі у підвалах розташовуються магазини одягу й сантехніки. За даними слідства, задіяний у схемі нотаріус перевищив повноваження й отримав за свої послуги хабар, сума завданих місту збитків становить майже 2 мільйони гривень. 

У слідства немає ніякої інформації про причетність Сергія Чернова до розслідуваних подій, а згаданий нотаріус – єдиний з фігурантів справи, що перебуває наразі в статусі підозрюваного. Тим не менше, візит до офісу Сергія Чернова, що належить його сину,  "злив" оперативних фото у Telegram-канали та їхні публікації медійно прив’язали кримінальну справу саме до ексголови облради. Депутат заявив, що вважає такі дії тиском на нього як на публічного політика і громадського діяча, і послався на якихось "замовників у Києві та Харкові".

Чернов наразі залишається радником Дмитра Разумкова, який після відставки з посади голови Верховної Ради перейшов в опозицію до президента Зеленського. Крім того, у Чернова наявний конфлікт із народним депутатом Віталієм Безгіним, головою парламентського підкомітету  з питань адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування. Основи для непорозуміння було закладено ще під час формування ОТГ у Харківській області, коли Чернов очолював облраду. Згодом Безгін робив заяви щодо неправомірності головування Чернова в Українській асоціації районних та обласних рад (УАРОР). Починаючи з минулого року, Офіс президента розбудовує Конгрес місцевих та регіональних влад, що неминуче призводить до конкуренції зі старішими об’єднаннями, насамперед із Асоціацією міст України, яку очолює Віталій Кличко. Каменем спотикання між УАРОР і центральною владою є різні погляди на деякі засади децентралізації.  Боротьба триває не лише в медійній площині: Чернов уже виграв судовий позов про захист честі та гідності та подав заяву про втручання народних депутатів у його депутатську діяльність.

Останнім часом Харків, заслужено чи ні, завдяки кільком резонансним аваріям здобув славу української "столиці ДТП".  Аргументів прибічникам  цього терміну додала декларація Тиграна Єнгібаряна, зареєстрована на сайті НАЗК 1 лютого.

За справою про ДТП, яку 18-річний Єнгібарян влаштував на Салтівському шосе у 2018 році, слідкували не лише в Харкові. Тоді 18-річний син місцевого підприємця збив насмерть на пішохідному переході 17-річного студента Володимира Віношкіна й утік з місця події. Автомобіль він кинув неподалік, знявши з нього попередньо номери. Але уникнути кримінальної відповідальності йому не вдалося: аварію зафіксував відеореєстратор свідка, запис моментально потрапив у мережу, й особа водія стала відома загалу ще до того, як він прийшов із повинною до поліції.

Сьогодні Тигран Єнгібарян претендує на посаду у Державній міграційній службі.  Згідно з декларацією, винуватець ДТП бажає стати головним спеціалістом відділу протидії нелегальній міграції Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління ДМС у Києві та Київській області.

Формальних підстав для відмови йому брати участь у конкурсі з огляду на провину в загибелі людини немає: випробувальний термін, який йому призначив Апеляційний суд Харківської області, завершився ще у 2021 році. Якщо за цей час особа не вчинила нових кримінальних правопорушень, судимість вважається погашеною, і всі накладені обмеження у правах знімаються. Інша справа – репутація. Цей інститут в Україні працює, м’яко кажучи, не безвідмовно. Але задяки Харківському антикорупційному центру Єнгібарян, який за останні три роки міг відвикнути від публічної уваги, знов став її об’єктом. Як і столичне управління ДМС, якому обов’язково поставлять питання щодо працевлаштування на держслужбу винуватця смертельної ДТП.

Історія з Єнгібаряном створила додатковий привід згадати про трудовий шлях Володимира Плетньова. Колишній кандидат у мери Харкова від "Партії Шарія" та голова однойменної фракції у міській раді у 2018 році очолював колегію суддів, що звільнила засудженого від реального терміну.

Виствітлення справи Єнгібаряна частково нагадує висвітлення справи Миколи Харківського. Обоє підлітків влаштували смертельні ДТП, перебуваючи за кермом без прав, (щоправда, Єнгібарян не встиг дочекатися їх видачі, а Харківський – не міг їх мати через вік). Обох суспільна думка сприймає як "мажорів", винних у скоєних аваріях. На цьому подібність завершується і починаються розбіжності: поведінка Єнгібаряна не викликала сумнівів в тому, що він щиро розкаювався, а його батьки виплатили компенсацію родині загиблого. З Харківським ситуація протилежна: підліток поводиться зухвало і про добровільну компенсацію, схоже, не йдеться. Перенесення судових засідань і самовідвід однієї судді та лікарняний іншої створили привід для спекуляцій на тему "відмазування". Але схоже, ситуація прояснюється: суддя Червонозаводського суду Юлія Сіренко вже вийшла на роботу. І підготовче засідання, з якого має розпочатися розгляд справи по суті, призначили на 17 лютого.

Загибель підлітка у харківському СІЗО також привернула увагу України до нашого міста. 17-річного юнака знайшли повішеним у камері під час ранкового обходу 2 лютого. Співкамерники повідомили інспектору, що ув’язнений повісився на простирадлі, закріпленому на внутрішній решітці вікна.

Згідно з офіційними повідомленнями прокуратури, це скидається на самогубство. Судмедексперт під час попереднього огляду не знайшов на тілі загиблого ознак насильницької смерті, а в камері виявили передсмертну записку. Однак з’ясувати всі обставини смерті юнака має слідство. У будь-якому разі, загибель ув’язненого, тим більше неповнолітнього, – це надзвичайна подія для СІЗО, хоча не така вже й рідкість. Декілька місяців тому до восьми років позбавлення волі в’язня, який забив  співкамерника до смерті у Харківському ізоляторі.  Дії співробітників СІЗО зараз знову перевірятимуть у рамках провадження про недбале виконання службових обов’язків.

Затримання псевдомінера, навчання і виші на карантині

Хвиля "мінувань", що накрила Україну ще наприкінці минулого року, не пройшла повз увагу українських спецслужб. Цього тижня СБУ спільно з кібеполіцією затримали в Харкові 39-річного айтішника за підозрою в цих злочинах.

Чоловіку інкримінують аж 14 грудневих епізодів: мінування ТРЦ, Харківської ОДА, апеляційного суду, залізничних і автовокзалів, а також Харківського аеропорту, через що 26 грудня на годину затримався виліт рейсу "Харків - Познань" компанії Ryanair. Псевдомінер використовував анонімайзери, але його все одно вирахували.

Озвучені слідством мотиви підозрюваного – особиста неприязнь до правоохоронних та судових органів України, а також до влади в цілому – викликає чимало питань. Не дивно, що СБУ перевіряє наявність у затриманого зв’язку із російськими спецслужбами. Неправдиві повідомлення про мінування об’єктів – це зброя, яка спрямована на дестабілізацію суспільно-політичної обстановки та виснаження правоохоронців. Півтора десятки повідомлень свідчать про системний підхід, який навряд чи можна пояснити лише хуліганськими мотивами чи  особистою неприязню.

Крім боротьби із терористичними загрозами, за яку відповідають спецслужби, важливою складовою безпеки є підняття рівня боєготовності Збройних сил. Паралельно з розгортанням підрозділів територіальної оборони в Харківській області стартують бойові стрільби. Протягом лютого на полігоні в Башкирівці тренуватимуться бійці танкових та артилерійських підрозділів.

Депутати Харківської обласної ради тим часом підготували проект звернення до Президента, Верховної Ради та Уряду з пропозицією виділити з резервного воду держбюджету 300 млн гривень на територіальну оборону. Обласної програми сприяння тероброні на Харківщині наразі немає, підготовлений минулого року проект повернули на доопрацювання.

Цього тижня уже третій виш Харкова ухвалив рішення про перехід на дистанційне навчання. Із понеділка семестр удома розпочнуть студенти Харківського національного університету імені Каразіна. Напередодні аналогічні рішення ухвалили в ХНУРЕ та НТУ ХПІ на підставі рекомендацій Міністерства освіти та науки. А от більшість школярів навчатимуться за партами: міська КТЕБ, на відміну від обласної, не підтримала тотальне переведення шкіл на дистанційне навчання.