Втеча політиків з "Європейської солідарності" (колишнього "Блоку Петра Порошенка") до "Опозиційної платформи — За життя!» стає масовою.

Найбільш показовий випадок стався восени 2019 року, коли екс-голова Адміністрації Порошенка пішов у ОПЗЖ. Цей той самий екс-голова Харківської області Ігор Райнін, який трьома роками раніше, за часів свого губернаторства, "душив" тодішню опозицію: з його ініціативи місцеве управління юстиції в 2015-му році не допустило на вибори в районні, міські та сільські ради кандидатів від партії "Опозиційний блок", яку на той момент очолював Юрій Бойко. Проявивши завзяття в боротьбі з опозицією, Райнін заслужив підвищення, очолив АП і став обличчям Порошенка.

Але коли Райнін пішов в ОПЗЖ, співголовою якої є той самий Бойко, його там не просто взяли і дали посаду голови Харківської обласної парторганізації (за які заслуги?). Показовим є те, що ніхто з рядових членів ОПЗЖ, які на собі відчули методи "роботи" Райніна з опонентами, не знайшли в собі сміливості протестувати.

Це означає лише те, що ОПЗЖ із затвердженням в керівництві партії Медведчука і Рабіновича перетворилася в типовий комерційний проєкт. "Заплатив гроші — отримав місце в списку". Ну, або не отримав, про що може багато чого розповісти колишній керівник Одеської парторганізації Пундик, який перед минулими парламентськими виборами звинуватив столичне керівництво ОПЗЖ в фальсифікації документів і рейдерському захопленні регіональної структури.

Це — не поодинокий випадок. В Одесі від ОПЗЖ збирається балотуватися депутат міськради від БПП Денис Григор'єв — близький друг і бізнес-партнер одіозного Олексія Гончаренка. У Вінниці до ОПЗЖ перебіг депутат обласної ради від БПП Сергій Ткачук.

У чому причина раптової любові у представників команд Порошенка і Медведчука? У тому, що і раніше між цими політиками ніякої ворожнечі не було. Медведчук, розповідаючи про необхідність відновлення дружби з РФ, відчував себе в безпеці всі роки президентства Порошенка. І курирував газовий транзит, який без згоди центральної влади негайно б перейшов під контроль конкурентів.

Головне правило в цій грі: "Сидиш на газовій трубі? Поділися". Тому "закляті друзі" з ОПЗЖ і БПП / Євросолідарності один від одного не відрізняються, за великим рахунком, нічим.
Це — старі партії, які звикли жити і діяти за правилами минулих років. Виборці для них — електорат, який зобов'язаний проголосувати, а потім про нього можна забути на наступні кілька років. А якщо треба зіграти на публіку — в жертву приносяться рядові члени партій.

Єдина різниця — в телевізійній політиці. "Інтер" розповідатиме про "мирні ініціативи", "5 канал" включить стару платівку про "армію, мову і віру". Райнін, звичайно, дуже хоче повернутися в Харківську область. І відновити тут свої позиції у владі. А якщо буде "зміна курсу", то партійний квиток завжди можна поміняти.
Не в перший раз.