Харків'янка Анна Соіна — єдина жінка на станції.

38-річна Анна Соіна стала першою харків'янкою, яка вирушила на станцію "Академік Вернадський". Про це відрядження вона мріяла зі студентських років. Тепер кожен день спостерігає за світанками і заходами на льодовиковому континенті. На станції Анна займається моніторингом озонового шару і геокосмічними дослідженнями.

Пандемія коронавірусу внесла свої корективи і в плани полярників. У березні 25-а Українська антарктична експедиція кілька разів намагалася дістатися до Антарктиди. Спочатку їм завадив карантин в Чилі, звідки вони повинні були плисти до білого материку. Кілька днів члени експедиції перебували в Стамбулі, після чого були змушені повернутися до України . І тільки після зусиль українських дипломатів, двотижневої обсервації в Києві і в Пунта-Аренас Антарктичного центру вдалося реалізувати задумане.

Анна Соіїна розповіла про свої робочі будні і життя на Антарктиді.

— Антарктида виявилася такою, як ви собі уявляли?

— Вона виявилася навіть кращою. Набагато яскравішою і затишнішою, ніж я могла собі уявити. До цих пір не можу надивитися на пейзажі за вікном. Вони постійно різні. Кожен захід і схід сонця роблять Антарктику новою, неповторною. Тут неймовірні кольори, які можуть змінюватися дуже швидко. Буває так, що дивишся з офісу — все рожеве, а вже з їдальні — синьо-блакитне, а через кілька секунд — картинка змінюється кардинально. У Джека Лондона є вислів про північні регіони — "білабезмовність", а тут, навпаки, — тисяча відтінків і, до речі, безліч звуків.

— До сусідства з пінгвінами і тюленями звикли вже?

— Пінгвінів зараз вже немає, вони пішли на північ. Тюлені іноді зустрічаються поблизу станції. Вони спокійні і живуть своїм життям, ми їх не чіпаємо, а вони нас не бояться.

— А до чого було складно звикнути?

— У мене відразу було таке відчуття, що я вдома, і якось ні до чого звикати не довелося. Причому з першого дня.
Хоча ні, був один момент, коли тільки зійшли з "Зодіаку" (човен), яким нас чилійці доставляли з корабля до станції. Було дуже слизько, і я подумала, що доведеться падати, щоб навчитися ходити в Антарктиці. Зараз цього немає і в помині.

— О котрій годині починається ваш день?

— Не люблю довго спати, вдома завжди вставала о 7-7:30. Тут сплю довше, але в цілому близько 8-9 ранку вже на ногах. Різниця в часі з Україною — шість годин.

— Є певні ритуали, які вам подобається робити зранку?

— Кава. Вона обов'язкова і вдома, і тут. Потім намагаюся не пропускати фізичні навантаження — зал або лижі. Але зараз у нас світає тільки після 11, тому до лиж можна ще й попрацювати, а вже зі сходом сонця — покататися по острову з годинку.

— Зараз ви єдина жінка на станції. Як працюється з чоловіками? Комфортно?

— Відмінно. У нас згуртована, чудова команда, дружні і професійні відносини.

— Не буває такого, що на станції відчуваєте потребу в подрузі, з якою можна було б попліткувати, наприклад? Сумуєте?

— З подругами я можу листуватися, що і роблю. Пліткувати не люблю і не любила ніколи. Сумую не більше і не менше, ніж будь-яка людина.

— Що входить у ваші обов'язки? Які спостереження ведете?

— Я виконую обов'язки озонометриста. Працюю зі спектрофотометром Добсона. Є спеціальний графік, прив'язаний до положення Сонця на небі і погоди, по якому я роблю вимірювання. Є можливість вимірювати озон по Місяцю, але він у нас був тільки три ночі і зараз знову зник у хмарах. Але я не здаюся і сподіваюся, що такі вимірювання вийде зробити добре. Також я працюю зі своїм колегою з геокосмічних досліджень, обробляю іонограми (графік залежності частоти відображення від висоти, який показує стан іоносфери), отримані за допомогою іонозонда, розробленого в Радіоастрономічному НАН України, а кожну вільну хвилину використовую для роботи над дисертацією. До того ж у нас у всіх є обов'язки на станції, спрямовані на підтримку її функціонування.

— Чому ці спостереження важливі?

— Озонометричні дослідження на станції проводяться з 1957 року. Дані, тоді ще зі станції "Фарадей", використовувалися в науковій роботі по відкриттю озонової діри. Щоб надалі мати можливість спостерігати за змінами концентрації озону, дуже важливо продовжувати моніторинг озонового шару саме тим методом, яким були отримані і попередні дані.

— Озонова діра зараз збільшується чи, навпаки, зменшується? Від чого залежить цей процес?

— Згідно всесвітніх досліджень і тих вимірів, які проводяться на станції, озонова діра зменшується, стан озонового шару нормалізується. Цей процес залежить від багатьох факторів. Найбільш поширена гіпотеза, що озон руйнується внаслідок забруднення повітря фреонами, метаном, водяною парою і ін. Є й інші процеси, які призводять до появи озонових дір. У світі діють певні правила щодо обмеження викидів речовин, шкідливих для озонового шару. На мою думку, відновлення озону якраз і є наслідком їхніх дій.

— Як на вашу думку, якими якостями повинна володіти людина, яка б захотіла поїхати до Антарктиди на тривалий час?

— Непросте питання. Для кожної людини важливо своє, але все-таки є загальні риси, якими потрібно володіти. Це — витримка, професіоналізм, вміння швидко пристосовуватися до різних умов, приймати рішення, відповідальність, стресостійкість, дотримання субординації в колективі, вміння налагодити комунікацію, трохи раціонального романтизму і авантюризму. Також важливо завжди захоплюватися своєю справою і вміти розподіляти свій час, щоб якісно виконати роботу, опанувати нові навички, знайти час для відпочинку і спілкування, а також фізичного навантаження.