Харків закоханий в історію кондитерської фабрики "Жорж Борман", а мені миліше підприємство Дмитра Кромського. Ще якихось 30 років тому воно працювало і називалося "2-я Державна кондитерська фабрика імені Крупської", сьогодні, на жаль, стоїть в руїнах на Конторській вулиці.

Цілком природно, що біографію купця Кромського найкраще знають на батьківщині —  в місті Короча Курської губернії, де в жовтні 1839 і народився Дмитро Костянтинович. Батько його Костянтин Григорович перейшов до купецтва в 1860 році, Дмитро був купцем 1-ї гільдії, а до 1895 року тимчасовим купцем 2-ї гільдії по місту Харкову.

У 1883 році Дмитро Кромський купує дворове місце по Конторській вулиці № 31 у вдови колезького реєстратора Пелагеї Олексіївни Лавровської і починає будівництво парової фабрики конфектних (саме так це слово писали в 1920-х роках — прим. Авт.), пряникових і макаронних виробів. До 1895 року вартість фабрики оцінювалася в 150 000 рублів, а річний її дохід перевищував 300 000 рублів.

Проживав Дмитро Костянтинович Кромський при своїй фабриці на Конторській вулиці, обирався гласним до міської думи, надавав фінансову допомогу різного роду товариствам, але найбільший внесок він вніс в будівництво в 1905-1908 році будівлі жіночої гімназії в місті Короча, пожертвувавши для неї і власну садибу з садом — більше 2 десятин землі. Але ще раніше, в 1895 році, за благодійність йому було надано звання Почесного громадянина міста Короча.

Що ж виробляла парова конфектна і макаронна фабрика Дмитра Кромського і чим вона відрізнялася від інших? Перш за все — розмахом виробництва, сучасними кам'яними будівлями, які були побудовані спеціально для сучасного виробництва кондитерських виробів. Основне виробництво розташовувалося в триповерховому корпусі, тут же знаходилася і парова машина. Два величезних склади примикали до виробництва, один призначався для цукрового піску, куди засипалися кілька тисяч пудів через спеціальне вікно. Цукор купували за вигідними оптовими цінами, виходячи з його вартості визначали ціну на кондитерські вироби. Другий склад був для особливого сорту борошна, яке використовувалося при виробництві пряників.

Що ж до виробництв, то перше було пов'язане з заготівлею цукатів і вареннів, на що йшло півроку, за цей час тут вироблялося кілька тисяч пудів цукатів зі слив, груш і абрикос. Їх виварювали в широких мідних тазах по кілька разів, поки не набували більшу прозорість і соковитість. Зберігалися вони в двох окремих кімнатах, де на потужних полицях стояли двопудові банки з готовими цукатами.

Друге виробництво було пов'язане з виготовленням кондитерських виробів: карамелі, вершкової і фруктової помадки, а також шоколаду. Тут працювали дві парові машини, одна для іменної карамелі, а друга для виробництва з какао-бобів неформованого шоколаду. Карамель йшла безперервною стрічкою, в певний момент стрічку піднімали на певну висоту і скидали на робочий стіл, де вона розсипалася на тисячі карамельок, тільки тепер уже з видавленим на кожній з них прізвищем власника фабрики.

Третє виробництво випускало пряники і коврижки. Тут стояли дві величезні печі, одна з них механічна, вона працювала цілодобово і виробляла печиво і дрібні пряники. Друга піч, голландського типу, служила для випічки великих пряників і коврижок. Цікаво, що великі пряники запікалися в ній всього дві хвилини. Тут же упаковувались.

Четверте виробництво — макаронне і вермішельне. Тут працювали кілька парових машин, особливе місце займала тістомісильна, яка готувала незвичайно круте тісто. Вона представляла собою масивний круглий стіл, за яким описувало коло величезне мармурове жорно в 100 пудів, повільно обертаючись у вертикальному положенні. Після приготування тісто подавали до циліндрів парових пресів, кожен силою під 5000 пудів.

П'яте виробництво розташовувалося на третьому поверсі, там робили монпасьє, цукерки, мармелад і пастилу. У кожному відділенні стояли мармурові столи, а в мармеладному були особливі приміщення для варіння, розливу, приготування і сушіння мармеладу. До пастильного відділення надходило з лабораторії особливого виду тісто, приготоване з відварених у воді яблук і протертих через густі шовкові сита. Тут пастилу готували і сушили.

Фабрика Кромского відрізнялася чистотою, порядком і чинністю, 200 робітників і робітниць завжди були охайно одягнені в білі фартухи і ковпаки, дівчата в білі кофтинки. Робота на фабриці починалася о 6 ранку, о 7-й робітникам подавали чай з білим хлібом. Обід о пів на 12-у дня складався з 2-3 страв, вечірній чай о пів на 16-у і після закінчення роботи о 20 годині була вечеря. Несімейні робітники проживали при фабриці, в особливому будинку з двома столовими. Утримував Кромський також пожежну команду, медичний персонал і електростанцію. Робітники отримували на рік до 250 рублів, майстри до 600.

Особливе приміщення першого поверху виходило вікнами на вулицю, за довгими столами сиділи молоді дівчата, які займалися упаковкою цукерок. Їхній заробіток становив 50 копійок за упакований пуд цукерок. Натовпи роззяв приходили помилуватися спритністю дівчат, а дехто розраховував знайти наречену.