Хто б міг подумати, що перший прообраз трактора в Харкові з'явився ще в 1881 році! Саме тоді потомствений дворянин Валківського повіту штабс-ротмістр у відставці Дмитро Дмитрович фон Циглер привіз до Харкова для випробувань паровий плуг Говарда, який працював від локомобіля. Ця машина давала можливість орати ґрунт на велику глибину і збільшувала врожайність зернових на 20%. Тільки великі землевласники Валківського повіту використовували 18 парових плугів Говарда, придбані у фон Циглера. Знайомство з ними наближало землевласників до придбання повноцінного трактора.

Дмитро Дмитрович не випадково зайнявся продажем парових машин: з ними він познайомився ще в дитинстві в маєтку свого батька поручика Дмитра Михайловича фон Циглера, який, вийшовши у відставку, займався сільським господарством в маєтках Дмитрівка Валківського повіту і Варварівка Ізюмського повіту Харківської губернії.

Маєтки фон Циглера приносили хороший дохід, як зазвичай в ті роки, основою економіки були водяний млин, гуральня і шинок на поштовій дорозі, вирощування зернових і кінний завод. Але були і відмінності. Недалеко знаходилося селище Левандалівка Валківського повіту (на сьогоднішній день це частина села Перекоп Валківського району). На початку 1840-х років її власники майор граф Олексій Йосипович Долон і полковник князь Сергій Олександрович Щербатов заснували механічний завод, на якому виготовляли парові машини, локомобілі, парові молотарки та іншу техніку для сільського господарства. Однак завод в Левандалівці не міг виробляти цілий ряд деталей і тому харківські ливарні заводи Рижова і Федотова робили для них неабияку кількість великих частин, особливо барабанів для обмолоту.

У Харкові перші парові молотарки з цього маєтку були представлені на Троїцькому ярмарку в 1847 році. Парова машина в 4 кінські сили з маховим колесом приводила в дію молотарку, дію якої могли оцінити протягом місяця кілька тисяч людей. Швидкість і чистота обмолоту на ті часи була просто неймовірною. Власники заводу отримали понад сто замовлень, а ті, хто придбав, почали навіть вдосконалювати цю молотарку, тим більше, що вона окупилася за два місяці.

Одним з покупців парової машини і молотарки був власник маєтку Дмитрівка Валківського повіту Дмитро Михайлович фон Циглер. Він удосконалював їх, виписуючи більш надійні запасні частини з Великобританії і Німеччини. Так в маєтку батька Дмитро Дмитрович фон Циглер познайомився з паровими машинами. Вийшовши у відставку, він, як і більшість передових дворян, брав участь в діяльності земства, був депутатом в дворянському зібранні, удосконалював свій маєток. Отримавши багату спадщину, він заснував товариство "Циглер і К °", купив в 1878 році у губернського секретаря фон Коссарта будинок в Харкові на Катеринославській вулиці № 9.

З точки зору обивателя, це дворове місце було не дуже зручним для проживання, але воно розташовувалося на початку центральної вулиці міста, тут були контори та представництва значних торговців і виробників. Власне, фон Циглер і купив його для того, щоб розмістити там склад землеробських машин і знарядь. Крім Харкова, товариство "Циглер і К °" організувало склади землеробських машин і знарядь в Києві на Хрещатику, в Ризі на Вапняній вулиці, в Либаві на Олександрівській вулиці.

Розмах діяльності Дмитра фон Циглера  ґрунтувався на його знаннях в області парових машин і сільгосптехніки. Для продажу він вибрав парові молотарки і локомобілі англійського заводу "Ruston, Proctor & Co", а жнивні машини і сінокосарки американського заводу "Walter A. Wood". Продавалися тут американські кінні граблі, кінні молотарки, віялки, сортуваки, кінні та парові млини.

Фірма "Циглер і К °" існувала до кінця XIX століття, дворове місце по Катеринославській вулиці №9, де розташовувався склад машин, буде продано потомственому почесному громадянину Роману Леоновичу Рубінштейну. Розвиток фірми став неможливим через вихід на ринок потужних виробників сільськогосподарської техніки в Харкові, таких як Гельферіх-Саде, Мельгозе, Трепке, а також появою значної кількості конкурентів. У пам'яті ж харків'ян залишиться показ парового плуга Говарда в 1881 році, перелякані коні і обивателі, захоплені погляди землевласників, які до того оцінювали свої економії кількістю пар волів.