Сьогодні, як і раніше, в інтернеті ми можемо знайти десятки публікацій, в яких будинок на розі Пушкінської і Максиміліанівської вулиць назвуть будинком промисловця Максиміліана Гельферіха.

Варто нагадати, що Максиміліанівська вулиця отримала свою назву в 1891 році, коли надвірний радник Максиміліан Карлович Раупах вирішив таким чином увічнити своє ім'я. До переїзду до Харкова в 1886 році Раупах володів маєтком у містечку Карлівка Полтавської губернії, служив в армії військовим ветеринаром, вийшовши у відставку,перейшов в цивільний чин і деякий час служив ветеринаром в Харкові.

Син Раупаха — Герман (1864 р.н.) — закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус в 1882 році, був нагороджений орденами "Св. Станіслава" і "Св. Анни" II ступенів, в чині полковника командира 8-го піхотного Естляндського полку брав участь у Першій світовій війні, але ще до її закінчення вийшов у відставку через хворобу в чині генерал-майора. Дочка Максиміліана Раупаха — Берта (1863 р.н.) — проживала в Харкові ще в роки окупації в 1941-1943 роках по Мироносицькій вулиці в будинку № 18. Але подальша доля його дітей невідома.

Дружиною Максиміліана Раупаха була Юлія Христианівна Гельферіх. Вони купили дві великих пустопорожніх ділянки землі у купця Василя Ейсмана і ротмістра Миколи Мандрикіна, які проходили від вулиці Німецької до вулиці Технологічної. Городовий землемір Михайло Шевцов в тому ж році склав план, а наступного року міська дума затвердила своїм рішенням заснування нової вулиці. Під будинок сім'я Раупах відвела 1415 квадратних сажнів, а решта землі була розбита на ділянки під продаж.

Першими домовласниками Максиміліанівскої вулиці стали харківський купець 1-ї гільдії Герман Христианович Гельферіх і спадкова почесна громадянка Марія Дмитрівна Ган, чиї домоволодіння значилися по Німецькій (Пушкінській) вулиці.

Герман Гельферіх народився в 1839 році в містечку Пфуллінген в землі Баден-Вюртемберг. Під час проживання в Харкові його зарахували до купців 1-ї гільдії, його дружиною стала Марія Весселінк, єдиною дитиною в сім'ї була дочка Антонія, яка народилася 25 травня 1875 року. Герман Христианович володів експедиційною фірмою, був агентом різного роду фірм і товариств в Харкові, входив до Німецького благодійного товариства, де деякий час виконував посаду скарбника.

У 1895 році на купленому дворовому місці на розі вулиць Німецької і Максиміліанівскої Генріх Гельферіх вирішує побудувати кам'яний будинок і служби. 4 жовтня 1895 року він подає в Харківську міську управу прохання, проект був затверджений в міській управі 7 жовтня, а городовий архітектор затвердив його вже 18 жовтня.

Сьогодні вважається, що будинок був побудований за проектом архітектора Івана Петровича Гінша, проте в документах ми бачимо, що копію проекту отримує для виконання викладач архітектурного проектування Харківського технологічного інституту Сергій Ілліодорович Загоскін. Він, власне, і є автором проекту будинку для Генріха Гельферіха.

Будівництво двоповерхового кам'яного будинку здійснювалося Загоскіним в 1896 році, його власник проживав в ньому до самої смерті — в 1910 році. До наших днів ця будівля збереглася під № 70 по вулиці Пушкінській, проте її перебудували: спочатку — в 1948 році, а потім і в 2000-і роки. В результаті вона виросла до трьох поверхів і змінилася настільки, що лише окремі елементи її фасаду нагадують про первісний вигляд.