Боротьба за спадщину харківського підприємця Леоніда Гайшука стала все більше набувати ознак корпоративного конфлікту з використанням однією із сторін правоохоронних органів.

Інформація про те, що за підтримки полку поліції спеціального призначення ГУ НП в Харківській області було здійснено рейдерське захоплення заводу з виробництва лінолеуму "Алексвуд", з'явилася наприкінці 2020 року.

Спочатку Ірина Полуектова, колишня дружина покійного, з якою він розлучився ще в 2007 році, за порадою свого цивільного чоловіка Сергія Вакуленка звернулася до заступника начальника слідчого управління ГУ НП в Харківській області Олега Максимовича. Той забезпечив внесення до ЄРДР кримінального провадження "приготування до шахрайства". З її слів, це не Полуектова намагалася захопити чуже майно, а "група зловмисників" вирішила "заволодіти належним їй майном".

Незважаючи на те, що Максимович зміг через харківські суди домогтися арешту колишнього майна Гайшука, представникам власника і орендарям вдалося відстояти завод. Не бачачи перспектив отримання контролю над заводом, справу передали до Києва. У Головному слідчому управлінні Нацполіціі України у справі "Алексвуда" була створена група з 47 (!) слідчих. Однак накладений Київським судом Харкова арешт на активи заводу з метою передачі їх до Нацагентства з розшуку активів (АРМА) був знятий в жовтні 2020 року Печерським судом. Згодом Харківський апеляційний суд також визнав його необґрунтованим.

Проте, в листопаді 2020 року майно заводу в черговий раз (з прямим порушенням з боку посадових осіб ГСУ НП України правил територіальної підсудності) було заарештоване за визначенням Шевченківського райсуду Києва. В середині грудня 2020 року ГСУ НПУ звернулося вже до іншого суду з клопотанням про передачу всього арештованого майна до АРМА. Святошинський районний суд Києва, не звертаючи уваги на підсудність, став на бік слідства. В результаті 18.12.2020 року суддя в присутності процесуального керівника з Офісу генерального прокурора прийняв рішення, яким знову передав корпоративні права і все майно померлого Гайшука (навіть те, що не відноситься до спадкової маси) до АРМА.

Незважаючи на це, керівник слідчої групи ГСУ НПУ старший слідчий Олександр Горохов 22 грудня минулого року передав нежитлові приміщення загальною площею понад 30 000 кв.м, що належать Гайшуку і його підприємствам чомусь не Нацагенству АРМА, а на відповідальне зберігання дочці померлого підприємця — 18 -річній Марії Полуектовій. Вона поки не вступила в права спадщини (як і обом малолітнім синам Гайшука, Полуектовій належить одна третина спадкової маси; на фото — Олена Байбекова, мати його синів), довіривши право розпоряджатися майном матері та вітчиму — Сергію Вакуленку.

Вхід на підприємство вітчима і матері Марії Полуектової має під собою тендітну юридичну основу у вигляді сумнівної постанови. І без додаткової силової підтримки поліцейського підрозділу спеціального призначення вони не протрималося б на підприємстві і пари днів. Однак, якщо 23 грудня здавалося, що бійці поліцейського спецназу виступили лише в якості "тарана" для Полуектової, то згодом стало зрозуміло, що участь полку, який безпосередньо підпорядковується начальнику Головного управління Національної поліції в Харківській області, в рейдерському захопленні бізнесу з виробництва лінолеуму, носить системний характер.

Спочатку бійці полку, не маючи ніяких підстав, крім заяви Марії Полуектової, силою захопили працівників підприємства, повантажили їх до автобусів і вивезли, попередньо повідомивши адвокатам, що вони не затримані, а лише "запрошені, але покинути автобуси не можуть".

Після того, як на завод за сприяння поліції зайшли співробітники нібито київського охоронного агентства "Альтаїр" і пред'явили договір з Марією Полуектовою, бійці полку спеціального призначення НПУ не покинули їх напризволяще. Біля прохідної заводу був виставлений цілодобовий пост, де чергує шість чоловік на двох службових автомобілях. Вони жорстко блокують будь-яку спробу "сторонніх" наблизитися до прохідної, чи то журналісти, адвокати, чи працівники підприємства, які хотіли б потрапити на свої робочі місця, або забрати з захопленої території своє особисте майно.

Накладений судом арешт на нерухоме майно, що належало покійному підприємцю, мав на увазі не захоплення і блокаду підприємства, а всього лише обмеження деяких юридичних дій щодо цього майна. Але хтось наказав полку спеціального призначення встановити повну блокаду заводу. Виникає питання — в якому статусі і на яких підставах полк спеціального призначення охороняє одну зі сторін корпоративного конфлікту?

Цілодобова присутність шести поліцейських і двох спеціальних автомобілів, які здійснюють охорону приватного підприємства, оплачується з бюджету. Нескладні підрахунки дозволяють сказати, що лише на виплату заробітної плати співробітників, які охороняють завод вже більше місяця, пішло більше 200 000 гривень. До слова, поліцейські також регулярно приймають пакети з харчами від Марії Полуектової, її матері Ірини та вітчима Сергія Вакуленка, а також ексспівробітника СБУ Ігоря Кірєєва (див. відео). "Підтримка" офіційних осіб під час виконання службових обов'язків чітко підпадає під визначення "корупційних дій".