Майже сім років фільм про легендарний харківський будинок "Слово" чекав на зустріч із глядачами. Нарешті 9 травня він виходить у прокат. Стрічка могла б так і не побачити світ, якби не популярність реп-опери про харківських літераторів 20-х років. 

Доля фільму "Будинок "Слово". Нескінчений роман" видалась дуже непростою — навіть для українського кінематографу. Зйомки кілька разів припинялися через нестачу коштів, широкому прокату завадила епідемія коронавірусу, а потім — повномасштабна війна. Але 9 травня фільм про легендарних літераторів нарешті вийде на екрани кінотеатрів.

"Мали знімати у "Ведмедику", але нам відмовили"

Коли режисер Тарас Томенко вирішив зняти документальний фільм про будинок "Слово" на вулиці Культури, ще не були широко відомі ані сам дім, ані люди, які в ньому жили. На прем'єрі стрічки восени того ж року Тарас згадував, що місцеві мешканці вороже поставилися до знімальної групи — багато хто з них і гадки не мали тоді, що живуть у будинку Курбаса, Куліша, Хвильового, Тичини, Сосюри та інших митців із підручника літератури. Але невдовзі фільм вийшов на екрани та здобув неймовірну популярність — про будинок "Слово" почали говорити у блогах та телешоу, а режисер взявся за наступний етап — зйомки художнього фільму про знищення радянською владою цілого покоління українських митців.

У 2018-му році знімальна група знову приїхала до Харкова, планували, як і для документального фільму, знімати в реальних локаціях, але не вийшло.

"Ми зняли лише редакцію у Держпромі. Мали би знімати у "Ведмедику", але нам відмовили. Тоді ще Кернес був, ми до нього — так і так, хочемо знімати в Харкові. Він так щось пообіцяв, пообіцяв, але обіцянка закінчилась тим, що там поклали асфальт біля будинку "Слово" і поміняли дерев'яні вікна на металопластикове одоробло. Я як приїхав, то просто ахнув і зрозумів, що там знімати не можна. Але добре, що хоч асфальт поклали людям", — розповів KHARKIV Today режисер стрічки Тарас Томенко.

У результаті декорації довелося будувати на кіностудії в Києві, майже всі сцени знімали там. Процес ішов важко через брак коштів. 30 мільйонів гривень дала держава, ще 30 мільйонів довелося шукати по всьому світу. Тим часом нагрянула епідемія коронавірусу, робота припинилися. Нарешті у 2021 році фільм показали на Варшавському кінофестивалі. Щойно "Слово" мало виходити в український прокат, почалася велика війна. 

Будинок перетворився на мистецький аватар

Фільм все-таки дістався до обмеженого кола глядачів у 2022-му. Українська прем'єра відбулася у травні у Чернівцях, а у липні Тарас Томенко привіз кіно до Харкова, презентували стрічку у "ЄрміловЦентрі", бо це — підвальне приміщення. Тоді росіяни стояли ще недалеко від міста, тож на вулицях час від часу лунали обстріли, але, як згадує режисер, йому було дуже важливо один з перших показів зробити саме в Харкові.

Широкої прем'єри могло б не бути, якби історією митців, що жили в одному будинку і всі разом були вбиті Сталіним, не зацікавилась молода команда творчого об'єднання "Мур". Вони записали альбом "Ти [Романтика]"  про долі героїв "Розстріляного Відродження". Автор текстів Олександр Хоменко назвав його першою хіп-оперою України. Альбом викликав величезний резонанс — на YouTube його послухали понад 300 тисяч чоловік менш ніж за місяць, в соцмережах бурхливо обговорювали, чи мали право молоді митці так вільно поводитись з історією класиків. В альбомі були використані фрагменти з фільму  "Будинок "Слово". Нескінчений роман", і це привернуло увагу до фільму з непростою долею. Продюсери вирішили скористатися успіхом і призначили початок прокату на 9 травня, хоч він планувався на вересень. Поки що невідомо, чи буде в Харкові друга, більш відкрита презентація.

"Я дуже сподіваюсь, що ми приїдемо до Харкова і допрем'єрний показ буде, буду наполягати, бо для мене це дуже важливо", — каже Тарас Томенко.

Режисер мріє колись зняти ще хоча б один фільм про епоху "Розстріляного Відродження", але на час війни про кіно доводиться забути. Як і про реконструкцію самого будинку "Слово". У березні 2022 року район потрапив під обстріл. У будинку вилетіли шибки, але згодом все полагодили.

"З цієї будівлі виріс духовний, мистецький аватар, який снує поза стінами, поза ЖЕКами, він вже живе своїм життям. Щодо збереження цілісності самого будинку — хотілося б, щоб там у першу чергу була нормальна меморіальна дошка, якийсь пам'ятник перед ним стояв. Треба було б привести його в якийсь нормальний вигляд", — каже Тарас Томенко.

Режисер прогнозує, що після успіху альбому "Ти [Романтика]"  та майбутнього прокату фільму у будинку на перетині вулиць Культури та Літературної з'явиться нове життя, бо комерційний потенціал його історії великий — можливо, там влаштують літературне кафе і музей. Вже зараз він стає місцем паломництва, місцем для екскурсій. 

Свого часу документальний фільм про "Слово" став поштовхом до появи в будинку літературної резиденції. Меценат Андрій Набока у 2020-му році викупив квартиру письменника та літератора Петра Лісового, що також був розстріляний у 1937-му році, та передав її "Літературному музею". З того часу там жили і працювали низка українських митців, зокрема  співсценаристка фільму  "Будинок "Слово". Нескінчений роман" Любов Якимчук. 

На початку війни резиденція стояла зачиненою, але у січні цього року відновила роботу. Планується, що у 2024-му в квартирі Лісового житимуть і працюватимуть 12 літераторів з України та Чехії. Комусь із них пощастить приїхати до Харкова під час прокату стрічки про "Слово".