У квітні літератор та автор текстів пісень Ореста Лютого, гуртів "Бумбокс" та Kozak System Артем Полежака проміняв богемне життя літератора на спеціальність кулеметника у Нацгвардії. 

За цей час поет навчився майстерно копати окопи, разом із побратимами звільняв Балаклію та Куп'янськ і написав на "нулі" кілька віршів.

"Найголовніше — це копати"

Артем Полежака — не новачок на війні. Ще з 2014 року він регулярно їздив до зони АТО виступати перед бійцями, через що заслужив у ворогів, яких тоді ще називали сепаратистами, почесне звання "фашистського поета та посібника окупантів". Але 24 лютого 2022 року письменник прокинувся, як і всі харків'яни, під звуки вибухів, зрозумів, що настав час змінити рими на зброю та пішов до центру комплектування — записуватись у військові. 

Його не взяли — бойового досвіду не було, в армії не служив. Довелося приходити знову і знову.

"Місяць військомат подіставав, і їм легше було мене взяти до війська, ніж далі терпіти", — розповідає Полежака KHARKIV Today.

У Нацгвардії письменника перекваліфікували на стрільця-санітара. Медичної освіти в нього не було, але тоді саме стрільців-санітарів бракувало найбільше, тож цю спеціальність писали майже всім новобранцям. Урочистої присяги не було — у квітні було не до цього. Почалася військова наука, у якій головне, як виявилося — вміти майстерно вправлятися навіть не зі зброєю, а з лопатою.

"Найголовніше, чому треба навчатися піхоті — це копати. Якщо ви до цього думали, що вмієте копати, ви помилялися. Цій справі вам обов'язково доведеться навчатися заново. Ну, а ще я кулеметник, і головна важкість у цій справі — це сам кулемет, бо він реально важкий. Причому не так сам кулемет, як боєкомплект до нього, який треба постійно тягати за собою. Тому, якщо ви до війни платили за тренажерний зал, щоб піднімати там всякі гантелі та штанги, то це добра навичка, і це вміння ви тут обов'язково вдосконалите, але безкоштовно і з наполегливими, я б навіть сказав безкомпромісними фітнес-тренерами", — жартує поет. 

Усе літо бригада Артема Полежаки стояла під Балаклією. Задача була — будь-що втримати позиції. Комбат сказав "У разі прориву — стояти насмерть", тож навички копання стали в нагоді, бо під ворожими обстрілами довелося закопуватись глибше. Але завдання виконали. Далі бригаду направили у район Куп'янська, а нещодавно Полежака отримав невелику відпустку, тож встиг з'їздити до Києва та зустрітися з друзями-поетами. І прийняти ванну, що для військового зараз — безцінно.

"Найбільша проблема для мене, як для людини і як для поета — неможливість регулярно митись. Я людина теплична, звик до комфорту, до щоденної гарячої ванни. Ну, але що вже поробиш, доведеться потерпіти до Перемоги", — каже Полежака.

Вірші з "нуля"

Воювати допомагають друзі з цивільного життя. Зараз безліч поетів та музикантів, так само, як і Артем Полежака колись, їздять до військових з корисними гостинцями: цукерками та цигарками, сухими душами та генераторами, британськими штанами та буржуйками. Із 2014 зросла і підтримка суспільства, змінилось ставлення українців до військових. 

"Я вже не кажу про людей на вулицях, в транспорті, на ринку, про бабусь у дворі — такої моральної підтримки на кожному кроці я і уявити собі не міг. От чесно, іноді сльози на очі навертаються, хоч я і солдат, а солдату плакать не положено)) Про що це свідчить? Правильно, про те, що наш інформаційний фронт поки що тримається достойно. Бо знаєте ж як бувало: "Ми тєбя туда нє посилалі..." і оце ось все. У цьому плані зараз все нормас, спасибі Державі".

Вірші вдається писати нечасто, та й то — переважно "на нулі", під обстрілами. Артем Полежака вважає: це тому, що поезія — справа гормональна, а адреналін допомагає творчості. 

"Декілька віршиків написалося, але вони мені самому подобаються, що не так часто буває. Вони позбавлені всякого там пафосу, чим грішать цивільні поети, намагаючись, сидячи в тилу, написати щось на військову тематику. Це про щось глибоко особисте, інтимне", — каже Полежака.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Письменника Володимира Вакуленка вбили під час окупації Ізюму

Побратими до поетичних занять кулеметника Полежаки ставляться переважно з гумором, але деякі навіть просять, щоб він і про них щось написав. Артем вважає, що обов'язково напише, адже матеріалу зібрано на кілька років уперед. Він мріє, що це будуть не просто вірші, а пісні про війну. Але найбільша мрія письменника та солдата про часи "після Перемоги" не пов'язана ані з літературою, ані зі службою в Нацгвардії".

"Відключу телефон, наберу всякого смачненького, закриюся вдома і буду цілими днями спати, лежати у гарячій ванні, читати товсті книжки і дивитися серіали. А ще буду зустрічатися з друзями, пити вино і любити дівчат. Бо смачної їжі, книжок, фільмів, друзів, вина і красивих жінок багато, а життя одне — тож треба все встигнути!"