Культурне життя міста пішло під землю ще на початку війни, і досі так і не вийшло на поверхню. Поодинокі вистави та концерти — швидше виняток, ніж правило. Митці придумують різноманітні способи повернутися до глядача — виступають у метро, дають вистави під відкритим небом та до останнього тримають у таємниці місце проведення заходу.

У більшості міст України культурне життя повернулося на довоєнний рівень. Театри працюють навіть у Херсоні, до якого долітають артилерійські снаряди росіян. Харків став винятком. "Завдячує" він цим рішенню Ради безпеки та оборони, яка у квітні цього року заборонила давати вистави у більшості театральних приміщень. Не дивлячись на шалений тиск можновладців, режисери та актори знаходять спосіб обійти заборону.

Театри: гастролі, підпілля та свіже повітря

Оскільки в Харкові виступати не можна, більшість місцевих театрів ведуть активне гастрольне життя. Ще на початку війни частина трупи Оперного театру вирушила за кордон. Їхній гастрольний тур Європою триває  вже майже два роки, задіяна в ньому половина трупи. Як правило, харківські артисти виступають у Німеччині, Австрії, Польщі, країнах Балтії. Вертатись поки не планують, бо в цьому немає сенсу. Один-єдиний ра артисти опери вийшли на велику сцену свого театру на Сумській. Це було в березні цього року, а вже через тиждень масові заходи заборонили.

Співаки та музиканти дають поодинокі концерти. Зараз виступають з різдвяними піснями на станціях метро чи на парковках торгівельних центрів. Звісно, про повноцінну оперу і, тим паче, балет в таких умовах не йдеться. 

З перших днів війни дають вистави в метро і артисти Театру ляльок. У лютому цього року вони змогли повернутися додому і відновити роботу в будівлі на площі Конституції. На відміну від Театру Шевченка, вона має сховище, до того ж, у кількох метрах від театру знаходиться вхід в метрополітен — під час повітряних тривог глядачі могли б спускатися на платформи. Втім, це не допомогло уникнути печальної участі більшості театральних закладів — працювати лялькарям заборонили. Влітку вони грали просто неба, а восени перемістилися в приміщення ART AREA ДК, де і зараз дають вистави.

І Театр ляльок, і "Березіль" багато гастролюють деокупованими селами та містечками Харківської області, їздять на фестивалі в інші регіони, де театральне життя вирує. Нещодавно на фестивалі "Премія Гра" виставу " Нехай щастить" визнали кращою в країні виставою-рефлексією на події російсько-української війни. У Харкові побачити гру акторів "Березолю" можна в ЄрміловЦентрі  та в тій таки ART AREA ДК.

Найважчі часи зараз переживає Харківський академічний драматичний театр. Приміщення на Чернишевській постраждало під час обстрілів, але це — не найбільша втрата. Значна частина артистів виїхала за кордон, театр лишився без директора та без художного керівника. Раніше заклад носив ім'я Пушкіна, згадку про російського поета прибрали.

Зараз драмтеатр має і головного режисера, і директора, тут поставили кілька прем'єр у напівпідвальному приміщенні на Гоголя, і навіть відкрили набір до акторської школи. Театральна освіта в Харкові переживає велику кризу з 2020 року. Спочатку карантини, а зараз війна позбавили майбутніх акторів можливості виходити на сцену та вчитися у старших колег. У листопаді цього року єдиний діючий недержавний театр Харкова "Нафта" започаткував для студентів сценічну практику "НАФТАЛАБ".

"Зараз у Харкові немає театральної освіти, це означає, що за п'ять років у місті не буде молодих акторів та акторок, ми втрачаємо ціле покоління, що на виході утворює дірку в історії театру, —- говорить директорка театру Тетяна Голубова, — Ми розуміємо, що НАФТАЛАБ не вирішить глобальну освітню кризу, але я також вірю, що надихнути і підтримати 15 молодих і талановитих митців — це вже багато". 

Можливо, невдовзі і досвідчені, і молоді артисти отримають можливість грати на сцені — але все одно підземній. В Оперному театрі взялися привести до ладу укриття на 400 глядачів та обіцяють давати можливість виступати колегам з інших театрів.

Концерти Шредінгера

Концертна діяльність у Харкові відновилася ще влітку 2022 року, як тільки росіян відсунули далі від міста до кордону. Локомотивом повернення музики в місто стали нечисельні ресторани та паби — туди почали приїжджати з гастролями столичні гурти, одними з перших були "Скай" і "Скрябін", а також виступали місцеві колективи.

Досі повноцінна концертна діяльність в місті не відновилася, основними майданчиками для виступів музикантів лишаються паби і бари. 

Проводити заходи дозволено в Театрально-концертному центрі та в "Радмірі", але купуючи квиток, глядач ніколи не розуміє, чи потрапить на виступ улюбленого артиста. Бо квитки продаються, а от заходи часто переносяться. Наприклад, концерт Олі Полякової, який мав відбутися в Харкові у вересні, перенесли аж на лютий, Злата Огнєвіч приїде аж у березні замість листопада, та й то не точно, змушені були скасувати концерти в Харкові "Жадан і Собаки".

"Останні дні активно спілкувалися з ДСНС і силовими структурами міста — всі в один голос наполегливо рекомендують не проводити концерти 1 і 2 грудня, оскільки залишається велика загроза з боку окупанта", — повідомив Сергій Жадан.

Всі квитки на виступ гурту були розкуплені, коли музиканти зможуть виступити — досі невідомо.

Повернення виставок та культурної преси

Державні музеї міста досі не приймають відвідувачів, але з вересня минулого року почали оживати галереї. Однією з перших відновив роботу "Бузок", там регулярно проходять виставки. Уже з весни 2023 року повноцінно поновив роботу Центр культури і мистецтва, там проходять не лише виставки, а й вистави,зокрема харківських державних театрів.

Під час війни, як не дивно, з'являються й нові культурні простори. Навесні цього року група молодих художників відкрила такий арт-простір у приміщенні майстерні. Назвали "Творче нежить". Спочатку засновники арт-хабу виставлялися в кав'ярні, але цього виявилось замало. За словами організаторів, у Харкові великий запит на виставки, тож вони взяли ґрант на роботу та зараз надають можливість молодим митцям показати творчість широкому колу. 

Наприкінці року сталося велике повернення єдиного харківського журналу про культуру — "Люк". Перший друкований номер часів війни "Харків, де твоє обличчя?" вийшов у жовтні, він був присвячений ключовим постатям та подіям Розстріляного Відродження. На презентації номеру у приміщенні театру "Нафта" був аншлаг — деяким глядачам довелося сидіти на підлозі. На відкритті не тільки гортали журнал, а й слухали пісні львівського гурту "Пиріг і батіг".

Перший номер поширювали за вільні донати, другий, що вийшов нещодавно, можна купити за 420 гривень.

"У цьому випуску ми зібрали інтерв’ю з архітекторами, прогулянки містом та розробили оновлений путівник. Ми хочемо показати вам Харків через призму різних людей та їх досвідів та знань", — розповідають у редакції.

Культура міста, як і інші сфери життя, поступово адаптується до війни. З кожним місяцем повномасштабного вторгнення у Харкові відбувається все більше концертів, виставок та театральних вистав. Від остаточного поновлення повноцінного культурного життя місто відділяє лише політичне рішення Ради оборони на дозвіл театрам працювати.