Всесвітньовідомий харківський художник Павло Маков пропонує рідному місту позбутися кількох пам'ятників і скульптур, які він вважає потворними з естетичної точки зору.

Перш за все йдеться про фонтан з мавпами в саду Шевченка, який зараз знаходиться на реставрації.

"Ці мавпи — це ж як плювок харків’янам в обличчя. Я за складом особистості взагалі не активіст, але коли дізнався, що цих мавп повернуть, виникло бажання стати там з пікетом. І навіть спровокувати поліцію, щоб мене ще й побили. Бо побитий академік і лауреат Шевченківської премії — з цього можна вже зробити такий скандал, що, може, і владу поміняють (сміється). Але найбільше мене хвилює, що, можливо, більшість харків’ян не сприймуть цей протест, бо насправді їм подобаються ці мавпи", — заявив Маков в інтерв'ю LB.

Також естетично недолугими відомий художник вважає пам'ятник Людмилі Гурченко та пам'ятник загиблим під час російсько-української війни дітям, який нещодавно поставили на вулиці Сумській біля Палацу дитячої та юнацької творчості. Митець назвав його стиль "естетикою надгробків".

Щодо пам'ятників ідеологічних, то, на думку Макова, Харкову слід позбутися солдата на вулиці 23-го серпня, а також Шевченка в однойменному саду. 

"Якби я зносив пам’ятники за принципом імперських маркерів, то в Харкові почав би з пам’ятника Шевченкові. Тому що трактування Шевченка в цьому пам’ятнику не просто імперське, а радянсько-імперське. Хто займає провідне місце в цій скульптурній групі? Воїн Червоної армії з гвинтівкою — той, хто не випускав людей з голодуючих сіл у 1930-ті. Отак потрактована творчість Шевченка. Хоча сам по собі пам’ятник естетично непоганий — Манізер був хорошим скульптором, але при цьому тричі лауреат Сталінської премії", — каже художник.

На його думку, досить непогані з мистецької точки зору та при цьому вільні від ідеології пам'ятники в Харкові все ж таки є. Це — "Поцілунок" біля метро "Архітектора Бекетова" та пам'ятник загиблим на війні студентам біля головного корпусу ХНУ.