Останній тиждень Чугуїв став головною ціллю російських ракет. Майже щоночі вибухи руйнують житлові будинки та інфраструктуру. Незважаючи на це, місто стало прихистком для багатьох переселенців, які виїхали з навколишніх сел, де обстріли взагалі не припиняються.

24 лютого Чугуїв став першим українським містом, у яке полетіли російські снаряди. Фотографії розбитих п'ятиповерхівок тоді вийшли на усіх перших шпальтах світових газет. Зараз, п'ять місяців потому, зовні здається, що життя в Чугуєві налагодилось. Але, як і в лютому, місто продовжує жити під постійними обстрілами.

Обстріли посилилися у середині червня

Тиждень тому Чугуїв перебрав від Харкова печальну естафету. Тепер городяни теж щоночі зі страхом чекають ракет з Бєлгорода. Сьогодні їх було більше десяти. Зруйнували школу, клуб, будинок кудльтури та пошкодили вікна у навколишніх багатоповерхівках. У клубі було сховище, де вночі ховалися семеро людей. Троє отримали поранення, ще трьох досі шукають під завалами. 

Останнім часом великі сховища не користуються популярністю. Навесні люди жили в них цілими родинами, але поступово повернулися додому. Іноді ще хтось приходить переночувати, а деякі приміщення пристосували для тих, хто втратив житло через обстріли.

"У школі нікого не було, в будинку культури на початку війни ховалося багато людей, але в останній час їх там було мало. Руйнування жахливі, вони відновленню не підлягають — ні школа, ні будинок культури", — розповіла KHARKIV Today голова Чугуївської міськради Галина Мінаєва.

За місяці війни чугуївці, як і харків'яни, стали фаталістами: щоденні обстріли вже нікого не примушують шукати сховища. Ракети летять, як правило, вночі, а на артилерійські обстріли не вмикаються сирени.

"Сховищ, які можуть витримати ракетні удари, не так багато. Вночі кудись бігти люди не хочуть. Та ще й незрозуміло, чи виберешся звідти. Тому спочатку жили в цих сховищах, але у власних стінах людина почувається більш захищеною. Всі звикли до нестерпного життя", — пояснює місцевий  правозахисник та волонтер Роман Ліхачов.

Домівки, як і сховища, погано захищають від ракет. 16 липня вночі внаслідок ракетного удару загинули троє людей. Вони просто спали в своїх ліжках.

Минулого тижня у середмісті почали робити тимчасові укриття з бетону. Такі споруди, звісно, не захистять від прямого влучання ракети, але можуть стати при нагоді під час артобстрілу. Галина Мінаєва звернулася до жителів з проханням зайвий раз не виходити на вулиці і не ставити автівки у центрі, бо вони заважають проїзду автомобілів екстрених служб. У міськраді навіть планують обмежити проїзд приватних автівок у центральну частину Чугуїва. 

Зі страхом чекають на зиму

З початку війни в Чугуєві зруйновано та пошкоджено близко трьох тисяч квартир. У більшості з них пошкодження незначні — вибиті вікна та подерті стіни — але є й і вщент зруйновані будинки. Від обстрілів постраждало більше 70 приватних домоволодінь. Ці негаразди змусили багатьох чугуївців на початку березня виїхати з міста — за спостереженнями волонтерів, саме тоді був найбільший відтік. Але потім безліч із цих людей повернулися додому. До них додалися жителі навколишніх сел — Малинівки, Базаліївки, Коробочкіного та інших, які опинилися фактично на "нулі". Крім того, майже щотижня через Печенізьку дамбу до міста прибувають близько тисячі жителів окупованої частини району, яким вдалося перебратися на підконтрольну Україні територію. Більшість з них їдуть транзитом, але дехто лишається. 

"Чугуїв став таким центром для переселенців. Живе багато людей з навколишніх сіл. Зараз хтось уже повертається, бо закінчуються гроші, роботи немає, а допомога від держави не дуже велика. Ми бачимо по видачі дитячого харчування, що лишається багато сімей з дітьми. Оскільки чоловіків не пропускають через кордон, родини не хочуть розривати сімейні зв'язки" — розповідає Ліхачов.

У Чугуєві теж проблема з роботою. Гроші є тільки у держслужбовців, бюджетників, пенсіонерів та військових. Безліч підприємств зачинились. Як і в Харкові, люди годинами вимушені стояти в чергах за гуманітарною допомогою від держави та різноманітних фондів, якої з кожним днем стає все менше.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Не залишилось жодного цілого будинка. Як живуть Циркуни 

Побутові умови життя в місті відносно нормальні. Є електрика і водопостачання, правда, останнім часом той чи інший мікрорайон на кілька днів залишається без благ цивілізації, але комунальники все швидко лагодять. Є автобус до Харкова, який, знову ж таки через обстріли, їздить нерегулярно. Поки що вдається підтримувати і газопостачання, але чугуївці, як і мешканці багатьох прифронтових міст, бояться зими. Забезпечити опалення при такій кількості пошкоджених будинків та розбитих теплопунктів буде непросто.