Росіяни закидають північні села Харківської області керованими авіабомбами. Від цієї зброї поки що немає порятунку, бо традиційні засоби ППО їх не збивають. КАБи значно потужніші за ракети, міномети та польову артилерію і призводять до великих руйнувань.

На харківському прикордонні звикли до обстрілів. Козача Лопань, Ветеринарне, Одноробівка, Вовчанськ та інші села знаходяться надто близько до Росії, тому ворог обстрілює їх з території Бєлгородської області ще з вересня 2022 року, коли під час наступальної операції окупантів відкинули за кордон. Але останніми днями до звичних артилерії та мінометів додалися обстріли з авіації, набагато більш руйнівні. Бомби змушують людей залишати свої домівки.

Ворог добив лікарню

Козача Лопань — найбільший населений пункт на північному кордоні Харківської області. У селищі до війни проживало понад 5000 чоловік, зараз ледве набереться 1,5 тисячі. З початку року росіяни вже шість разів запускали по Козачій Лопані керовані авіабомби, 19 та 20 березня били два дні поспіль.

"Вони прилітають з території Бєлгородщини. Сьогодні авіабомба прилетіла по приватних будинках та лікарні, яка раніше вже була пошкоджена артилерією, а сьогодні ворог її добив. Пошкоджено багато електроопор і електродротів. Працюють оперативно наші служби, відновлюють світло, засипають вирви, бо приліт в трасу унеможливлює проїзд великогабаритного транспорту", — розповів KHARKIV Today голова Дергачівської міської військової адміністрації В'ячеслав Задоренко.

У лікарні в цей час не було ані пацієнтів, ані лікарів. Після того, як артобстрілом зруйнувало дах та засипало лікарів його уламками, медики переїхали в інше приміщення: там відремонтували підвал та приймають у ньому місцевих жителів.

У селищі працює магазин, є де купити продукти та ліки, тож, попри обстріли з-за кордону, люди не поспішали евакуюватися. Але КАБи змінили настрої. Вони набагато потужніші, ніж звичайні ракети. Як правило, росіяни скидають на харківське прикордоння ФАБ-500 (тобто, вагою 500 кг). Вони оснащені крилами та GPS-навігацією, запускати їх можуть за сотні кілометрів від кордону, і не потрапляти в зону дії ППО. Єдиний спосіб боротися з такою зброєю — збивати літаки, що запускають бомби. З цією задачею могли б впоратися F-15, але їх в Україні поки немає. Тому жителі центральної частини Козачої Лопані виїжджають із селища.

"Сьогодні після того, як два дні  наносили авіаудари, люди почали виїжджати. Інформації про кількість поки що немає. Примусової евакуації не буде, але ми постійно наголошуємо на тому, що треба зберегти життя та по можливості виїхати до родичів, до дітей в Дергачі або в Харків", — каже голова громади.

Якщо людям нікуди їхати, вони мають звернутися до місцевої старости — в адміністрації Дергачівської громади обіцяють розселити усіх бажаючих тимчасово покинути селище.

Ще в гіршій ситуації — селище Ветеринарне, села Гранів та Шевченка, що розташовані на самому кордоні. На Ветеринарне ворог скидає багато КАБів, але скільки точно — сказати важко. Там лишається всього семеро людей, зв'язку з ними немає, лише військові час від часу довозять туди гуманітарну допомогу. Сьогодні цю територію не лише закидали бомбами, а ще й обстрілювали з танка.

Авіабомби — то щось страшне

Далі на схід знаходиться Вовчанська громада, яке росіяни теж тероризують від осені 2022 року. Жителі місцевих сіл кажуть, що перші місяці 2024 року видалися набагато "гучнішими", ніж увесь 2023-й. Попри це, у селі Стариця за три кілометри від російського кордону лишається жити близько сотні мешканців. Останню родину з дітьми примусово евакуювали ще восени минулого року. Раніше населений пункт потерпав від мінометних обстрілів. Цього року воно кілька разів фігурувало у зведеннях Генштабу, як і сусідні маленькі занепадаючі села Ізбицьке, Бугруватка, Прилипка через запуски керованих авіабомб.

"Нищать усе: сараї, коровники, школу, гаражі у дворах. Прильоти є на кладовищах, у лісгоспі, вирви біля подвір'їв. Весна, люди до городів виходять, а у них у сараях завалена техніка, дістати ніхто не може: потрібна важка техніка, а де її взяти на лінії фронту. До звуків мінометів та безпілотників ми давно звикли, але авіабомби — то щось страшне, стіни наче стогнуть", — розказала KHARKIV Today місцева жителька Наталя. 

Світла тут частіше немає, ніж воно є — також через постійні удари.

З іншого боку прикордоння, у Золочівській громаді, КАБи давно не прилітали. Та навіть звичайною артилерією росіяни добряче дошкуляють місцевим селянам. Вчора довелося евакуювати останніх жителів села Одноробівка на кордоні — його обстріляли з "Градів", зруйнували житлові будинки. У сусідніх Удах також вже нікого не лишилося.

"Басове, Уди на кордоні обстрілюють постійно. У прикордонних селах Сотницький Козачок та Гур'їв Козачок немає світла з початку війни, але люди там якось живуть — свічка, пічка, генератори їм привезли", — розповів KHARKIV Today голова Золочівської громади Віктор Коваленко.

За його словами, міграція з прикордонних населених пунктів носить маятниковий характер: коли обстріли посилюються — люди їдуть, але потім повертаються. Сам Золочів також потрапляє під ворожі обстріли — як і Харків, він беззахисний перед ракетами С-300. Остання така прилетіла 6 лютого, зруйнувала готель і вбила немовля. З того часу тут відносно спокійно. За словами Віктора Коваленка, 85% забудови селища — приватні будинки, тож місцеві жителі під час обстрілів ховаються в льохи. Про масштабні заходи з евакуації центру громади чи прикордоння поки не йдеться — люди ухвалюватимуть рішення самі.