Місце Пушкіна — в музеї, а не на вулиці. Так вважають діячі громадської організації "Світанок". Але прибрати бюст з Театральної площі, де він стоїть майже 118 років, буде непросто — на це немає політичної волі.

Харків залишається одним із найбільш русифікованих міст України. Понад 500 назв вулиць досі називаються на честь міст чи відомих діячів країни-агресора, крім того, є кілька пам'ятників, які встановлені на честь відомих росіян. Найбільш відомий із них — пам'ятник Пушкіну на Театральній площі. Громадські діячі запропонували віднести його до музею, але поки не отримали підтримки влади.

Все вирішує Мінкульт

Ще наприкінці серпня голова громадської організації "Світанок" Вадим Поздняков, який вже багато років займається питанням декомунізації, звернувся до департаменту культури Харківської обласної військової адміністрації з проханням вирішити долю пам'ятника Пушкіну. Бюст, що стоїть на Театральній площі, неодноразово ставав причиною конфліктів між різними громадськими діячами Харкова. Представники одного табору вважають, що треба залишити погруддя на місці, інші вимагають його знесення як символу російської агресії. 26 вересня невідомі навіть облили пам'ятник червоною фарбою.

Вадим Поздняков запропонував чиновникам компромісний варіант — звернутися до Міністерства культури з проханням перенести погруддя поета до Історичного музею. Там він як частина експозиції про колоніальне минуле Харкова має більше шансів вціліти, ніж на вулиці, де бюст може спіткати доля погруддя маршала Жукова, якого ще в квітні відвезли на смітник бійці спецпідрозділу KRAKEN.

Але в ХОВА ініціативу не підтримали. Кажуть — немає повноважень, бо Пушкін — пам'ятка національного значення.

"Це повноваження профільного міністерства. Тобто, навіть при всьому бажанні, ОВА не має права самостійно ухвалювати і виконувати рішення щодо перенесення погруддя Пушкіну. Просимо громадські організації не спекулювати і не спотворювати факти. Ми готові провести будь-які роботи, якщо буде таке доручення від Уряду", — заявив директор Департаменту культури і туризму Харківської ОВА Едуард Павленко.

Усі пам'ятки національного значення занесені до реєстру. Перш, ніж зносити або переносити монументи чи бюсти, треба їх з цього реєстру виключити. І це, дійсно, може зробити тільки Міністерство культури. Але звернутися до нього з таким проханням може і місцева влада.

"За процедурою, обласний департамент культури має підіймати це питання. Винести його на засідання профільної комісії облради, ухвалити рішення про звернення до Міністерства культури з відповідним запитом на дозвіл про демонтаж", — каже Вадим Поздняков.

Окрім ХОВА, право на ініціативу має і громадськість. "Світанок" планує найближчим часом надіслати до Міністерства колективне звернення від харків'ян із підписами місцевих депутатів, громадських діячів та відомих людей.

"Так буде більше шансів, що від нього не відмахнуться", — вважає Вадим Поздняков.

Немає політичної волі

Схожа ситуація свого часу склалася з пам'ятником Леніну на площі Свободи. Вперше його вирішили знести ще 22 лютого 2014 року, коли Революція Гідності перемогла. Але навколо вождя комунізму швидко утворився Антимайдан, де проросійські мешканці, а також гастролери з Донбасу та Бєлгорода відчайдушно захищали свій символ. 

Пізніше Антимайдан розігнали, почалися дебати. Чиновники тягнули час, запевняли, що пам'ятник може впасти на метрополітен і пошкодити його — ніхто не хотів брати на себе політичну відповідальність. Лунали пропозиції навіть створити спеціальний музей тоталітаризму і віднести туди Ілліча —  влада коливалася. Врешті 28 вересня 2015 року кілька активістів громадських організацій просто накинули на нього трос та звалили з постаменту. Голова ХОДА Ігор Балута підписував рішення про демонтаж вже заднім числом. 

Через 7 років це саме зробили і з бюстом Жукову, тільки перед цим його встигли вивести з Державного реєстру нерухомих пам'яток України — щоправда, теж не без зусиль.

"Ми дуже довго мучились, коли виводили з реєстру пам’яток бюст Жукова. Область тоді провела відповідне засідання, надіслала лист на Мінкульт, цей лист загубили, потім довго шукали. Півтора року життя пішло на це. В іншому випадку проти хлопців, які його знесли, відкрили б кримінальне провадження", — каже Вадим Поздняков.

Кримінальне провадження відкрила поліція Києва після того, як активісти 11 жовтня повалили бюст Пушкіну на площі Слави.

Дерусифікація Харкова буде йти так само непросто, як свого часу декомунізація, вважає керівниця Північно-східного відділу Українського інституту національної пам'яті Марія Тахтаулова. Вона наводить приклади незавершеного процесу: досі стоять пам'ятники радянським партійним діячам Миколі Тихонову в Соборному сквері та Миколі Островському біля Муніціпальної галереї. Зараз Харків "випередив" навіть понівечений війною Ізюм, де вже оголосили конкурс на нові назви для вулиць.

"Харків — зараз єдиний обласний центр, де не відбувається ніяких процесів щодо перейменування. Навіть в Одесі зараз ідуть обговорення, вони встигли опрацювати 90 назв, у Харкові ж нічого такого не відбувається", — каже експертка з топоніміки.

Якщо пам'ятники можна прибрати хоча б рішенням Мінкульту, топоніми знаходяться виключно в компетенції місцевої влади. Для перейменувань потрібне рішення сесії. Зважаючи на позицію міського голови, який вважає що Пушкін не винен в тому, що народився Путін, Харків ризикує надовго стати заповідником русифікації.